Журнали

Зарплата та кадрова справа 14 лютого, 2022
3
Щ

Щодо застосування змін, внесених постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я» від 12.01.2022 р. № 2

Міністерство охорони здоров’я України
Лист від 10.02.2022 р. № 03.2-08/4035/2-22
Додаток до матеріалу:

-A
A+

ЗАПИТ

При практичній реалізації норм постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я» від 12.01.2022 р. № 2 (далі — постанова № 2) виникла низка питань.

Питання 1. Підпунктом 1 п. 1 постанови № 2 передбачено, що розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці установлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік:

— на рівні не менше 20000 грн лікарям (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності у закладах охорони здоров’я;

— на рівні не менше 13500 грн для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.

Комунальні некомерційні підприємства (далі — КНП) належать до закладів охорони здоров’я комунальної форми власності. Але більшість з них уже знаходяться поза полем регулювання питань оплати праці Кабінетом Міністрів України — ст. 98 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. (далі — КЗпП) їх вже не стосується. Тобто КНП самостійно встановлюють, керуючись ст. 97 КЗпП та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР:

  • форму та системи оплати праці;
  • норми праці;
  • розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів;
  • умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Тому виникає питання щодо правомірності виконання норм постанови № 2 саме КПН, у яких умови оплати праці прописано у колективному договорі і які не застосовують постанову КМУ від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — постанова № 1298) та наказ Мінпраці, МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — наказ № 308/519).

Питання 2. Як має бути реалізовано виконання норми п.п. 1 п. 1 постанови № 2 для тих, хто не застосовує постанову № 1298?

Як вбачається із п.п. 2 п. 1 постанови № 2, ті заклади охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, які у своїй діяльності мають застосовувати постанову № 1298, щоб нарахувати за місяць 20000 грн чи 13000 грн, можуть збільшити граничний розмір надбавок, передбачених у п.п. «а» п.п. 2 п. 3 постанови № 1298:

  • за високі досягнення у праці;
  • за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);
  • за складність, напруженість у роботі.

Тобто фактично можна працівнику встановити одну або дві чи усі три такі надбавки без обмеження їх розміру у 50%?

А як бути тим КНП, які не застосовують постанову № 1298 та навіть не мають вищеназваних доплат у своїх локальних оплатних документах? Можливо, такі КНП можуть ввести іншу будь-яку доплату на суму різниці між фактично нарахованою зарплатою згідно з умовами оплати праці, передбаченими локальними документами КНП, та 20000 грн чи 13000 грн? Як назвати таку доплату, можливо, «доплата на виконання постанови КМУ від 12.01.2022 р. № 2»? Чи потрібно її вносити до локальних оплатних документів роботодавця — до колективного договору — чи достатньо наказу керівника КНП?

Питання 3. Як застосовувати п.п. 3 п. 1 постанови № 2, яким передбачено таке: надбавки, установлені з урахуванням положень п.п. 2 п. 1 постанови № 2, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності.

Чи вірно, що надбавки, які нараховують на виконання норм постанови № 2, не можуть бути базою для інших надбавок і доплат, для яких інші надбавки та доплати включаються до бази нарахування (наприклад, не враховуємо для «ковідної» доплати відповідно до постанови КМУ від 23.03.2020 р. № 246)?

Питання 4. Розмір нарахованої заробітної плати, передбачений п.п. 1 п. 1 постанови № 2, — це (1) сума до виплати «на руки» працівникові, чи (2) сума до нарахування, тобто до оподаткування («грязна сума»)?

Питання 5. Якщо працівник частину місяця хворів, був у відпустці, був прогул, відсторонення від роботи (інша відсутність), то обов’язок з нарахування зарплати у розмірі 20000 грн чи 13000 грн не потрібно виконувати, керуючись п.п. 5 п. 1 постанови № 2. У даному випадку працівник не виконує норму тривалості робочого часу за такий місяць. Тому виникає необхідність розрахувати суми 20000 грн чи 13000 грн пропорційно відпрацьованому часу. Чи правильно розрахунки проводити так:

— якщо у працівника місячна чи поденна оплата праці (місячний оклад, денна ставка), то «20000 грн чи 13000 грн» ділимо на норму робочих днів у такому місяці та множимо на фактично відпрацьовані робочі дні;

— якщо у працівника погодинна оплата праці (годинна тарифна ставка), то «20000 грн чи 13000 грн» ділимо на норму робочих годин у такому місяці та множимо на фактично відпрацьовані робочі години.

Чи правильні такі розрахунки?

 

Міністерство охорони здоров’я України розглянуло <…> звернення <…> видавничої групи «АС» щодо застосування змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я» (далі — постанова № 2), та в межах компетенції повідомляє.

