Версія для друку

Людмила Линник,
юрист газети «Зарплата та кадрова справа»

Що таке колективна (бригадна) матеріальна відповідальність

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність є різновидом матвідповідальності за договором. Відповідно до ч. 1 ст. 135 2 КЗпП, колективна (бригадна) матеріальна відповідальність застосовується при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника та укласти з ним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Тобто така відповідальність запроваджується в разі, коли цінності вручаються конкретній групі працівників (бригаді), які разом виконують одну роботу, і кожен член цієї групи (бригади) має однаковий доступ до цих матеріальних цінностей (наприклад: кошти, будівельні матеріали, продукти харчування, дорогоцінні метали і каміння, тощо) та несе відповідальність за збиток, що виник внаслідок незабезпечення їх схоронності.

Впровадження такої форми відповідальності має свої особливості і передбачає здійснення певних процедур та підготовки відповідних документів. Про все по черзі.

Коли запроваджується

У п. 12 постанови № 121 з урахуванням норм з норм ст. 135 2 названо умови застосування колективної (бригадної) матеріальної відповідальності:

умова 1 — можливість запровадження тільки на окремих видах робіт;

умова 2 — спільне виконання працівниками робіт;

умова 3 — неможливість розмежування матеріальної відповідальності працівників і укладення з кожним із них договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Якщо така можливість є, колективна матеріальна відповідальність не може бути запроваджена.

Умова 1 Як зазначено в п. 12 постанови № 12 і витікає з норм ст. 135 2 КЗпП є п’ять видів робіт, за умови виконання яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Це роботи, що пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням і застосуванням у процесі виробництва переданих працівникам цінностей, тобто це ті ж роботи, які зазначені в ст. 135 1 КЗпП стосовно повної індивідуальної матеріальної відповідальності на підставі договорів. Відмінністю колективної відповідальності від індивідуальної є те, що одні й ті самі цінності ввіряються декільком працівникам, а не під нагляд (для роботи) однієї особи.

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність (далі — Перелік), на виконання ч. 3 ст. 135 2 КЗпП затверджено наказом № 432. Він включає:

1. Роботи, пов’язані з виконанням касових операцій.

2. Роботи, пов’язані з прийманням від населення усіх видів платежів та виплатою грошей не через касу.

3. Роботи, пов’язані з прийманням на зберігання, обробкою, зберіганням, видачею матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, в автогосподарствах, холодильниках, харчоблоках, сховищах, на заготівельних (приймальних) пунктах, товарних і товарно-перевалочних дільницях, у камерах схову, коморах і роздягальнях, з екіпіровкою пасажирських суден, вагонів і літаків.

4. Роботи, пов’язані з прийманням від населення предметів культурно-побутового призначення та інших матеріальних цінностей на схов, у ремонт і для виконання інших операцій, пов’язаних із виготовленням, відновленням або покращенням якості цих предметів (цінностей), їхнім сховом та виконанням інших операцій з ними, з видачею напрокат населенню предметів культурно-побутового призначення.

5. Роботи, пов’язані з продажем (видачею) товарів (продукції), їх підготовкою до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).

6. Роботи, пов’язані з прийманням та обробкою для доставки (супроводження) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних та грошових цінностей, їхньою доставкою (супроводженням), видачею (здачею).

7. Роботи, пов’язані з виготовленням (складанням, монтажем, регулюванням) та ремонтом машин, механізмів, електронної техніки та радіоапаратури, електромеханічних і радіотехнічних приладів, систем, а також виготовленням їх деталей та запасних частин; роботи, що виконуються майстернями побутового обслуговування, ательє тощо.

8. Робота по виконанню операцій, пов’язаних з закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням в процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, синтетичного корунду та виробів з нього, а також валютних операцій.

9. Роботи, пов’язані з прийманням у цехах, зберіганням, обробкою та передачею на виробництво скляної тари.

10. Роботи, пов’язані з виготовленням, зберіганням, транспортуванням, відбиранням, рахуванням, упаковкою та видачею грошових знаків, цінних паперів, їх напівфабрикатів, а також усіх видів бланків цінних паперів, документів суворого обліку, знаків поштової оплати та матеріалів, які використовуються при їх виготовленні.

