Мовний пролог Сьогодні навряд чи знайдеться хоч одна байдужа людина, яка не знає, що невдовзі набуде чинності новий Закон про мову. Із цього приводу точаться дискусії та народжуються чутки і міфи, найпоширенішим з яких є міф про «примусову українізацію». Найбільше, звичайно, занепокоєні підприємці, адже для державних службовців, працівників бюджетних сфер, суддів, посадових осіб державних та комунальних підприємств тощо принципових змін не відбудеться.

Щоб заспокоїти наших читачів, одразу зауважимо, що Закон про мову не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів, а багато законодавчих приписів, зокрема щодо відповідальності за мовні порушення, будуть набувати чинності поступово (від 6 місяців до декількох років).

Нагадаємо, що визначальні положення державного статусу української мови містяться в ст. 10 Конституції України, відповідно до якої державною мовою в Україні є українська мова. Водночас в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Мовна відстрочка Відповідно до п. 1 розд. IX Закону про мову він набирає чинності з 16.07.2019 р., однак деяким його положенням надано «вступну» відстрочку Детальніше про набуття чинності окремими нормами Закону про мову дивиться в табл. 1.

Таблиця 1. Набуття чинності окремими нормами Закону про мову

Стаття Закону	Сфера суспільного життя	Набуття чинності
Ч. 2, 3 ст. 7	Отримання громадянства України	З 16.07.2021 р.
Ч. 3 ст. 21	Сфера освіти: ЗНО1за результатами здобуття повної середньої освіти та вступних випробувань (крім ЗНО з іноземних мов) Зовнішнє незалежне оцінювання.	З 01.01.2030 р.
Ч. 2–6 ст. 22	Сфера науки: наукові видання, дисертації, публічні наукові заходи (наукові конференції, круглі столи, симпозіуми, семінари тощо)	З 16.07.2021 р.
Ч. 2–6, 8 ст. 23	Сфера культури: проведення культурно-мистецьких, розважальних, видовищних заходів, оголошення, афіші, інформаційні матеріали про такі заходи, музейна справа, демонстрування фільмів, туристичне та екскурсійне обслуговування	З 16.07.2021 р.
Ст. 25	Сфера друкованих ЗМІ2 Засоби масової інформації.	Через 30 місяців з дня набрання чинності Законом для друкованих ЗМІ загальнодержавної і регіональної сфер розповсюдження та через 60 місяців для друкованих ЗМІ місцевої сфери розповсюдження
Ст. 26	Сфера книговидання та книгорозповсюдження	З 16.07.2021 р.
Ч. 2 та 6 ст. 27	Сфера користувацьких інтерфейсів комп’ютерних програм та веб-сайтів	З 16.07.2021 р.
Ст. 30	Сфера обслуговування споживачів	З 16.01.2021 р.
Ст. 32	Сфера реклами	З 16.01.2020 р.
Ч. 3–5 ст. 33	Сфера охорони здоров’я: документи щодо стану здоров’я пацієнтів, акти, які регулюють діяльність закладів охорони здоров’я, діловодства та документообіг	З 16.07.2020 р.
Ч. 5 ст. 36	Сфера транспорту: назви аеропортів, портів, станцій, зупинок, власні назви транспортних засобів	З 16.07.2020 р.
Ст. 37	Сфери діловодства, документообігу, листування і звітності громадських об’єднань, політичних партій та інших юридичних осіб	З 16.07.2020 р.
Ст. 55, 56, 57	Розгляд скарг мовним Уповноваженим3;  здійснення державного контролю за застосуванням державної мови; порядок накладення штрафів за порушення Закону про мову у сфері обслуговування споживачів Уповноважений із захисту державної мови.	Через 6 місяців з дня призначення Уповноваженого
П.п. 1 п. 7 розд. IX	Встановлення адміністративної відповідальності за порушення Закону про мову (ст. 18852, 18853 КпАП)	З 16.07.2022 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону про мову статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом. Тож розставимо мовні акценти та детальніше зупинимося на тих сферах, з якими більшості з нас доводиться стикатися майже щодня і які становлять неабиякий інтерес та викликають побоювання.

Обслуговування споживачів (ст. 30) Враховуючи найбільшу стурбованість усіх учасників споживчої сфери, зупинимося на ній детальніше та виокремимо головні тези:

① Мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Підприємства, установи, організації всіх форм власності, ФОП, інші суб’єкти господарювання здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари/послуги (у т. ч. через інтернет-магазини та інтернет-каталоги) державною мовою. Однак, інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.

ВАЖЛИВО! На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

② Суб’єкт електронної комерції, зареєстрований в Україні, під час своєї діяльності та в разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити надання всієї інформації, визначеної Законом № 6754, державною мовою.

③ Виробники (виконавці, продавці) в Україні всіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Водночас така інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою.

④ В інформації про вироби (товари), роботи чи послуги, наданій державною мовою, допускається використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.

⑤ Якщо, крім державної мови, інформація про товари (послуги) надається також іншими мовами, обсяг такої інформації державною мовою не може бути меншими за обов’язковий обсяг інформації згідно з вимогами, встановленими Законом № 10235.

Як бачимо, мовні вимоги здебільшого стосуються виробників, продавців, виконавців робіт (послуг) та їх персоналу, тоді як споживачам (клієнтам) надано більше мовної свободи.

Трудові відносини (ст. 20) Тут слід виділити два нюанси:

① Трудові договори в Україні укладаються державною мовою, але сторони трудового договору можуть використовувати його переклад.

② Ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов’язків за трудовим договором іншу мову, ніж державна, крім: обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства, та створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у т. ч. усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організацій.

Охорона здоров’я (ст. 33) Мовою у сфері охорони здоров’я, медичної допомоги та медичного обслуговування, зокрема мовою актів, які регулюють діяльність закладів охорони здоров’я, діловодства та документообігу, є державна мова.

ВИНЯТОК. На прохання особи, яка звертається за наданням медичної допомоги чи послуг з медичного обслуговування, її персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

Документообіг, діловодство, НПА6 (ст. 13) Обов’язковість державної мови в цій сфері встановлена для органів державної влади, місцевого самоврядування, органів влади АРК7, підприємств, установ, організацій державної і комунальної форм власності. Мовою листування юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, з вищенаведеними суб’єктами є також державна мова.

Щодо діловодства зауважимо, що ч. 5 ст. 13 Закону про мову висуває вимоги щодо державної мови локальних актів8державних та комунальних підприємств, установ, організацій, тоді як приписів щодо державної мови локальних актів підприємств приватної форми власності та ФОП закон не містить.

Крім того, закон передбачає державну мову відповіді на звернення фізичних та юридичних осіб до органів державної влади, місцевого самоврядування, органів АРК, державних і комунальних підприємств, якщо інше не встановлено законом. Тож навіть в разі звернення до вищенаведених суб’єктів мовою іншою, ніж державна (що не заборонено законом), відповідь буде надано державною мовою.

Судочинство (ст. 14) У судах України судочинство, зокрема ухвалення та оприлюднення рішення, та діловодство здійснюються державною мовою. Однак, у судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом № 14029.

Щодо іншомовних судових гарантій відзначимо, що відповідно до ч. 4 ст. 15 КАСУ10учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому КАСУ.

Інтерфейси комп’ютерних програм та веб-сайти11(ст. 27) Тут треба виокремити декілька моментів:

① Комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, що реалізується в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою, або іншими офіційними мовами ЄС12. Однак, ці вимоги не поширюються на мови програмування.

② Комп’ютерна програма з користувацьким інтерфейсом, встановлена на товарах, що реалізуються в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою, який за обсягом та змістом має містити не менше інформації, ніж іншомовні версії такого інтерфейсу.

③ Інтернет-представництва ЗМІ (у т. ч. веб-сайти, веб-сторінки в соцмережах), зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання, що зареєстровані та реалізують товари (послуги) в Україні, виконуються державною мовою. Водночас поряд із україномовною версією можуть існувати іншомовні версії, при цьому версія державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні.

④ Для іноземних суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та мають в Україні дочірні підприємства, філії, представництва, версія веб-сайту державною мовою повинна містити достатню за обсягом та змістом інформацію для зрозумілої навігації та розкриття мети діяльності власника такого інтернет-представництва. Версія такого веб-сайту державною мовою для користувачів в Україні повинна завантажуватися за замовчуванням.

