Версія для друку
Головні тези
- Суміщення посад (професій) оформляйте у межах вже укладеного трудового договору, якщо обов’язки за вакантною посадою працівник виконуватиме одночасно з обов’язками за основною посадою.
- Сумісництво оформляйте у випадку, коли працівник буде виконувати трудові обов’язки за вакантною посадою у вільний від основної роботи час на підставі окремого трудового договору.
- За виконання обов’язків за вакантною посадою працівникові встановіть доплату за суміщення посад залежно від окладу за основною посадою. З МЗП порівнюйте загальну суму зарплати за основною посадою та доплати за суміщуваною роботою.
- Працю сумісника оплачуйте пропорційно відпрацьованому часу виходячи з окладу (тарифної ставки) за посадою, на яку працівника прийнято як сумісника. Порівняння з МЗП проводьте окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом.
Коли доведеться вирішувати: сумісництво чи суміщення
Припустимо, у вас є вакантна посада (чи то нова, чи то така, що звільнилася у зв’язку із звільненням працівника). Є декілька варіантів залучення робочої сили для виконання обов’язків за такою посадою:
1) укласти трудовий договір з працівником «зі сторони»:
- за основним місцем роботи чи
- за сумісництвом за умови, що вже є основне місце роботи в іншого роботодавця (зовнішнє сумісництво);
2) укласти окремий трудовий договір з працівником «зі своїх» (внутрішнє сумісництво);
3) оформити суміщення посад (професій) для працівника «зі своїх» у межах одного трудового договору за умови, що трудові обов’язки за вакантною посадою працівник може виконувати у межах робочого часу за основною посадою.
ДО ВІДОМА. Вибір між сумісництвом та суміщенням виникає тільки за наявності вакантної посади. У разі, коли посада зайнята, але необхідно замінити працівника у зв’язку з його хворобою, відпусткою, відрядженням, то оформлюють виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника або тимчасове заступництво (якщо треба замінити працівника, який обіймає вищу за рівнем посаду).
Отже, якщо стисло, то сумісництво — це одна із форм зайнятості працівника (з укладенням трудового договору), а суміщення — один зі способів залучення вже працевлаштованого працівника до виконання обов’язків за іншою (відмінною від обійманої) вакантною посадою (у межах раніше укладеного трудового договору). Якщо на вакантну посаду ви шукаєте працівника зі сторони, то плутанини в поняттях не виникне. Незалежно від того, за основним місцем роботи чи за сумісництвом працюватиме у вас фізособа, вам доведеться укласти з нею трудовий договір з усіма наслідками. А от якщо вакантну посаду ви плануєте закрити своїми силами, то, звісно, доведеться обирати чи то «сумісництво», чи то «суміщення».
НЮАНС. У випадку якщо працівник виконуватиме додатковий обсяг робіт за аналогічною обійманій ним посаді (професії), яка є вакантною, то оформлюють розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.
Мабуть, щоб відчути різницю між поняттями «сумісництво» та «суміщення» повною мірою, вам потрібна повна картина відмінностей. І зараз ми вам її надамо.
Відмінності між поняттями «сумісництво» та «суміщення»
|
Сумісництво |
Суміщення |
|
Визначення |
|
|
Сумісництвом вважається виконання працівником, окрім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.
|
Суміщення професій (посад) — виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) прим. 1..
|
|
Примітка 1 В українському законодавстві досі немає чіткого визначення для такого явища, як «суміщення професій (посад)». Для цього ми використовуємо видані ще у СРСР постанову № 1145 та Інструкцію № 53, які ще діють у частині, що не суперечить законодавству України. |
|
|
Оформлення |
|
|
Укладається трудовий договір шляхом видання наказу (розпорядження) роботодавця. ВАЖЛИВО! Якщо на роботу за сумісництвом приймаєте свого основного працівника (внутрішнє сумісництво), то все одно укладаєте окремий трудовий договір. |
Варіант 1: суміщення встановлюють за угодою сторін. У такому разі:
Варіант 2: суміщення встановлюють з ініціативи роботодавця (можливо виключно в разі змін в організації виробництва та праці згідно зі ст. 32 КЗпП прим. 2). У такому разі керівник видає:
|
|
Примітка 2 Під змінами в організації виробництва та праці розуміють раціоналізацію робочих місць, запровадження нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації роботи, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. |
|
|
Строк випробування |
|
|
Можна встановити з дотриманням вимог ст. 26–28 КЗпП (див. «ЗКС», № 23/2015; с. 31; № 19/2016, с. 41) |
Не встановлюють |
|
Повідомлення ДФСУ |
|
|
Повідомляєте ДФСУ про прийняття на роботу працівника за формою додатка до постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413 до фактичного допуску до роботи. Для внутрішнього сумісництва винятку немає — Повідомленням ви інформуєте про укладення нового трудового договору (див. с. 40).
|
Не подаєте Повідомлення про прийняття на роботу, оскільки окремий трудовий договір не укладається (див. с. 40) |
|
Запис до трудової книжки |
|
|
Вноситься за бажанням працівника за основним місцем роботи, а не за місцем роботи за сумісництвом |
Не вноситься |
|
Час виконання неосновної роботи |
|
|
Працівник виконує роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час. Наприклад, за основним місцем роботи на посаді «Продавець непродовольчих товарів» працівник працює з 9:00 до 18:00, а з 18:30 до 19:30 він працює за сумісництвом на посаді «Прибиральник службових приміщень» |
Працівник виконує додаткові обов’язки за іншою (суміщуваною) посадою (професією) у межах робочого часу за основним місцем роботи. Наприклад, з 9:00 до 18:00 працівник суміщає роботу за основною посадою «Бухгалтер» і за неосновною посадою «Касир» |
|
Облік робочого часу |
|
|
Ведуть окремо від основного місця роботи. Так, якщо працівник — внутрішній сумісник, то треба вести облік робочого часу окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом (окремі рядки в Табелі обліку використання робочого часу) |
Ведуть за основною посадою, оскільки обов’язки за суміщуваною посадою працівник виконує у межах робочого часу за основною посадою (у Табелі один рядок за основною посадою) |
|
Оплата праці |
|
|
Працю сумісника оплачують пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 1021 КЗпП).
Причому для внутрішнього сумісника доплату до МЗП визначають окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом. |
За виконання обов’язків за суміщуваною посадою працівнику встановлюють доплату прим. 3 до посадового окладу за основною посадою. Конкретний розмір доплати за суміщення професій (посад) вказують у колективному договорі (наказі роботодавця, що регулює питання оплати праці працівників). Наприклад, для роботодавців, які перебувають у сфері дії сторін, що брали участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні від 23.08.2016 р., укладеної на 2016–2017 роки, доплата встановлюється в межах економії фонду зарплати за тарифною ставкою та окладом суміщуваної посади. А от для працівників, чию працю оплачують за ЄТС, доплату за суміщення встановлюють у розмірі до 50% окладу за основною посадою (лист Мінсоцполітики від02.02.2015 р. № 102/13/84-15; див. с. 24).
|
|
Примітка 3 Доплату не встановлюють керівникам підприємств, установ та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступникам (лист Мінпраці від 20.01.2007 р. № 10/13/116-07). |
|
|
Припинення виконання обов’язків не за основною посадою |
|
|
Трудовий договір припиняється за однією з підстав, передбачених ст. 7, 36, 38–41, 199 КЗпП |
Роботодавець видає наказ про відміну суміщення посад. При цьому працівник продовжує працювати за основною посадою |
Доплата до МЗП: нюанси
Сумісництво Як зазначалося вище, працю працівника за місцем роботи за сумісництвом і за основним місцем роботи оплачують окремо. Враховуючи, що на сумісника рівною мірою поширюється дія законодавства про оплату праці, роботодавець зобов’язаний оплатити його працю в розмірі не меншому, ніж МЗП (ст. 31 Закону про оплату праці).
Якщо сумісник працює повний робочий час (у госпрозрахунковиків таке можливе), то зарплата за повністю виконану місячну норму праці має бути не менша МЗП у місячному розмірі (у 2017 році — 3200,00 грн). У разі коли сумісник працює в режимі неповного робочого часу, а також якщо норма виконана не повністю (при повній зайнятості), зарплата має бути не менша за МЗП у розмірі, пропорційному відпрацьованому часу. Важливий нюанс: МЗП у пропорційному розмірі розраховуємо тільки щодо тих сумісників, у яких оплата праці здійснюється виходячи з місячного окладу (тарифної ставки). Для сумісників з погодинною оплатою праці кожна відпрацьована година має бути оплачена в розмірі, не меншому за МЗП у погодинному розмірі (в 2017 році — 19,34 грн; див. с. 25). Пропорційний розрахунок можемо проводити тільки для 3200,00 грн, а для 19,34 грн — ні!
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Порівняння зарплати з МЗП треба проводити окремо за кожним місцем роботи, тобто і за основним місцем роботи, і за сумісництвом. Відповідно, за необхідності й доплату до МЗП визначайте окремо за кожним місцем роботи.