11. Роботи, пов’язані з виготовленням та зберіганням усіх видів квитків, талонів, абонементів (включаючи абонементи та талони на видачу їжі підприємствам громадського харчування) та інших знаків, призначених для розрахунків населення за послуги.

12. Роботи, пов’язані з вирощуванням, годівлею, утриманням і розведенням сільськогосподарських тварин; роботи, пов’язані з виробництвом сільськогосподарської продукції та її переробкою.

13. Роботи, пов’язані з переробкою сировини, виготовленням або комплектуванням готових виробів.

ВАЖЛИВО! Цей перелік є вичерпним.

Отже колективну (бригадну) відповідальність роботодавець може запровадити у разі, якщо робота пов’язана з зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням і застосуванням у процесі виробництва переданих працівникам цінностей, включена до Переліку і виконується групою (бригадою) працівників спільно (умова 2 ) з неможливістю розмежування матеріальної відповідальності працівників і укладення з кожним із них договору про повну індивідуальну матвідповідальність ( умова 3 ).
При цьому, в постанові № 12 наголошено — якщо така можливість є, колективна матеріальна відповідальність не може бути запроваджена.

Також в судовій практиці запровадження колективної (бригадної) відповідальності розглядається як право, а не обов’язок роботодавця3.

Як запроваджується

Відповідно до ч. 2 ст. 135 2 КЗпП та п. 2 наказу № 43, колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, за умови дотримання одночасно таких умов:

• передбачені Переліком роботи, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, виконуються працівниками спільно, розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність неможливо;
• роботодавцем працівникам створені умови, необхідні для забезпечення збереження переданих їм цінностей.

Розглянемо детальніше порядок виконання зазначених умов та наслідки недотримання.

Погодження з профспілковим комітетом Навіть при наявності ознак, що дозволяють запровадити колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, одного бажання роботодавця недостатньо. Наказ про запровадження колективної матеріальної відповідальності погоджується з первинною профспілковою організацією (профспілковим представником). Така умова міститься у ч. 2 ст. 135 2 КЗпП. Але що робити, коли профкому на підприємстві, в установі, організації немає?

Тривалий час місцеві суди, розглядаючи справи, пов’язані із застосуванням колективної (бригадної) відповідальності, робили висновки щодо неможливості її запровадження без погодження з профспілкою і приймали рішення за принципом: немає профспілки  немає погодження  немає підстав для впровадження.

Постановою № 12 узагальнено практику застосування норм законодавства, що регулює, у тому числі, і питання колективної матвідповідальності, та зазначено, що погодження з профспілковим комітетом установи чи організації (зокрема стосовно об’єктивної необхідності застосування саме цієї форми відповідальності) є необхідною умовою укладання договору про колективну матеріальну відповідальність (який обов’язково укладається при запровадженні колективної (бригадної) відповідальності і про який ми поговоримо трохи згодом), але разом з тим відсутність погодження договору з профспілковим комітетом не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди, заподіяної роботодавцю, якщо у справі буде встановлено, що профспілки на підприємстві немає і профспілковий комітет відсутній.

Висновку, що відсутність профспілкового комітету не є перешкодою для запровадження колективної (бригадної) відповідальності працівників, дійшов також ВСУ в ухвалі від 06.05.2004 р. у справі № 6-706кс03.

Погодження з уповноваженим трудовим колективом Як альтернативу погодженню запровадження колективної (бригадної) матвідповідальності з профспілкою наказ № 43 (п. 2) визначає погодження з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, що фактично є погодженням з усім трудовим колективом. Законом (ст. 135 2 КЗпП) порядок такого погодження не визначний. Оминули, на жаль, це питання і в постанові № 12. Тож з метою забезпечення цієї умови, за відсутності профспілкового комітету, радимо провести збори трудового колективу, на яких обговорити запровадження колективної матеріальної відповідальності та обрати особу, уповноважену на погодження відповідного наказу. Хід зборів та прийняті рішення варто відобразити в протоколі.

Створення роботодавцем умов, необхідних для забезпечення збереження переданих працівникам цінностей, законодавцем також виведено в категорію обов’язкових для впровадження обговорюваного нами виду матвідповідальності.

