Версія для друку

Внутрішнє сумісництво Ні, визначати додаткову базу нарахування ЄСВ виходячи з МЗП у цьому випадку не потрібно. Пояснимо чому.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ у випадку, коли база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, встановленого законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, встановленого законом на місяць, за який отримано дохід, і ставки ЄСВ (22%). При цьому, нараховуючи заробітну плату (доходи) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи, ставку ЄСВ застосовують до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Визначення основного місця роботи наведено у ст. 1 Закону про ЄСВ. Це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно, зарплата зовнішнього сумісника є доходом із джерела не за основним місцем роботи (трудової книжки тут немає), тому до такого доходу не застосовується вимога абз. 2 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ про донарахування бази до рівня МЗП. ЄСВ справляється з фактично нарахованої зовнішньому суміснику зарплати.

Із внутрішнім сумісництвом ситуація дещо інша. За цим місцем роботи застрахована особа працює на підставі трудового договору і тут же знаходиться її трудова книжка. Отже, зарплата внутрішнього сумісника є доходом із джерелом за основним місцем роботи.

До бази нарахування ЄСВ згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ для роботодавців включається сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються відповідно до Закону про оплату праці. Зарплата за видами виплат для цілей справляння ЄСВ визначається відповідно до Інструкції № 5 (п.п. 5 п. 3 розд. IV Інструкції № 4491).

Таким чином, дохід застрахованої особи як за основним місцем роботи, так і за внутрішнім сумісництвом, становить єдину базу нарахування ЄСВ як дохід у вигляді зарплати. А з урахуванням того, що це місце роботи застрахованої особи є основним (тут знаходиться її трудова книжка), база нарахування ЄСВ із джерелом за цим місцем роботи має бути не менше ніж МЗП. Якщо фактична база нарахування менше ніж МЗП, то ЄСВ нараховують на МЗП.

Загальна сума заробітку застрахованої особи (основне місце роботи + внутрішнє сумісництво) в одного страхувальника становить єдину базу нарахування ЄСВ для порівняння з максимальною величиною, з якої справляється ЄСВ (25 розмірів ПМПО). Аналогічно і для цілей ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ: з розміром МЗП потрібно порівнювати загальну базу нарахування ЄСВ за такою застрахованою особою.

У вашому випадку загальна сума доходу застрахованої особи у вигляді зарплати (основне місце роботи + внутрішнє сумісництво) за основним місцем роботи перевищує МЗП (3500,00 [1900,00 + 1600,00] > 3200,00). Тому визначати додаткову базу нарахування виходячи з МЗП не потрібно. При цьому такий місяць повністю зараховується до страхового стажу працівника.

Суміщення У разі суміщення іншої посади поряд з основною посадою маємо один трудовий договір2 та один фонд оплати праці. Тому з метою нарахування ЄСВ з мінімальною та максимальною базами слід порівнювати загальну суму нарахування працівнику: нарахування за основною посадою + доплата за суміщення посади. У будь-який спосіб розділяти такі суми нарахування для цілей сплати ЄСВ не потрібно.

У вашому випадку фактично за місяць нараховано 3250,00 грн (2500,00 оклад за основною посадою + 750,00 доплата за суміщення), тобто більше МЗП (мінімальної бази ЄСВ). А тому базою для ЄСВ буде фактично нарахована зарплата — 3250,00 грн.

Світлана Кепіна,
начальник Управління адміністрування єдиного внеску, методології та розгляду звернень платників податків Департаменту податків і зборів з фізичних осіб Державної фіскальної служби України