Оскільки з 2017 року посадовий оклад (тарифна ставка) може бути менше МЗП (мінімальний розмір встановлено на рівні ПМПОна 1 січня: в 2017 році — 1600,00 грн), фактична зарплата може виявитися менше МЗП. У такому разі роботодавець зобов’язаний зробити доплату до МЗП, що дорівнює різниці між МЗП та фактично нарахованою зарплатою (див. приклади 1, 2 на с. 22). Детальніше про механізм здійснення доплати до МЗП читайте в «ЗКС», № 1/2017, с. 27.
Суміщення В цьому випадку робота працівника оплачується на підставі одного трудового договору. Доплата за суміщення посад (професій) входить до ФОП за основною посадою. Для цілей виконання вимог ст. 31 Закону про оплату праці з МЗП порівнюють загальну суму зарплати, у тому числі доплату за суміщення посад (професій) (див. приклад 3 на с. 23).
Оподаткування та ЄСВ
У зовнішнього сумісника з оподаткуванням та нарахуванням ЄСВ, як кажуть, своя історія. А от в оподаткуванні й нарахуванні ЄСВ особливої різниці в разі суміщення посад і внутрішнього сумісництва не буде. Тепер про все детальніше.
Зовнішнє сумісництво ЄСВ нараховуйте на фактично нараховану зарплату незалежно від того, перевищує вона МЗП чи ні. Підстава — абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ.
У формі № Д4 зарплату зовнішнього сумісника відображайте в таблиці 1 у складі загальної суми зарплати у відповідних рядках, в таблиці 6 на працівника заповнюйте окремий рядок із зазначенням у реквізиті 22 позначки «0».
Об’єктом оподаткування є фактично нарахована зарплата. Зверніть увагу, що працівник-сумісник має право вибрати місце роботи за сумісництвом для реалізації права на ПСП. Для цього він подає заяву про застосування ПСП та підтвердні документи (за необхідності). За умови, що зарплата сумісника не перевищує граничного розміру доходу, базу оподаткування для ПДФО визначайте як різницю між нарахованою сумою зарплати і ПСП. Якщо права на ПСП немає, то ПДФО і ВЗ утримують з фактичної зарплати.
У розділі I форми № 1ДФ зарплату зовнішнього сумісника відображайте з ознакою доходу «101», у розділі II зарплату й утриманий ВЗ — у складі загальних сум.
Внутрішнє сумісництво Для цілей нарахування ЄСВ з мінімальною (МЗП) та максимальною (25 ПМПО) базами порівнюють загальну суму зарплати, нараховану за основним місцем роботи та за сумісництвом. Якщо загальна сума зарплати працівника (не інваліда) або будь-якого працівника ФОП менше мінімальної бази (МЗП), то ЄСВ нараховують на МЗП (3200,00 × 22% = 704,00 грн; див. с. 35).
У формі № Д4 зарплату внутрішнього сумісника відображайте в таблиці 1 у складі загальної суми зарплати у відповідних рядках, в таблиці 6 на працівника заповнюйте один рядок із загальною сумою зарплати, нарахованої за основним місцем роботи й за сумісництвом (див. с. 36).
Для оподаткування також розглядаємо загальну суму зарплати. Так, якщо працівник претендує на ПСП, то з граничним розміром доходу порівнюють загальну суму зарплати, нарахованої за основним місцем роботи і за сумісництвом. За умови, що зарплата працівника не перевищує граничного розміру доходу, базу оподаткування для ПДФО визначайте як різницю між нарахованою сумою зарплати і ПСП. Якщо права на ПСП немає, то і ПДФО і ВЗ утримують з фактичної зарплати. У розділі I форми № 1ДФ загальну суму зарплати, нарахованої за основним місцем роботи і за сумісництвом, відображайте з ознакою доходу «101». У розділі II форми № 1ДФ зарплату та утриманий ВЗ відображають у складі загальних сум.
Суміщення Тут усе просто — і зарплата за виконання обов’язків за основною посадою (професією), і доплата за суміщення посад (професій) є зарплатними виплатами з відповідним оподаткуванням. Якщо працівник користується правом на ПСП і загальна сума зарплати з урахуванням доплати не перевищує граничного розміру доходу, то можна застосовувати ПСП. Інакше базою оподаткування і для ПДФО і для ВЗ буде нарахована сума зарплати.
У формі № Д4 зарплату (у т. ч. доплату за суміщення) відображайте в таблиці 1 у складі загальної суми зарплати у відповідних рядках, в таблиці 6 на працівника заповнюйте один рядок із загальною сумою зарплати (див. с. 36). У розділі I форми № 1ДФ зарплату відображайте з ознакою доходу «101», в розділі II цієї форми зарплату й утриманий ВЗ — у складі загальних сум.