Під час визначення того, чи поширюється дія постанови № 2 на заклади охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, варто керуватися такими нормативно-правовими актами:

Основи законодавства України про охорону здоров'я (далі — Основи);

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»; постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2011 року № 501 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я та програм у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»;

постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» (далі — постанова № 285);

наказ Міністерства охорони здоров’я України від 28 жовтня 2002 року № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» <…> (далі — наказ № 385);

наказ Міністерства охорони здоров’я України від 06 липня 2015 року № 408 «Про затвердження Типового положення про університетську клініку вищого навчального закладу (закладу післядипломної освіти)» <…>.

Статтею 3 Основ визначено, що заклад охорони здоров’я це юридична особа незалежно від фо.........................інформаційно-правової форми або її........................................ є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та забезпечення професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Пунктом 15 частини першої статті 7 та частиною першою статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що медична практика підлягає ліцензуванню та ліцензіат зобов’язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання — відповідати ліцензійним умовам.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови № 2 розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік:

на рівні не менше 20 000 гривень для медичних працівників, які займають посади лікарів (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я,

на рівні не менше 13 500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.

Крім того, пунктом 2 постанови № 2 внесено зміни у додаток 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій», доповнивши підпунктом 9 такого змісту:

9) забезпечувати виплату заробітної плати у розмірі не меншому, ніж передбачено цим підпунктом.

Заробітна плата медичного працівника закладу охорони здоров’я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у розмірі:

-       не менше ніж 20 000 гривень для лікарів (крім лікарів-інтернів), професіоналів з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я;

-       не менше ніж 13 500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівців з початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.

Для медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівців з початковим рівнем (короткий цикл) вищої освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства, які входять до команди з надання первинної медичної допомоги такого лікаря), цей підпункт застосовується у разі, коли лікаря обрали не менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги.

У разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу вимога щодо розміру оплати праці, передбачена цим підпунктом, застосовується пропорційно до відпрацьованого часу.».

Для забезпечення виплати заробітної плати у закладах охорони здоров'я, які за організаційно-правовою формою функціонують як комунальні некомерційні підприємства, умови оплати праці визначаються з урахуванням статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про колективні договори і угоди», а саме: форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Враховуючи вищезазначене, норми постанови № 2 поширюються на заклади охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, в тому числі на комунальні некомерційні підприємства.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови № 2 граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті «а» підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699), (далі — постанова № 1298), може бути збільшений для досягнення розміру нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, для закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, які застосовують постанову № 1298, граничний розмір надбавок, передбачених у підпункті «а» підпункту 2 пункту 3 постанови № 1298, може лише бути збільшений для досягнення розміру нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2.

Крім того, для забезпечення виконання підпункту 1 пункту 1 постанови № 2 закладами охорони здоров’я комунальної форми власності, в тому числі комунальними некомерційними підприємствами, можуть встановлюватися додаткові доплати та надбавки медичним працівникам, які необхідно унормувати в колективному договорі та у локальних документах на оплату праці закладу охорони здоров’я комунальної форми власності.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови № 2 надбавки, встановлені з урахуванням положень підпункту 2 пункту 1 постанови № 2, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 р. № 246 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» (далі — постанова № 246), установлено, що на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-СоV-2, визначений Кабінетом Міністрів України в акті про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), до завершення здійснення зазначених заходів встановлюється додаткова доплата у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов’язкових доплат та надбавок.

Таким чином, надбавки, встановлені з урахуванням положень підпункту 2 пункту 1 постанови № 2, не враховуються під час установлення доплат та інших надбавок медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, в тому числі додаткової доплати у розмірі до 300 відсотків заробітної плати, визначеної постановою № 246.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови № 2 розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік:

на рівні не менше 20 000 гривень для медичних працівників, які займають посади лікарів (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я,

на рівні не менше 13 500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.

Враховуючи викладене, розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, передбачений підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2, включає в себе обов’язкові податки та платежі згідно з законодавством України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 постанови № 2, у разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу вимога щодо розміру оплати праці, передбачена підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2, застосовується пропорційно до відпрацьованого часу.

Отже, у разі встановлення медичному працівнику неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а також під час невиконання працівником у повному обсязі встановленої норми тривалості робочого часу (відпустка, тимчасова непрацездатність, інша причина відсутності на робочому місці) вимога щодо розміру оплати праці, передбачена підпунктом 1 пункту 1 постанови № 2, застосовується пропорційно до відпрацьованого часу.

Додатково інформуємо, що листи Міністерства охорони здоров’я України не є нормативно-правовими актами, вони мають лише роз’яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.

З повагою

Перший заступник Міністра Олександр КОМАРІДА

№ 3, 2022  (с. 2)

Архiв номерiв

Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку