Версія для друку

Так, податківці не дуже люблять отримувати «збиткові» декларації з податку на прибуток (далі — декларація з ПНП), але ж погодьтеся: ми працюємо не для того, щоб радувати фіскалів!

Але ж якщо вам болить серце за контролерів або вони дуже переконливо порадили вам добряче поміркувати перед тим, як декларувати від’ємне значення, і ви ладні пожертвувати заради спокою фіскалів власними інтересами, існують способи їм догодити.

Звичайно, насамперед на думку спадає «загубити» якісь витрати. Така практика широко використовувалась у часи, коли податковий облік жив своїм життям, окремим від бухобліку. Тоді платники податку просто недопоказували потрібну суму витрат у певному «витратному» рядку декларації з ПНП. Наразі ж маніпуляція ускладнюється тим, що податковий облік базується на даних бухобліку. А ось «викинути» витрати з бухобліку та при цьому не викривити фінансову звітність не так вже й легко. Деякі бухгалтери йдуть на те, що взагалі не відображають у бухобліку «витратні» документи, деякі намагаються «відкласти» витрати та відображають їх на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів».

Однак тут криється небезпека! Просто так скористатися цими «викинутими» або «відкладеними» витратами у одному з наступних звітних періодів не вийде, адже відповідно до загального правила, встановленого П(С)БО 16 «Витрати», витрати мають відображатись у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені. Отже, потім доведеться йти шляхом виправлення помилок попередніх періодів. Виправляти при цьому доведеться і фінансову, і податкову звітність. А це вже — не абиякий клопіт. Звичайно, можна не докладати додаткових зусиль та зупинитись на коригуванні сальдо нерозподіленого прибутку/непокритого збитку (рахунок 44) на початок того звітного року, у якому вирішите виправлятися, та не «заморочуватися» з уточненням звітності попередніх періодів. Однак у такому разі про витрати доведеться забути назавжди.

Більш «щадний» спосіб відкласти витрати на потім — збільшення строків амортизації основних засобів. Однак пам’ятайте, що це не можна робити просто за рішенням бухгалтера. Потрібно мати документальне обґрунтування таких дій.

Деякі консультанти пропонують навмисно припуститися помилки у додатку РІ до декларації з ПНП та зробити якесь збільшувальне коригування на потрібну суму. Мовляв, такі дії не чіпають бухоблік, а отже, у подальшому можна буде обмежитися лише уточненням декларації з ПНП. На наш погляд, ці сумнівні дії виглядають більш-менш адекватними, якщо мова йде про платника податку, який здійснює коригування фінрезультату. Якщо ж ви не потрапили до лав «коригувальників», дивно подавати додаток РІ з одною єдиною метою: викривити об’єкт оподаткування. Проте кожен сам собі пан.

Давайте ж розберемося, чи варто на догоду фіскалам спотворювати свою фінансову та податкову звітність, а крім того, наражатися на зайвий клопіт у майбутньому. Тут, перш за все, необхідно шукати «звідки ростуть ноги». А ростуть вони із страху. Ми звикли боятися контролерів: вони ж можуть «зіпсувати життя»! У ситуаціях, як така, що наведена у запитанні, платники податку зазвичай переймаються двома речами:

• чи не відмовлять контролери у прийнятті декларації з ПНП;
• чи не стане наявність збитків приводом для проведення документальної перевірки.

Давайте по черзі. Відповідно до п. 49.8 ПКУ прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в податковій декларації, до її прийняття перевірці не підлягають. Крім того, п. 49.10 ПКУ забороняє контролерам відмовляти платникам податків у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених ст. 49 ПКУ (а це відсутність або хибність обов’язкових реквізитів), а також висувати передумови щодо такого прийняття, зокрема зміну показників податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо.

Насправді ви можете сказати, що у наших реаліях фіскали не завжди сумлінно виконують норми ПКУ та іноді шукають найменший привід для неприйняття «незадовільної» декларації. І ви матимете рацію. Проте платнику податків цілком можливо подбати про бездоганність обов’язкових реквізитів декларації та не дати податківцям жодних шансів. До речі, перелік обов’язкових реквізитів наведений у пп. 48.3 та 48.4 ПКУ.

ПОРАДА. Подавати «ризикову» декларацію краще заздалегідь, адже отримання другої квитанції ще не свідчить про остаточне її прийняття1. Фіскали ще мають кілька днів, щоб уважно перевірити обов’язкові реквізити та надіслати платнику письмову відмову у прийнятті декларації (п. 49.11 ПКУ). Отже, у такому випадку непогано буде мати час врахувати «зауваження» контролерів та вчасно переподати декларацію. У разі ж спливу граничного терміну подання декларації вам залишиться два варіанти, передбачені п. 49.12 ПКУ. Якщо претензії податківців до обов’язкових реквізитів виявляться обґрунтованими, доведеться подавати декларацію наново та готуватись до штрафу за несвоєчасність її подання (п.п. 49.12.1 ПКУ). А от якщо відмова буде «притягнута за вуха», оскаржити дії контролерів можна у порядку, визначеному ст. 56 ПКУ (п.п. 49.12.2 ПКУ).

Крім того, якщо фіскали підуть на порушення вимог ПКУ та роздивлятимуться реквізити через призму нездорового бажання неприйняття декларації, у нагоді платникам податку стануть норми п. 49.14 ПКУ, які передбачають проведення службового розслідування за заявою платника щодо неправомірної відмови у прийнятті податкової декларації. Загроза персональної відповідальності зазвичай швидко приводить посадових осіб до тями.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо факт неправомірної відмови у прийнятті податкової декларації буде доведений, декларація вважатиметься поданою у день її фактичного подання (п. 49.13 ПКУ).

Тепер розглянемо ризик призначення документальної перевірки. Що стосується документальної позапланової перевірки, то серед переліку підстав для її проведення (п. 78.1 ПКУ) відсутня така підстава, як декларування платником від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Теоретично є ризик потрапляння до плану-графіку проведення документальних планових перевірок, адже серед критеріїв відбору платників середнього ступеня ризику, визначених Порядком № 5242, є, зокрема, декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток протягом двох звітних періодів (для квартальних платників) або протягом одного звітного періоду (для річних платників). Але відверто кажучи, перелік критеріїв ризику є настільки широким, що потрапити «під приціл» може майже кожен, навіть доволі «прибутковий» платник. Ба більше, витрачати час на перевірки «збиткових» платників фіскалам не до снаги, адже вони також мають певні плани щодо наповнення бюджету за результатами контрольно-перевірочної роботи. А що взяти зі «збиткового» платника? Зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування ні бюджет не порадує, ні платника не налякає.

Тож якщо ваші збитки є достовірними, не варто боятися показати їх світові. Навпаки, вони можуть бути справжнім порятунком, адже порушення, які ймовірно «накопають» фіскали під час перевірки, «потонуть» у збитках та не завдадуть серйозної шкоди.