⑤ Мобільні застосунки зареєстрованих в Україні ЗМІ, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні, повинні мати версію користувацького інтерфейсу державною мовою.

Реклама (ст. 32) Мовою реклами, зокрема реклами на телебаченні і радіо, є державна мова. Мовою реклами, що розповсюджується телерадіоорганізаціями закордонного мовлення, телерадіоорганізаціями, які здійснюють мовлення однією або кількома офіційними мовами ЄС, разом із державною мовою можуть бути офіційні мови ЄС. Однак, у друкованих ЗМІ, що видаються однією з офіційних мов ЄС, допускається розміщення реклами тією мовою, якою видається такий друкований ЗМІ.

Мовні застереження Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону про мову порядок застосування кримськотатарської мови та інших мов корінних народів, національних меншин України у відповідних сферах суспільного життя визначається законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Зауважимо, що Законом про мову враховані мовні особливості зазначених категорій осіб, зокрема: у виборчому процесі (ч. 5 ст. 18); у сфері освіти, культури (ст. 21, 23); книговидання/книгорозповсюдження (ст. 26); публічних заходів (ст. 29); реклами (ст. 32).

ДО ВІДОМА. Статус національних меншин в Україні врегульовано окремим Законом № 249413, а от закон, який визначав би статус кримськотатарського народу та інших корінних народів України, наразі відсутній.

Мовна відповідальність Закон про мову покладає контрольні функції, які визначені в ст. 49, на Уповноваженого, який має бути призначений протягом 3 місяців з дня набрання чинності Законом про мову (п.п. 2 п. 8 розд. IX). А от реалізувати свої контрольно-попереджувальні функції (розгляд скарг та накладення штрафів за порушення у сфері обслуговування споживачів) Уповноважений матиме змогу лише через 6 місяців з дня свого призначення.

Слід також наголосити, що в разі мовних порушень у сфері обслуговування споживачів Уповноважений складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує суб’єкту господарювання попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів (ст. 57 Закону про мову). А накладення штрафу у розмірі від 300 до 400 нмдг відбудеться тільки у разі повторного протягом року порушення вимог ст. 30 Закону про мову. Далі наведемо мовні порушення, які зацікавлять більшість суб’єктів господарювання, за новими статтями КпАП (табл. 2).

Таблиця 2. Адміністративна відповідальність

Суть порушення	Відповідальність
Стаття 18852 КпАП
Порушення вимог Закону про мову щодо застосування державної мови у сфері освіти, науки, культури, книговидання, у користувацьких інтерфейсах комп’ютерних програм та веб-сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров’я, спорту, телекомунікацій та поштового зв’язку, транспорту	Штраф від 200 до 300 нмдг або попередження, якщо порушення вчинене вперше
Порушення вимог Закону про мову щодо застосування державної мови друкованими ЗМІ	Штраф від 400 до 500 нмдг або попередження, якщо порушення вчинене вперше
Інші порушення Закону мову щодо порядку застосування державної мови. На нашу думку, таким порушенням буде: обслуговування клієнтів готелю, ресторану тощо іншою мовою, ніж державна (за відсутності прохання самого клієнта); примушення працівника використовувати під час виконання трудових обов’язків іншу мову, ніж державна (крім винятків, прямо передбачених Законом про мову)	Штраф від 200 до 300 нмдг або попередження, якщо порушення вчинене вперше
Повторне протягом року вчинення порушення з числа, зазначених у ч. 1–4 ст. 18852, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню	Штраф від 500 до 700 нмдг
Стаття 18853 КпАП
Повторне невиконання законних вимог Уповноваженого під час здійснення ним державного контролю за застосуванням державної мови	Штраф на посадових осіб від 100 до 200 нмдг

Мовне резюме Як бачимо, норми Закону про мову, попри усі нововведення, є досить лояльними в багатьох питаннях, особливо щодо споживачів. Крім того, для більшості норм передбачено поступове набуття чинності аж до декількох років.

А враховуючи те, що стабільність не є сильною стороною українського законодавства, можливі майбутні зміни (та судові процеси) навряд чи когось здивують, адже рідкісний закон має лише одну редакцію протягом життя.