Версія для друку

Олег Юхненко, юрист газети «Зарплата та кадрова справа»

Суть справи

Запорізьке обласне відділення Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю подало позов до ПрАТ «Запорізький завод важкого кранобудування». Фонд вимагав стягнути понад 442 тис. грн адмінгоспсанкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

На думку Фонду, підприємство мало середньооблікову кількість штатних працівників (далі — СКШП) 355 осіб і повинно було забезпечити роботою 14 людей з інвалідністю. Натомість було працевлаштовано лише 12 осіб.

Підприємство заперечило: Фонд безпідставно врахував до СКШП мобілізованих працівників, що завищило норматив. Фактично ж у 2022 році працювало 13 осіб з інвалідністю, отже, норматив (13 осіб) було виконано.

Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік підприємства. Прокуратура подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Думка суду

Верховний Суд 24.04.2025 (справа № 280/3642/23) скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд. Нам цікаві висновки, які зробив Верховний Суд у контексті врахування мобілізованих працівників для дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю:

• показник СКШП визначається за правилами Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286 (далі — Інструкція № 286);
• згідно з Інструкцією № 286 працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до облікової кількості штатних працівників, оскільки вони вважаються тимчасово відсутніми у зв’язку з виконанням державних обов’язків. У п.п. 3.2.2 Інструкції № 286 встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на основі даних про облікову кількість штатних працівників і включає всіх працівників облікового складу, за винятком чітко визначених категорій, таких як працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю, пологами або доглядом за дитиною;

ЦИТАТА. «3.2.2. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.»

(п.п. 3.2.2 Інструкції № 286)

• працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, прямо не згадуються у переліку винятків, що свідчить про їх включення до СКШП;
• Держстат у листі від 04.07.2014 № 09.3-6/145-14 рекомендує виключати працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, із показника СКШП за аналогією з працівниками, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або у відпустці за доглядом за дитиною.

ЦИТАТА. «У формі № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці» працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відображаються лише у рядку 3070 «Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду». При цьому, вищезгадані працівники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників по аналогії з працівниками, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та догляду за дитиною. Також вони не відображаються у показниках руху кадрів та фонду робочого часу.

У формі № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці» нарахування, здійснені таким працівникам, включаються до рядка 1020 «Фонд оплати праці усіх працівників», без зазначення їхньої кількості у рядку 1040 «Середньооблікова кількість штатних працівників».

(лист Держстату від 04.07.2014 № 09.3-6/145-14; витяг)

Проте Верховний Суд вказує, що цей лист не є нормативним актом, стосується заповнення конкретної форми № 1-ПВ (квартальна) «Звіт з праці», де працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відображаються лише в обліковій кількості штатних працівників на кінець звітного періоду (рядок 3070).

Тому Верховний Суд зазначає, що рекомендації не можуть розширювати положення п.п. 3.2.2 Інструкції № 286, зокрема, дозволяти роботодавцю виключати працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, із СКШП при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Додамо, що це не один лист Держстату з подібною позицією. Виключати працівників, які служать, з показника СКШП це відомство радило також і в листі від 27.05.2021 № 05.6-16/243-21 (див. газету «Зарплата та кадрова справа», № 16/2021, с. 13);

• після введення воєнного стану в Україні значно зросла кількість працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації. Це може створювати додаткові фінансові та організаційні витрати для роботодавців у контексті виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки розмір цього нормативу залежить від СКШП;
• за цей час жодних змін до Інструкції № 286 не було внесено і перелік категорій працівників, які виключаються з СКШП відповідно до п.п. 3.2.2 Інструкції № 286, залишився незмінним;
• отже, на думку Верховного Суду, мобілізовані працівники включаються до СКШП і впливають на розмір «інвалідного» нормативу;
• з 06.11.2022 Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції;
• Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій неправомірно спиралися лише на розрахунки підприємства та відхилили дані з державних реєстрів, які мають автоматизований характер формування;
• роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до ПФУ. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції;
• Верховний Суд підкреслив, що з 06.11.2022 Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату — до 10 березня року, наступного за звітним;
• відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як на джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності;
• під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Отже, обов’язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок — оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.

Думка редакції

Це рішення ставить крапку у давній дискусії. Допоки до Інструкції № 286 не внесуть зміни роботодавці повинні враховувати мобілізованих при визначенні СКШП. Інакше існує ризик санкцій. Звісно врахування мобілізованих працівників збільшує показник СКШП, а отже, і норматив. Причому виходить, що по одній посаді буде враховано двох осіб:

1) мобілізованого, який служить, а не працює;

2) прийнятого на місце мобілізованого іншого працівника.

Як бачимо, справедливого розрахунку тут не буде. Але такі на сьогодні реалії чинної нормативки і іншого, на жаль, не маємо .

Тож роботодавцям необхідно:

• у звітності не виключати мобілізованих із СКШП, зокрема фіксувати їх у рядках 101, 101.1 та 101.2 табличної частини Податкового розрахунку;
• контролювати точність поданих у Податковому розрахунку даних, адже саме вони стають базою для розрахунку нормативу. До речі, ці дані надходять з поданих роботодавцем Податкових розрахунків, зокрема, з даних до табличної частини, де фіксуються показники СКШП усіх працівників і СКШП осіб з інвалідністю (рядки 101, 101.1, та 101.2);
• пам’ятати: відповідальність за правильність і своєчасність звітності несе роботодавець. Він подає звітність і може виправити в ній помилки.

Висновок Мобілізовані працівники враховуються у СКШП для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.