Версія для друку

Вікторія Змієнко, головний редактор газети «Зарплата та кадрова справа»

Так, звільнити працівника під час оголошеного простою можливо. Законодавство не містить норми, яка б це забороняла. Причому це можливо не лише, коли ініціатор звільнення працівник (ст. 38, 39 КЗпП), а й тоді, коли ініціатором звільнення є роботодавець (ст. 40 та 41 КЗпП), чи звільнення відбувається за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП) або за іншими підставами.

До речі, саме звільнення за скороченням (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) доволі часто супроводжується простоєм у період двомісячного попередження.

Сьогодні, під час війни, простій — явище доволі поширене. Тож звільнення в період простою не дивина. Про нюанси встановлення простою читайте в газеті «Зарплата та кадрова справа», № 8/2022, с. 21 та 32.

Далі щодо оплати дня звільнення. Тут можуть бути варіанти:

1. На цей день простій припиняється, триває звичайний робочий день і працівник виконує свої трудові функції. В цей день його звільняють. Тому йому законно мають за цей останній день роботи нарахувати не оплату простою, а саме зарплату за відпрацьований робочий день. Про припинення простою потрібно видати наказ (розпорядження), якщо в наказі на встановлення простою не було передбачено його закінчення для подібної ситуації.

Цей варіант буде застосовано, якщо працівникові потрібно щось доробити, наприклад, «передати справи», закрити якісь «хвости» тощо.

2. Простій не припиняється і працівника звільняють під час простою. У такому випадку за останній день трудових відносин нараховують оплату простою. Законодавством не передбачено, що в останній день працівник має саме працювати, тобто виконувати свої трудові обов’язки. І ми також знаємо, що працівника і раніше (за мирного часу) могли на законних підставах звільнити у день, коли він не працював (був у відпустці, хворів тощо). До речі, це діє і під час воєнного стану з деякими нюансами, передбаченими ст. 5 Закону № 21361.

У разі звільнення саме під час простою може бути нюанс з проведенням остаточного розрахунку та видачею наказу. Пояснімо.

Встановлюючи простій, роботодавець у наказі (розпорядженні) міг зазначити, де має перебувати у простої працівник: на робочому місці чи ні. Звісно, що логічно, щоб працівник у день звільнення, навіть перебуваючи у простої, прийшов на роботу для проведення процедури звільнення. Але якщо цього не буде (а це можливо, коли працівник перебуває далеко від своєї домівки чи, навіть перебуваючи вдома, побоюється за своє життя через активні бойові дії), роботодавець все одно має пам’ятати про процедурні моменти звільнення, які слід виконати:

• в день звільнення слід видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення (ч. 1 ст. 47 КЗпП). Нагадаємо: невиконання цієї норми може загрожувати роботодавцю виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу — це передбачено чинною і під час війни ч. 5 ст. 235 КЗпП (на нашу думку, Закон № 2136 щодо цього жодних уточнень не містить);
• провести з працівником розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП (ч. 1 ст. 47 КЗпП). Тобто у загальному випадку слід розрахуватися в день звільнення. І лише якщо працівник в день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Ця норма, на нашу думку, поширюється і на звільнення під час простою, коли працівник не зобов’язаний перебувати на робочому місці. Простій означає, що працівник не працює (відповідно до ст. 34 КЗпП «простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами»). АЛЕ! Якщо у працівника є банківська картка, на яку раніше перераховували зарплату (зокрема, оплату простою), то і суму остаточного розрахунку слід на неї перерахувати у день звільнення;
• на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП);
• про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Зверніть увагу, що ч. 1 ст. 47 КЗпП планується оновити проектом № 7251 (див. с. 3).

Також майте на увазі, що час простою включається до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).

Висновок. Звільнення під час простою є цілком законним, але обов’язково з дотриманням усіх вимог законодавства. День звільнення для працівника може бути як простоєм, так і звичайним робочим днем. Тож залежно від цього і буде нараховано або оплату простою, або зарплату.