Практика — наше все
|
Ситуація |
Рішення |
|
ПРИКЛАД 1 (ЗОВНІШНЄ СУМІСНИЦТВО) |
|
|
На вакантну посаду прийнято сумісника на 0,75 ставки. Оклад за посадою — 3000,00 грн. Графік роботи — п’ятиденка з двома вихідними (субота та неділя). У березні 2017 року працівник відпрацював усі дні за графіком роботи |
Працю сумісника оплачуємо пропорційно відпрацьованому часу, оскільки він працює в режимі неповного робочого часу. 1. Фактична зарплата працівника за березень становить: 3000,00 × 0,75 = 2250,00 (грн). 2. Визначимо розмір МЗП, пропорційний відпрацьованій нормі: 3200,00 × 0,75 = 2400,00 (грн). 3. Розрахуємо розмір доплати до МЗП: 2400,00 − 2250,00 = 150,00 (грн). 4. Загальна сума зарплати за березень становить: 2250,00 + 150,00 = 2400,00 (грн). 5. Визначимо суму ЄСВ: 2400,00 × 22% = 528,00 (грн). Зверніть увагу, що ЄСВ нараховано на фактичну базу нарахування ЄСВ, оскільки працівник — сумісник (абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). 6. Розрахуємо суми утриманого:
7. Сума зарплати до виплати на руки становитиме: 2400,00 − 432,00 − 36,00 = 1932,00 (грн). |
|
ПРИКЛАД 2 (ВНУТРІШНЄ СУМІСНИЦТВО) |
|
|
З працівником, який вже працює на підприємстві за основним місцем роботи на посаді «Бухгалтер» (оклад — 3000,00 грн), у березні укладено окремий трудовий договір за сумісництвом за посадою «Інспектор з кадрів» (працівника прийнято на 0,5 окладу з режимом роботи — неповний робочий час; оклад — 2000,00 грн). Зарплата працівника за березень за основним місцем роботи — 3000,00 грн, за сумісництвом — 1000,00 грн. До березня працівник користувався ПСП на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ (утримує двох дітей віком до 18 років; мати дітей не користується правом на збільшення граничного розміру доходу кратно кількості дітей) |
1. Оплачуємо працю працівника окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом. Основне місце роботи Оскільки фактична зарплата працівника за березень за основним місцем роботи (3000,00 грн) менше МЗП у місячному розмірі (3200,00 грн), визначимо розмір доплати до МЗП: 3200,00 − 3000,00 = 200,00 (грн). Загальна сума зарплати за березень за основним місцем роботи становить: 3000,00 + 200,00 = 3200,00 (грн). Сумісництво Фактична зарплата працівника за березень за сумісництвом (1000,00 грн) менше МЗП у пропорційному розмірі (3200,00 × 0,5 = 1600,00 грн), тому визначимо розмір доплати до МЗП: 1600,00 − 1000,00 = 600,00 (грн).
Загальна сума зарплати за березень за сумісництвом становить: 1000,00 + 600,00 = 1600,00 (грн). 2. Тепер визначаємо суму ЄСВ. Для цих цілей з мінімальною (3200,00 грн) і максимальною базою (40000,00 грн) порівнюємо загальну суму зарплати, нарахованої працівнику, який працює в одного роботодавця і за основним місцем роботи, і за сумісництвом. Загальна сума зарплати становить: 3200,00 + 1600,00 = 4800,00 (грн). Оскільки загальна сума зарплати більше мінімальної і менше максимальної бази, то ЄСВ нараховуємо на фактично нараховану зарплату: 4800,00 × 22% = 1056,00 (грн). Це загальне нарахування одним рядком відобразимо в таблиці 6 форми № Д4 (див. с. 36). 3. Визначаємо ПДФО та ВЗ. Для цілей застосування ПСП з граничним розміром доходу порівнюємо загальну суму зарплати за основним місцем роботи й за сумісництвом. Граничний розмір доходу в цьому випадку визначаємо кратно кількості дітей: 2240,00 × 2 = 4480,00 (грн). Оскільки загальна сума зарплати (4800,00 грн) перевищує граничний розмір доходу (4480,00 грн), ПСП не застосовуємо. Розрахуємо суми утриманого:
4. Сума зарплати до виплати на руки становитиме: 4800,00 − 864,00 − 72,00 = 3864,00 (грн). |
|
ПРИКЛАД 3 (СУМІЩЕННЯ ПРОФЕСІЙ) |
|
|
Працівник працює на підприємстві на посаді «Бухгалтер». З 1 березня 2017 року з його згоди на нього покладено виконання обов’язків за посадою «Касир» у порядку суміщення посад. Оклад за посадою «Бухгалтер» — 2500,00 грн. За суміщення професій (посад) працівникові встановлена доплата у розмірі 30% від окладу за основною посадою |
