Нормативне підґрунтя

До Закону про бухоблік вимога складати звіт про управління «перекочувала» з Євродирективи 2013/34/ЕU 1. У ній звіт про управління та консолідований звіт про управління називають важливим елементом фінансової звітності (п. 26). Крім цього, наголошується також на важливості саме нефінансової інформації у звіті2.

Не обійшлося тут і без казусів… В інших місцях Євродирективи 2013/34/ЕU звіт про управління згадується вже не як частина фінзвітності, а окремо. Наприклад, у п. 40 є згадка про те, що керівництво, наглядова рада мають колективно відповідати за складання та оприлюднення фінансової звітності та звіту про управління. Зауважимо: деякі фахівці заплуталися у казуїстиці та взагалі дійшли приголомшливих висновків. Так, Kreston GCG у своїх Методрекомендаціях з підготовки звіту про управління фінзвітність розглядає як складову частину звіту про управління .

У ст. 1 Закону про бухоблік звіт про управління визначається як документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності.

Подавати його мають великі та середні підприємства. Зауважимо: середні підприємства мають право не відображати у звіті про управління нефінансову інформацію (ч. 7 ст. 11 Закону про бухоблік). Та «хазяїн — барин», отож, за бажанням і середні підприємства можуть подавати інформацію у звіті в повному обсязі.

НАГАДАЄМО. Для того щоб зрозуміти, до яких підприємств ви відноситеся, слід звернутися до ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік. Скоріш за все, проблем із цим у вас не буде, адже у 2018 році фінзвітність подавали вже за новими критеріями.

Уперше звіт про управління слід подавати за результатами 2018 року разом із фінансовою звітністю в порядку та строки, встановлені законом (ч. 7 ст. 11 Закону про бухоблік). Тут назріває запитання: чи завжди разом із фінзвітністю слід подавати і звіт про управління? Так, відповідно до п. 5 Порядку № 4193річну фінзвітність органам статистики слід подати вже 28 лютого. Таке саме запитання виникає і щодо податківців, які разом із декларацією з податку на прибуток бажають бачити фінансову звітність. Проте чи цікавить їх ще й звіт про управління? На нашу думку, ні.

У контексті викладу Закону про бухоблік звіт про управління не є фінансовою звітністю. У свою чергу, п. 2 Порядку № 419, який регулює строки подання фінансової звітності, звіт про управління згадує не як складову частину фінансової звітності, а як окремий елемент. Також там зазначається, що звіт про управління разом із фінзвітністю та аудиторським звітом мають бути оприлюднені на веб-сторінці або веб-сайті підприємства (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством. І це єдина згадка про подання звіту разом із фінзвітністю у Порядку № 419. Тому вважаємо, що подавати органам статистики та фіскалам звіт про управління не потрібно, адже їх цікавить виключно фінзвітність.

НАГАДАЄМО. Відповідно до вимог ст. 14 Закону про бухоблік підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, оприлюднювати фінзвітність на веб-сайті мають не пізніше 30 квітня року, що настає за звітним періодом. У свою чергу великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства зобов’язані зробити це не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом.

Почнемо аналіз рекомендацій від Мінфіну та подивимося, як складають цей звіт іноземні колеги. Одразу зазначимо, що форму звіту про управління Мінфін уніфікувати, принаймні, поки що не планує. Фахівці відомства обмежилися лише рекомендаціями… Звісно, певною мірою це видається логічним, адже залежно від специфіки діяльності підприємства наповнення звіту може відрізнятися.

Структура звіту

З метою систематизації та співставності інформації звіт про управління формується за такими напрямами:

• організаційна структура та опис діяльності підприємства;
• результати діяльності;
• ліквідність та зобов’язання;
• екологічні аспекти;
• соціальні аспекти та кадрова політика;
• ризики;
• дослідження та інновації;
• фінансові інвестиції;
• перспективи розвитку;
• корпоративне управління (складають підприємства — емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію).

Зауважимо: відповідну інформацію за напрямками у звіті про управління доцільно розділити за окремими розділами для зручності користувачів. Крім цього, Методрекомендації № 982 дозволяють наводити/розміщувати посилання на загальнодоступні джерела, які містять інформацію, розкриття якої передбачено у звіті (п. 7 розд. ІІ).

ДО ВІДОМА. Це лише «програма-мінімум» від Мінфіну. Підприємство за власним бажанням може доповнювати звіт додатковою інформацією.

