Одразу зазначимо, що питання оподаткування ПДВ рекламних роздач залишається спірним. Та про все по порядку.

Насамперед треба визначитися з поняттям, чим по суті згідно із законодавством є роздача рекламних каталогів (буклетів, брошур).

Звернемося до Закону про рекламу1, відповідно до ст. 1 якого, реклама — інформація про особу чи товар, поширена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару. Тобто каталог (брошура, буклет), що містить інформацію про підприємство або товари (послуги), які воно реалізовує\виготовляє, можна вважати носієм рекламної інформації, а операції з безоплатної роздачі рекламних носіїв — заходами рекламного характеру (які, відповідно до згаданого Закону, є заходами з розповсюдження реклами, що передбачають, у тому числі, безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються). Отже, «плясати» будемо від того, що роздачі каталогів суб’єкт господарювання здійснює не просто так, а з метою «просунути» власну продукцію тощо.

Податковий кредит Із ПК все більш-менш просто. Не існує жодних законних обмежень щодо включення підприємством до складу ПК сум податку за ПН, отриманими від виробника рекламних матеріалів, за умови своєчасної їх реєстрації в ЄРПН. За загальними правилами, ПК виникає на дату першої події (п. 198.2 ПКУ). Це дата оплати або дата отримання виготовлених рекламних матеріалів. При цьому відповідно до п. 198.3 ПКУ право на ПК виникає незалежно від того, як платник податків планує використовувати ці матеріали та чи здійснював він взагалі оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ Далі одразу спадають на думку «компенсаційні» ПЗ. Так, за п. 198.5 ПКУ платник ПДВ зобов’язаний нарахувати собі ПЗ та скласти (не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду) і зареєструвати в ЄРПН зведену ПН за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Чи підпадають рекламні роздачі під господарську діяльність? Вважаємо, здійснення рекламних заходів підприємством, у тому числі розповсюдження рекламних матеріалів, цілком вписується у поняття «господарська діяльність» у розумінні п.п. 14.1.36 ПКУ. Такі заходи спрямовані на інформування та залучення потенційного покупця та як наслідок отримання підприємством доходу від продажу товарів (продукції, послуг). Тому при безоплатній роздачі рекламних буклетів підстави для нарахування ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ  відсутні. Зауважимо: непокоїтися про «компенсуючі» ПЗ за п. 198.5 ПКУ слід тільки тоді, коли підприємство рекламує пільгову продукцію.

ВАЖЛИВО! На практиці для підтвердження витрат на рекламні заходи необхідне належне оформлення внутрішніх документів, які регламентують проведення підприємством цих заходів, пов’язують їх проведення з господарською діяльністю підприємства, та можуть стати вагомими аргументами та додатковими доказами при розгляді спірних питань у адміністративному чи судовому порядку. Наприклад, у листі Міндоходів від 05.12.2013 р. № 6344/І/99-99-19-03-02-14 та на офіційному порталі в розділі консультацій для юросіб дніпровських податківців у відповідь на запитання щодо операцій з рекламної роздачі товарів, фіскали натякають саме на підтверджуючі первинні документи маркетингових та рекламних заходів. До переліку таких документів, зокрема, можуть належати:

• наказ керівника на проведення рекламних заходів, у якому зазначити дату, місце проведення, відповідальних осіб, мету проведення тощо (залежно від специфіки рекламного заходу);
• кошторис витрат на підготовку та придбання рекламних матеріалів;
• накладні на відпуск ТМЦ зі складу (або будь-які інші документи, що свідчать про відпуск рекламної продукції відповідальним особам);
• звіти відповідальних осіб про проведення рекламного заходу та фактичні витрати понесені під час його проведення (не зайвим буде також складання документів, що підтверджують ефективність проведених рекламних заходів, на кшталт звіту щодо підвищення обсягу продажу товарів\послуг після проведення такого заходу).

Наведений перелік документів не є вичерпним та може бути у будь-яку мить доповнений та змінений залежно від специфіки діяльності підприємства.

«Звичайні» ПЗ За загальними правилами до операцій, що є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.п. «а» п. 185.1 ПКУ є, зокрема, операції з постачання товарів у межах митної території України. При цьому постачанням товарів згідно з п.п. 14.1.191 ПКУ є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. У свою чергу, товари — це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п.п. 14.1.244 ПКУ).

На цьому етапі у підприємства постає вибір:

1. визнавати операції з безоплатної роздачі рекламних буклетів виключно рекламними заходами, що не підпадають під загальні правила оподаткування ПДВ;
2. визнавати такі роздачі як операції з безоплатного постачання товарів/послуг, які є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку.

У обох варіантів є свої прихильники. Розглянемо їх більш детально, щоб потім ви могли прийняти зважене рішення.

