Версія для друку

Плата за землю наразі належить до місцевих податків (у складі податку на майно), встановлення яких здійснюється органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному ПКУ¹. Вона сплачується у вигляді земельного податку (власниками та постійними користувачами земельних ділянок) або орендної плати за землі державної та комунальної власності (орендарями таких земель) та зараховується до відповідних місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України за місцем розташування земельних ділянок (до міських, сільських та селищних бюджетів).

Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зокрема плати за землю (п. 12.3 ПКУ).

При прийнятті такого рішення обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст. 7 ПКУ, з дотриманням критеріїв, встановлених розд. XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 ПКУ).

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, виконавчого комітету відповідної ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (п. 1 ст. 73 Закону № 280²).

Водночас відповідно до п. 4 ст. 33 Закону № 280 справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. На цьому неодноразово наголошували самі податківці (див., наприклад, листи ДФСУ від 30.09.2015 р. № 20745/6/99-99-15-03-02-15 та від 06.10.2015 р. № 21174/6/99-99-15-03-02-15).

Чи означають наведені вище норми, що контроль за сплатою земельного податку та орендної плати за землю з фізичних та юридичних осіб теж покладено на органи місцевого самоврядування?

Певно, що ні. Підстави для такого виснов­ку нам дає п. 41.1 ПКУ, згідно з яким контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів. При цьому п.п. 14.1.11 ПКУ під адмініструванням податків, зборів та інших платежів розуміє, зокрема, контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Таким законом, власне, і є ПКУ. Адже саме він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає порядок їх адміністрування, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (див. п. 1.1 ПКУ).

Отже, слід визнати, що контроль за сплатою усіх податків, у тому числі й місцевих (до яких відноситься плата за землю) покладено наразі виключно на податкові органи. Інші органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (п. 41.4 ПКУ).

Як у такому разі слід розуміти наведений вище п. 4 ст. 33 Закону № 280, за яким справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад?

Очевидно, цю норму треба розглядати крізь призму тих повноважень місцевої влади щодо податків та зборів, які перелічено у п. 12.4 ПКУ, зокрема:

• встановлення ставок місцевих податків та зборів у межах ставок, визначених цим Кодексом;
• до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг³, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

  ³ Прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг із земельного податку, а також затвердження ставок земельного податку здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (див. пп. 28 та 35 ч. першої ст. 26 Закону № 280).

Як бачимо, жодної згадки про контроль за справлянням плати за землю тут немає. Немає іх також і у Законі № 280. Натомість п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 цього Закону визначає, що виконавчим органам сільських, селищних, міських рад делеговано лише повноваження із здійсненняконтролю за дотриманням земельного законодавства. А це, погодьтеся, зовсім інші повноваження, які не можна ототожнювати з правом контролювати сплату земельного податку чи орендної плати за землю.