Головні тези

• У 2018 році на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків і зборів не поширюється принцип стабільності податкового законодавства.
• Інформацію про місцеві податки та збори будуть розміщувати на сайті ДФСУ для використання платниками податків при обчислені податкових зобов’язань.
• Зміни торкнулись критеріїв визначення ВПП1, а також порядку їх обліку у контролюючих органах.
• Оновлені критерії застосовані податківцями при формуванні Реєстру ВПП уже на 2018 рік.
• Посилено персональну відповідальність податківців за шкоду, завдану платникам податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
• Приємні зміни внесені також до порядку зберігання платниками податків документів, порядку сплати податкових зобов’язань тощо.

Адміністрування місцевих податків

Стабільність тільки сниться На жаль, щодо місцевих податків законодавець уже вкотре змушений був знехтувати принципом стабільності податкового законодавства, що проголошений п.п. 4.1.9 ПКУ. Згідно із цим принципом зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Натомість п. 3 розд. ІІ Закону № 22452установлено: у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих місцевими радами після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються, зокрема, вимоги пп. 4.1.9, 12.3.4, 12.4.3 та п. 12.5 ПКУ, а також Закону № 11603.

Що це означає на практиці?

Якби зазначені норми не були зупинені на 2018 рік, то зміни до ставок та/або пільг із місцевих податків, затверджені й оприлюднені рішеннями місцевих рад після 15.07.2017 р., але не пізніш як 15.07.2018 р., мали б набрати чинності з 01.01.2019 р. А ті, що приймалися би після 15.07.2018 р., узагалі відтерміновувалися чи не на півтора роки. Адже початковою датою їх застосування вважалося б 1 січня 2010 року.

Наразі ж виходить, що такі рішення можуть запрацювати вже зараз, не чекаючи наступного року! Більш того, ті місцеві ради, які захочуть щось підкоригувати у своїх рішеннях про встановлення місцевих податків на поточний рік, можуть робити це протягом усього 2018 року, причому на цілком законних підставах. Тобто та стабільність, на яку розраховували платники податків, плануючи свою діяльність на поточний рік, виявляється порушеною з дозволу законодавця.

А з якої дати мають застосовуватися такі зміни? Узагалі-то не раніше дати їх оприлюднення. Проте фіскали, як відомо, ніколи не заперечували проти того, щоб це було з початку року, якщо так визначено у самому рішенні.

Інформація про податки — на сайті ДФСУ У ПКУ з’явилися нові положення, що дозволять у недалекому майбутньому централізувати на сайті ДФСУ всю інформацію про місцеві податки та збори з метою забезпечення доступу до неї зацікавлених осіб (нова редакція п.п. 12.3.3 ПКУ).

Як же відбуватиметься такий інформаційний обмін?

Копію відповідного рішення місцева рада надсилатиме до контролюючого органу нижчого рівня у десятиденний строк з дня прийняття, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів. Така інформація про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях передаватиметься до вищого рівня, після чого не пізніше 15 липня поточного року у зведеному вигляді розміщуватиметься на сайті ДФСУ.

Принциповою новацією є те, що платники податків зможуть використовувати таку зведену інформацію при визначенні своїх податкових зобов’язань. При цьому вони звільняються від фінансової відповідальності, у разі якщо згодом буде виявлено розбіжності між даними на сайті ДФСУ і власне рішеннями місцевих рад (абз. 2 п. 12.5 ПКУ).

Аналогічним чином централізуватиметься й інформація про проведену нормативну грошову оцінку (НГО) земель. Крім того, вже зараз, не чекаючи на 15 липня, законодавець зобов’язав Держгеокадастр до 1 лютого 2018 року направити головним фіскалам інформацію про НГО земельних ділянок, яка проведена станом на зазначену дату (п. 6 розд. ІІ Закону № 2245). Така інформація теж має бути оприлюднена на сайті ДФСУ, щоправда, без конкретизації будь-яких строків.

Великий чи вже не дуже?

Як ми вже писали на сторінках нашого видання, змінами, внесеними до п.п. 14.1.24 ПКУ, оновлено критерії визначення ВПП. Відтепер до цієї категорії платників податків потрапляють ті, у яких:

• обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 млн євро, або
• загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Держбюджету, за такий самий період перевищує еквівалент 1 млн євро, у разі якщо сума таких податків, зборів, платежів, крім митних платежів, перевищує еквівалент 500 тис. євро.

НЮАНС. Валютний еквівалент визначається за середньозваженим офіційним курсом НБУ за відповідний період.

Вочевидь, законодавці втомились переглядати критерії визначення ВПП наввипередки з інфляційними процесами та вирішили, що, прив’язавши їх до «твердої» валюти, зможуть трішки перепочити.

Податківці ж настільки зраділи нововведенням, що не змогли навіть дочекатись набрання ними чинності. Всупереч положенням відповідних нормативних документів вони почали «перекроювати» реєстр ВПП на 2018 рік ще до оприлюднення Закону № 2245. Але про все поступово.

Річ у тому, що на виконання п. 64.7 ПКУ, а також положень Порядку № 9114ДФС своєчасно, а саме 26.09.2017 р., затвердила Реєстр ВПП на 2018 рік5.

ДО ВІДОМА. Реєстр ВПП на наступний календарний рік до 27 вересня поточного року затверджується наказом ДФС України, який надсилається до ГУ ДФС в областях, місті Києві та Офісу ВПП ДФС та не пізніше наступного робочого дня оприлюднюється на офіційному порталі ДФС України (п. 6 розд. ІІ Порядку № 911).

