Оцінка фінансових інвестицій за собівартістю згідно з п. 9 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» допускається тільки в разі неможливості достовірної оцінки за справедливою вартістю. Аналогічне положення щодо інструментів власного капіталу було передбачено параграфом 46 (в) МСБО 39 «Фінансові інструменти». Однак з 2018 року цей стандарт не застосовується. Замість нього діє новий стандарт — МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». У цьому стандарті відсутнє допущення оцінки фінансових активів за собівартістю у разі неможливості достовірного визначення справедливої вартості.

За загальним правилом параграфа 4.1.4 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» інструменти власного капіталу можуть бути віднесені або до категорії оцінюваних за справедливою вартістю через прибуток/збиток, або до категорії оцінюваних за справедливою вартістю через капітал (інший сукупний дохід). Жодних винятків у частині оцінки за собівартістю в стандарті немає. Ті інструменти власного капіталу, на які поширюється дія МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», мають відображатися в активі Балансу тільки за справедливою вартістю.

Проте в параграфі Б5.2.3 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» є одне чудове застереження, на яке українським інвесторам, можливо, слід звернути особливу увагу. Вона свідчить, що у виняткових випадках собівартість може бути прийнятною оцінкою справедливої вартості. Це може статися, якщо бракує актуальної інформації для оцінки справедливої вартості або якщо діапазон «справедливої» оцінки надто великий.

Підкреслимо ключову відмінність: якщо МСБО 39 «Фінансові інструменти» допускав у виняткових випадках оцінку за собівартістю, то МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» у виняткових випадках допускає, що собівартість може дорівнювати справедливій вартості. Тож у разі використання допущення параграфа Б5.2.3 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» головбух не зможе заявити, що актив відображено за собівартістю. Актив буде відображено за справедливою вартістю, просто вона внаслідок певних обставин дорівнюватиме собівартості.

Щоб головбухи не зловживали цим, у параграфі Б5.2.4 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» наведено величенький перелік ситуацій, коли справедлива вартість не може дорівнювати собівартості. А в наступному параграфі сказано, що й цей великий перелік не є вичерпним.

Так чи інакше, але можливість орієнтації на собівартість, нехай і в дуже обмежених обставинах, у головбуха все-таки залишається.

Тут слід звернути увагу на деякі винятки з винятку.

У параграфі 5.18 Основ для висновків до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» указується, що оцінка справедливої вартості інструментів власного капіталу на основі собівартості не може застосовуватися такими спеціальними компаніями (particular entities), як інвестиційні фонди й фінансові установи (financial institution).

Крім того, «справедлива» собівартість незастосовна до оцінки тих фінансових інструментів, які мають ринкові котирування. Це зафіксовано в параграфі Б5.2.6 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». І тут ми, на жаль, мусимо зауважити, що офіційний український переклад цього параграфа містить прикру помилку. На сайті Мінфіну переклад відповідного тексту має такий вигляд: «Собівартість ніколи не може вважатись якнайкращою оцінкою собівартості у випадку інвестицій в інструменти власного капіталу, що мають котирування (або в договори на інструменти власного капіталу, що мають котирування)».

Оригінальний текст має такий вигляд: «Cost is never the best estimate of fair value for investments in quoted equity instruments (or contracts on quoted equity instruments)».

Як бачимо, перекладачі переплутали «справедливу вартість» (fair value) і «собівартість» (cost). У результаті текст параграфа Б5.2.6 втратив будь-який сенс. Правильний переклад має такий вигляд: «Собівартість ніколи не може вважатись якнайкращою оцінкою справедливої вартості у випадку інвестицій в інструменти власного капіталу, що мають котирування (або в договори на інструменти власного капіталу, що мають котирування)».