Слово «переоцінка» (на відміну, наприклад, від популярного нині «дисконтування») досить точно розкриває сутність явища, для позначення якого його застосовують: заміна тієї оцінки, що вже є, на іншу. Або, інакше кажучи, заміна балансової вартості на справедливу вартість. При цьому інформацію про справедливу вартість отримують із зовнішніх джерел. Тож, по суті, результат переоцінки відомий ще до її початку. Але в бухгалтерському обліку не може бути механічної заміни одного показника іншим, тому до переоціненої вартості необхідно, так би мовити, підійти, попередньо розрахувавши деякі інші показники. Зокрема, в процесі переоцінки може бути змінено розмір власного капіталу, можуть з’явитися доходи або витрати. І це не менш важливо, ніж сама справедлива вартість.
Можливо, тому розробники національних стандартів не пустили переоцінку на самоплив, а встановили детальні правила її проведення, яким і присвячено цю статтю. Своєю чергою, ця стаття є продовженням циклу статей про переоцінку.
Ірина Назарбаєва