У цьому випадку доплата за суміщення посад входить до фонду оплати праці працівника за основною посадою. 1. Загальна сума зарплати за березень становитиме: 2500,00 + 2500,00 × 30% = 3250,00 (грн). Для цілей дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці з МЗП порівнюємо загальну суму зарплати (зарплата за основною посадою + доплата за суміщення посад). Загальна сума зарплати (3250,00 грн) більше МЗП (3200,00 грн), тому доплату визначати не треба. 2. ЄСВ нараховуємо на фактично нараховану зарплату, оскільки загальна сума зарплати більше МЗП: 3250,00 × 22% = 715,00 (грн). 3. Визначимо суму утриманого:
4. На руки за березень працівник отримає: 3250,00 − 585,00 − 48,75 = 2616,25 (грн). |
Що загрожує, якщо «заблукати у двох соснах»
Оформлено суміщення, а фактично — сумісництво Припустимо, що згідно з наказом ваш працівник суміщує посади. Проте роботу за суміщуваною посадою він виконує не в робочий час за основною посадою (а, приміром, до чи після). Та й за псевдосуміщення ви платите йому зарплату за фактично відпрацьований час виходячи з окладу за другою посадою. Виходить, що фактично працівник працює на умовах сумісництва.
При позитивному розвитку подій контролери можуть розцінити неправильне оформлення трудових обов’язків за вакантною посадою як інше порушення трудового законодавства. За це роботодавцю згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 265 КпАП загрожує штраф у розмірі 1 МЗП (у 2017 році — 3200,00 грн). Посадовим особам підприємства (установи), підприємцю за таке порушення загрожує адмінштраф від 510,00 до 1700,00 грн (ч. 1 ст. 41 КпАП). А при повторному порушенні впродовж року або порушенні, вчиненому щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює та виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда розмір адмінштрафу становитиме від 1700,00 до 5100,00 грн (ч. 2 ст. 41 КпАП).
У гіршому випадку (що вельми ймовірний) ситуацію розцінять як фактичний допуск без укладення трудового договору. Зауважте, що для уникнення штрафів слід було діяти так. До допуску до виконання трудових обов’язків за другою посадою на умовах сумісництва, по-перше, з працівником треба було укласти трудовий договір, по-друге, повідомити ДФСУ про прийняття нового працівника (саме так, навіть якщо він уже працює у вас за основним місцем роботи, для виконання роботи за сумісництвом вважаємо його новоприйнятим). За невиконання зазначених вище дій загрожує:
1) роботодавцеві — «трудовий» штраф у розмірі 30 МЗП (у 2017 році — 96000,00 грн) за кожного неправильно оформленого працівника (абз. 2 ч. 2 ст. 265 КпАП);
2) посадовим особам підприємства (установи), фізособі-підприємцю — адмінштраф у розмірі від 8500,00 до 17000,00 грн, а за повторне порушення протягом року — від 17000,00 до 34000,00 грн (ч. 3 і 4 ст. 41 КпАП).
Оформлено сумісництво, а фактично — суміщення У такому разі «явні» штрафи не передбачені. Але! Давайте поміркуємо, яка небезпека криється в такій ситуації. Розмір оплати за фактично відпрацьований час за роботу за сумісництвом може виявитися більше, ніж передбачений умовами колективного договору (Положення про оплату праці) розмір доплати за суміщення посад (професій). Крім того, при сумісництві й суміщенні по-різному визначають доплату до МЗП — при сумісництві вона більша (див. с. 20). У такому разі неприємні наслідки очікують на бюджетні установи, які переплутали «сумісництво» й «суміщення». Їх можуть звинуватити в нецільовому використанні бюджетних коштів та, звісно ж, змусять повернути надмірно виплачені кошти до бюджету. Відшкодовувати витрати буде винна особа.
Тепер зрозуміло, чому так важливо правильно оформляти виконання працівниками обов’язків за вакантною посадою. Керуйтеся запропонованою вашій увазі статтею, будьте пильні — і тоді перевіряючих з Держпраці можна зустрічати зі спокійною душею. Адже у вас все відповідає вимогам чинного законодавства!
Катерина Скрипкіна,
заступник головного редактора «Зарплата та кадрова справа»