Тоді до цього Реєстру увійшли 2594 платника податків, які станом на початок 2018 року мали перебувати на обліку у контролюючому органі, що здійснює супроводження ВПП. Водночас ті платники податку, які у 2017 році мали статус ВПП, але не потрапили до Реєстру ВПП на 2018 рік мали перейти на облік до контролюючих органів за своїм місцезнаходженням. Усі ці процедури повинні були завершитись на початок 2018 року, про що ДФС у областях та м. Києві, а також Офіс ВПП ДФС мали відзвітувати перед ДФС України до 03.01.2018 р. (абз. 3 п. 2 розд. ІІІ Порядку № 911).

Однак не так сталося, як гадалося. Офіс ВПП вже не справлявся з напливом ВПП і дуже чекав на перегляд критеріїв. І бажання зменшити кількість ВПП на 2018 рік все ж таки перемогло законослухняність чиновників. Не чекаючи, доки Закон № 2245 набере чинності, фіскали наказом від 29.12.2017 р. № 884 виключили з Реєстру ВПП на 2018 рік тих платників податків (у кількості 1230), які не відповідали «оновленим» критеріям. Про це Офіс ВПП ДФС повідомив 02.01.2018 р. на своїй офіційній сторінці. Тобто у лавах ВПП залишилось тільки 1364 платника податків.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Процедура внесення змін до Реєстру ВПП передбачена розд. ІV Порядку № 911. Такі зміни можуть вноситись тільки у двох випадках: платник податків після затвердження Реєстру ВПП «дотягується» до визначених критеріїв (відповідно перелік ВПП збільшується) або відбулось припинення юридичної особи — ВПП (відповідно, такі платники податків підлягають виключенню з Реєстру ВПП). Жодних інших підстав виключати платників податків з Реєстру ВПП немає.

Проте, як-то кажуть: якщо не можна, але дуже хочеться, то можна. Дійсно, хто може заборонити ДФСУ на початку року позбавити 1230 платників податків статусу ВПП та поставити їх перед необхідністю терміново переходити на облік у контролюючі органи за своїм місцезнаходженням? Запитання риторичне.

Щорічна виснажлива метушня зі зміною місця обліку платників податків у контролюючих органах у зв’язку зі зміною їх статусу (ВПП/не ВПП) з цього року набуває нових барв. Річ у тім, що цьогорічні зміни торкнулись й порядку обліку ВПП (п. 64.7 ПКУ). Наразі ВПП має стати на облік:

• за основним місцем обліку у контролюючому органі, що здійснює супроводження ВПП: з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр ВПП (як це й було раніше);
• за неосновним місцем обліку у контролюючому органі, що здійснює супроводження ВПП: у разі наявності відповідних об’єктів оподаткування (цьогорічне нововведення).

Тобто якщо раніше ПКУ не передбачав зміни неосновного місця обліку платників податків та переведення за неосновним місцем обліку до Офісу ВПП ДФС та його територіальних органів платників у разі їх включення до Реєстру ВПП (про що податківці зазначили в ІПК від 21.06.2017 р. № 763/6/99-99-08-01-01-15/ІПК), то тепер передбачає!

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Наразі жодних «суміжних» змін не внесено ні до Порядку № 911, ні до Порядку № 15886. Отже, норма є, а механізму її реалізації ще немає. Знову «гра без правил»! До речі, Мінфін нещодавно затвердив зміни7до Порядку № 911, проте в них також немає нічого стосовно перебування ВПП за неосновним місцем обліку.

Зауважимо також, якщо ВПП самостійно не змінить місце обліку у контролюючих органах, податківці зроблять це примусово. При цьому зміни, внесені до пп. 64.7 та 63.3 ПКУ, дозволяють ДФС України прийняти відповідне рішення щодо основного та неосновного місця обліку ВПП.

ДО ВІДОМА. Офіс ВПП ДФС на своєму офіційному сайті розмістив контактні телефони, за якими можна звернутись за консультаціями з приводу зміни місця обліку ВПП.

Фіскальна шкода

Вже доволі тривалий час ПКУ містить норму, яка передбачає, що шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів держбюджету, передбачених для таких контролюючих органів (п. 21.3 ПКУ). Змінами, внесеними Законом № 2245, поширено дію наведеної норми також на випадки, коли шкода завдана платнику податків також за рахунок неправомірних рішень чи бездіяльності посадових (службових) осіб.

Крім того, доданням нового положення (п. 21.4 ПКУ) встановлено, що завдана шкода в подальшому «перекладатиметься» на конкретну винну особу, яка несе перед державою відповідальність в порядку регресу в розмірі виплаченого з бюджету відшкодування.

Варто зазначити, що на сьогодні не визначено порядку та механізму реалізації таких позитивних нововведень. Сподіваємося, що зазначені норми не залишаться «мертвонародженими», як це вже не раз траплялось.

Строки зберігання документів

Змінами, внесеними до ст. 44 ПКУ, законотворці «узгодили» терміни зберігання документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, зі строками давності, визначеними ст. 102 ПКУ. Наразі до п. 44.3 ПКУ додано уточнення щодо документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням. Такі документи мають зберігатися довше, ніж інші8, а саме 2555 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності.

Крім того, з п. 44.3 ПКУ видалили абз. 2, який зобов’язував при ліквідації платника податків передавати до архіву документи за період його діяльності не менше ніж 1095 днів (2555 днів для документів щодо трансфертного ціноутворення), що передували даті ліквідації.