Великі підприємства, середня кількість працівників яких на дату складання річної фінзвітності перевищує критерій у 500 працівників, також мають включити до звіту про управління нефінансові показники діяльності, що містять інформацію щодо впливу його діяльності, зокрема на навколишнє середовище, довкілля, соціальні питання, у тому числі питання соціального захисту працівників підприємства, поваги прав людини, боротьби з корупцією та хабарництвом, а саме:

• стислий опис моделі діяльності підприємства;
• опис політики, яку провадить підприємство, щодо зазначених питань;
• результат такої політики;
• основні ризики, пов’язані із зазначеними питаннями, що стосуються діяльності підприємства, у тому числі (якщо доречно) ділові відносини, продукція або послуги, які можуть спричинити негативні наслідки у цих сферах, та яким чином підприємство здійснює управління цими ризиками;
• основні нефінансові показники, що характеризують діяльність підприємства.

Якщо підприємство не провадить політики щодо зазначених питань, то нефінансова інформація повинна містити щодо цього чітке й аргументоване пояснення.

І тут маємо «проблемку». У Законі про бухоблік чітко вказано (ч. 7 ст. 11), що не відображати нефінансову інформацію можуть лише середні підприємства. А в Методрекомендаціях № 982 з’являється поступка і для великих підприємств з чисельністю менше ніж 500 працівників. Отож, на рівному місці у нас виникає «проблема 500», оскільки зазначений поріг працівників у Законі про бухоблік не згадується. Скоріш за все, автори Методрекомендацій № 982 намагалися пом’якшити норми Закону про бухоблік у зв’язку зі змінами, внесеними до Євродирективи 2013/34/ЕU Євродирективою 2014/95/ЕU у 2014 році. Якраз там і згадується «критерій 500». А ось автори змін до Закону про бухоблік керувалися початковим текстом Євродирективи 2013/34/ЕU. Як же в цьому випадку складати звіт? Нас хоч і радують намагання Мінфіну полегшити життя підприємствам, проте зробив він це досить незграбно. Адже норми Закону про бухоблік в цьому випадку однозначно превалюють.

Розкриття інформації

Кожен з напрямів, зазначених у Методрекомендаціях № 982, у звіті про управління має включати певний набір показників. Систематизуємо їх у таблиці.

Розкриття інформації у звіті про управління

ПОРАДА. Окремі пункти Методрекомендацій № 982 дублюють вимоги як П(С)БО, так і МСФЗ. Наприклад, інформація про умовні зобов’язання має розкриватися у примітках до фінансової звітності відповідно до параграфів 84–86 МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи». Дубляж інформації, на нашу думку, недоцільний. У звіті про управління слід розкривати саме ті дані, котрі не потрапили до фінансової звітності. На ту інформацію, котру ви вже розкрили у рамках фінансової звітності, можна зробити посилання.

«Лайфхаки» від колег

Як ви зрозуміли, західні колеги звіт про управління складають не вперше. У них зазвичай він подається як складова річного звіту компанії. Подивимося, що включають туди великі корпорації.

В очі одразу спадає, що уніфікований формат звіту або форма подання інформації відсутня. Це розв’язує руки суб’єктам господарювання та дає можливість обирати різноманітні способи подання інформації. Так, наприклад, BMW Group у складі річного звіту виділяє окремий розділ «management report», який зокрема включає:

• інформацію про систему управління;
• звіт про економічне положення;
• фінансові та нефінансові показники ефективності;
• інформацію про результати діяльності та чисті активи;
• коментарі до фінансової звітності;
• дані щодо ризиків та можливостей;
• інформацію про продажі та маркетинг;
• інформацію про систему внутрішнього контролю актуальну для обліку та процесу складання фінансової звітності;
• інформацію щодо галузевого середовища.

Схожа структура звіту також у Royal Dutch Shell. В рамках річного звіту «Звіт директорів» (Directors’ Report) та «Стратегічний звіт» (Strategic Report) формують звіт про управління. Туди зокрема включаються:

• інформація щодо досліджень і розробок;
• стратегії щодо працевлаштування та створення сприятливого середовища для праці для різних категорій працівників;
• інформація про майбутній розвиток;
• інформація щодо фінансових ризиків, цілей та політики компанії.

У свою чергу Philips N.V. та Unilever в окремий розділ звіт про управління не виділяють. Усю необхідну користувачам інформацію вони також надають в рамках річного звіту, проте у різних його розділах. Спільною рисою у них є подання інформації щодо соціальної відповідальності компаній, ризиків, можливостей та перспектив компанії.

Незважаючи на різноманіття та обсяг інформації, яка подається у складі звіту про управління західними компаніями, можна виділити такі корисні для українського керівництва та бухгалтера моменти:

1. звіт про управління можна використовувати як платформу для додаткового трактування фінансової звітності. Також туди можна включати інформацію, яка з тих чи інших причин не була висвітлена в рамках фінансової звітності;
2. велика вага приділяється стратегії та ризикам. В умовах невизначеності користувачам вкрай важливо приймати рішення, маючи розуміння, які напрями планує розвивати підприємство та що може йому завадити;
3. не останнє місце посідає також інформація щодо соціальної відповідальності: як компанія дбає про працівників, навколишнє середовище тощо.