Варіант 1: для «сміливих»

У «сміливому» варіанті можна обійтися без нарахування ПЗ. Наведемо аргументи на користь цього підходу. Так, рекламні буклети, які є носіями рекламної інформації, призначені для використання у господарській діяльності підприємства виключно в рекламних цілях та не мають самостійної цінності. Мета таких роздач — інформування та залучення потенційних покупців. Крім цього, вищезазначені носії рекламної інформації не можуть бути використані їх отримувачами у господарській чи іншій діяльності. Зрештою, ми ж не говоримо про безкоштовне постачання послуг при перегляді телевізійної реклами . Виходить, рекламні каталоги не можуть використовуватися отримувачем у будь-якій діяльності, а значить, за своєю сутністю не відповідають поняттю «товари», наведеному у п.п. 14.1.244 ПКУ.

З цього випливає, що безоплатні роздачі рекламних каталогів не можна вважати операціями постачання товару (оскільки рекламні каталоги не є товаром), а отже, і ПЗ з ПДВ відсутні.

Цікаво, що і податківці раніше також були адептами цього підходу. Так, у листах ДПАУ від 03.06.2002 р. № 3428/6/15-1215-26 та від 13.06.2006 р. № 6421/6/16-1515-26 фіскали зазначали, що розповсюдження матеріального носія реклами, який містить в собі інформацію про діяльність підприємства та який не можна використати ні в господарській діяльності, ні по-іншому, крім застосування його як носія (джерела) інформації (наприклад, прайс-листи, рекламні проспекти, брошури, каталоги, буклети тощо), за своєю сутністю не підпадає під поняття поставки товарів (робіт, послуг). І хоч роз’яснення давалися у «докодексні» часи, актуальним воно є і наразі.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! На обґрунтування цієї позиції свідчить також судова практика, зокрема, у постанові ВАСУ від 08.04.2015 р. № К/9991/11996/12 суд дійшов висновку, що розповсюдження рекламних матеріалів, фактично, є передачею їх іншим особам для власних потреб самого платника, що здійснюється для цілей його основної оподатковуваної діяльності, отже, такі дії не можуть кваліфікуватися як реалізація товару, а відтак підстави для донарахування ПЗ з ПДВ відсутні.

Варіант 2: шлях найменшого спротиву

Останнім часом риторика податківців змінилася. В ІПК ДФСУ від 03.11.2017 р. № 2510/6/99-99-15-03-02-15/ІПК та від 22.03.2018 р. № 1162/6/99-99-15-03-02-15/ІПК фіскали заявляють, що операції з роздачі рекламних матеріалів є об’єктом оподаткування ПДВ.

Щоправда, контролери називають умови, коли нарахування ПЗ за п. 188.1 ПКУ можна уникнути. Так, об’єкт оподаткування ПДВ відсутній при здійсненні операцій з безоплатного розповсюдження рекламних матеріалів (товарів\послуг) виключно у разі включення вартості придбання таких матеріалів до складу вартості продажу готової продукції (товарів\послуг). На жаль, що таке у фіскальному розумінні «вартість продажу», контролери не роз’яснюють. Зазвичай рекламні витрати відносяться до витрат на збут та відповідно до політики ціноутворення покриваються через торгову націнку на товари (роботи, послуги). Чи достатньо цього податківцям, незрозуміло, а отже, над платником ПДВ нависає загроза нарахування ПЗ за п. 188.1 ПКУ як на операцію з постачання товарів.

Отож, якщо йти «обережним» шляхом, то при списанні рекламної продукції2слід нарахувати ПЗ з ПДВ на підставі п. 188.1 ПКУ. Мінбазою в цьому випадку буде ціна придбання рекламних каталогів.

За такою операцією слід скласти дві ПН та зареєструвати обидві в ЄРПН:

• одну виходячи з фактичної ціни постачання. Якщо каталоги роздаються безкоштовно, то показники у такій ПН будуть нульовими. Порядок заповнення такої ПН в цьому випадку буде залежати від статусу контрагента;
• другу на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною. Ця ПН отримувачу (покупцю) не надається та складається з типом причини «15». При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані (п. 15 Порядку № 13073).

Чи обов’язково складати «нульову» ПН? Якщо дотримуватися законодавчих норм, так. Вимога складати дві ПН зараз закріплена в п. 15 Порядку № 1307 і жодних застережень щодо «нульової» вартості не містить. З іншого боку, покарати за її відсутність навряд чи зможуть. ПК ніхто не отримує, сума ПДВ у ПН відсутня, тому штраф за несвоєчасну реєстрацію також «пройде повз». Отож, вирішувати вам!

Варіант 3: «викручуємося»

Для тих, кому обидва варіанти не сподобалися, «бонусом» піде третій. Коренем зла в цьому випадку виступає те, що рекламні каталоги оприбутковуються на баланс як запаси, а потім розповсюджується власними силами. Отож, цю слабку ланку слід прибрати. За можливості краще, щоб стороння організація і виготовила рекламну продукцію, і поширила її. Платник ПДВ, у свою чергу, віднесе до витрат вартість таких послуг на підставі акта наданих рекламних послуг та відобразить ПК з ПДВ. При належному документальному оформленні про «компенсуючі» ПЗ також не йтиметься.

ПОРАДА. Крім того, у підприємства завжди існує законна можливість звернутися до фіскалів за ІПК щодо роз’яснення цього питання відповідно до ст. 52 ПКУ.