Версія для друку
Міністерство соціальної політики розглянуло в межах компетенції <…> електронне звернення <…> та повідомляє.
Статтею 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків. Так, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Зазначена норма частини третьої статті 119 КЗпП діяла до 19.07.2022 — набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352 (далі — Закон № 2352), відповідно до якого наразі за працівниками-призовниками або тими, що прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються лише місце роботи і посада.
При цьому таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 (далі — Закон № 2011).
Водночас слід зазначити, що норми статті 119 КЗпП передбачають, що між працівником, прийнятим на військову службу за призовом під час мобілізації, та роботодавцем зберігаються трудові відносини, але працівник увільняється від виконання обов’язків з відповідними гарантіями: збереженням місця роботи і посади, до 19.07.2022 — виплатою середнього заробітку.
Умови та порядок надання матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, зокрема допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон № 1105).
Відповідно до статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання у неї страхового випадку.
При цьому слід зазначити, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 1 Закону України «Про оплату праці»).
Як вбачається з листа, виплати мобілізованим у вигляді допомоги, які нараховує організація (підприємство) відповідно до внутрішнього наказу, зазначеного у зверненні, відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати, передбачених Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 <…>. Відтак, зазначена виплата не зараховується до обчислення середньої заробітної плати.
Порядком обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (зі змінами), визначено механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, у тому числі допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже, відповідно до Закону № 2352, починаючи з 19.07.2022 у працівника, прийнятого на військову службу за призовом під час мобілізації, відсутній середній заробіток. Виплати, здійснені за ініціативою організації (підприємства) відповідно до свого внутрішнього наказу та фінансових можливостей за час мобілізації, не можуть бути включені до розрахунку середньої заробітної плати для нарахування матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, оскільки особа підпадала під дію Закону № 2011.
Водночас зазначаємо, що листи міністерств мають інформаційно-рекомендаційний характер, не є нормативно-правовими актами і не встановлюють нових правових норм.
Перший заступник міністра Дарина МАРЧАК
