Версія для друку

Знаходимо вихід

Ви ж напевно пам’ятаєте, що Неля Василівна — то наша кадрова чарівниця? Ми з нею «Зарплату та кадрову справу» завжди разом читаємо. Я зарплатні консультації передивляюсь, а вона — кадрові детально вивчає. Так це я до чого? А, так, згадав.

Я ж як прибіг до неї з питаннями — так вона мені «Зарплатоньку» бумц перед очі, і каже:

— Чого панікуєш? Оце читав? — і дивиться на мене так суворо.

Взяв я газету роздивлятись, і дійсно, є стаття прямо про нашу ситуацію1.

— Нелю Василівно! Не тягніть кота за хвіст! Розкажіть уже, до чого моїй стражденній бухгалтерії готуватись? Чи розраховувати нашого завгоспа? Там же вихідну допомогу слід виплатити?

— Ой, Петре, — каже. — Щось ти зовсім розлінувався. Раніш я в тебе вчилась, а тепер от почала тобі поради давати. Ну ж бо слухай.

Наш Василь Петрович десь почув, що начебто усім працівникам премію дали величезну, а йому — ні. Розізливсь чогось і вирішив, що ми незаконно йому премію не нарахували та його трудові права (на премію ) порушили. Ну і вирішив звільнятись. А ще добрі люди нашептали, що три оклади вихідної допомоги зобов’язані виплатити, якщо порушені права. От і всі причини такої заяви. Ти ж точно знаєш, що ніякої величезної премії не було! І взагалі, до чого тут премія і порушення трудових прав? Якщо б такий закон був — ми б з тобою таких заяв сотню б набрали, бо ж премії однаково не усім і не завжди виплачуємо… А ще є моментик: він і в заяві не вказав причину звільнення, а ми ж знаємо, що за таких підстав треба вказати «порушення».

— І що ж нам тепер робити, Нелю Василівно? — питаю.

— Найперше поговорити з ним, спробувати пояснити, що і до чого. Він же хороший працівник, може, схаменеться, та й працюватиме, як і раніше. Іди, поговори з ним, бо як тебе не послухається, то більше ніхто його не зможе вмовити.

Так і вирішили. Пішов я на склади, до завгоспа, розмовляти. Але розмови не вийшло, не зміг я його запевнити, що то все плітки і ніякої премії не було. Він впертий, не схотів і слухати. Каже, звільняйте і все. Повернувся я до Нелі Василівни, подумали ми, як краще все зробити, бо ми ж з одного боку нічого не порушували, а з іншого — не можемо його звільнити за іншою підставою, ніж та, яку він в заяві вказав. І вирішили до порад фахівців дослухатись: у наказі записали, та й у трудовій потому, звільнення за ст. 38 КЗпП (а вже яка частина цієї статті — маємо право не вказати). Ну і, відповідно, вихідну допомогу не виплатили, а розрахували його як звичайного звільненого працівника. А там як буде. Ну справді, не можемо ж ми самі себе порушниками визнати, коли нічогісінько не порушували?!

Тільки от одна біда лишилась: він же ж таки піде до суду. Бо справді впевнений, що це ми несправедливо з ним вчинили. Ну що ж, будемо захищатись. Адже точно знаємо, що правда на нашому боці.

Писав для вас
замучений спекою Петро АС!