За рішенням керівника на прохання працівника (заява) у зв’язку із сімейними обставинами йому надано відпустку відповідно до ст. 26 Закону про відпустки тривалістю 20 днів. Тобто фактично така відпустка була надана більшої тривалості, аніж прописано у ст. 26 Закону про відпустки — 15 к. дн. на календарний рік.

Таку відпустку було надано працівнику, оскільки вона йому необхідна у зв’язку із сімейними обставинами, а свою щорічну відпустку працівник використав навіть за робочий рік наперед. До того ж він не має права на отримання відпустки відповідно до ст. 25 Закону про відпустки. Тож керівник пішов назустріч працівнику й надав можливість не виходити на роботу, оформивши саме відпустку без збереження зарплати, але понад строк, зазначений у ст. 26 Закону про відпустки.

Вважати дні, надані понад 15 к. дн., іншим видом відпустки чи це саме відпустка без збереження зарплати відповідно до ст. 26 Закону про відпустки, але надана більшої тривалості, аніж передбачено цією нормою?