Наприклад, відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 р. № 14 (далі — постанова № 14), при вирішенні питання про покладення матеріальної відповідальності судам рекомендовано, з-поміж іншого, з’ясовувати, в якій конкретно обстановці заподіяна шкода, чи були створені умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними.

Нестворення таких умов роботодавцем позбавить його права на стягнення шкоди з працівників і може стати приводом для звільнення працівників від матеріальної відповідальності.

Але яких критеріїв потрібно дотримуватись роботодавцю для забезпечення належних умов роботи з ввіреними цінностями та їх збереження і що вимагати від працівників? Відповідь знову ж таки в наказі № 43.

Відповідно до п. 14 постанови № 14 умови колективної (бригадної) матеріальної відповідальності визначаються письмовим договором, укладеним між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) на підставі Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (далі — Типовий договір), затвердженого наказом № 43.

В постанові № 12 зазначено, що сфера застосування договорів про колективну (бригадну) відповідальність вичерпно визначається відповідним Переліком і укладення договору на роботи, не передбачені вказаним Переліком, позбавляє його юридичної чинності (договір є недійсним з моменту укладення).

Відповідно до умов Типового договору керівник колективу (бригади) призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства. При цьому необхідно брати до уваги думку колективу (бригади).

У разі зміни керівника колективу (бригади) або виходу з колективу більше половини первісного складу договір повинен бути переукладений.

Якщо ж зі складу бригади вибувають окремі працівники або приймаються нові, то в цих випадках договір не переоформляється, а напроти підпису вибулого члена бригади вказується дата його вибуття і новоприйнятий працівник підписує договір із зазначенням дати вступу в колектив (бригаду).

За визначенням постанови № 12 Типовий договір є нормативно-правовим актом, тому сторони, підписуючи його, не вправі вносити до нього зміни. Але тут же наголошено, що сам по собі типовий договір не є догмою і сторони конкретного договору вправі передбачити в ньому інші умови відповідальності, ведення обліку, інші взаємні права та обов’язки, які хоча й не передбачені типовим договором, але не суперечать вимогам законів.

Не укладається договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність з неповнолітніми, а також з особами, робота яких не включена до Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Особливості відповідальності

Згідно з п. 12 Типового договору підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуттям через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами. Заподіяна колективом (бригадою) шкода підприємству, установі, організації, яка підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами цього колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди (п. 16 Типового договору).

В постанові № 12, зокрема, зроблено висновок, що члени колективу матеріально відповідальних осіб несуть часткову, а не солідарну відповідальність перед підприємством, установою, організацією. Відшкодувавши свою частку, кожен член колективу не може бути притягнений до матеріальної відповідальності в тій частині, в якій інші члени колективу не відшкодували вартість товарів, або суму, на яку знизилась вартість товарів.

Пункт 14 Типового договору встановлює випадки, коли члени колективу (бригади) звільняються від відшкодування шкоди:

а) якщо буде встановлено, що шкода заподіяна не з їх вини.

Прикладом звільнення судом працівника від відшкодування шкоди через відсутність його вини є рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 14.10.2014 р. у справі № 2/686/4281/144.

б) якщо будуть встановлені конкретні винуватці заподіяної шкоди серед членів колективу (бригади).

У разі встановлення конкретних винуватців заподіяної шкоди серед членів колективу (бригади) відшкодування здійснюватиметься за правилами, що регулюють застосування повної індивідуальної матеріальної відповідальності.

Постановою № 14 також передбачена можливість залучення судами до участі у справі про відшкодування колективної шкоди як співвідповідачів службових осіб роботодавця у випадках, коли, крім членів колективу (бригади), вони теж винні у несхоронності матеріальних цінностей. В такому разі суд визначає частину шкоди, яка відповідає ступеню вини кожного з них, і розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню з урахуванням виду і меж матеріальної відповідальності, яка покладається. Решта шкоди розподіляється між членами колективу (бригади) згідно з Типовим договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Звільнення працівника з роботи не припиняє його обов’язку з відшкодування розміру шкоди, що складає його частку. Такий висновок наведено в постанові № 12. Тобто, якщо працівник повністю працював ревізований період і звільнився вже після дати ревізії — роботодавець вправі вимагати відшкодування шкоди.