Напевне, кожен роботодавець хотів би повністю довіряти своїм працівникам, бути впевненим, що вони з належною увагою і педантичністю виконують свої трудові обов’язки і дбайливо ставляться до матеріальних цінностей, до яких вони отримують доступ у процесі виконання роботи. Так і має бути в ідеалі. На практиці, на жаль, буває й інакше. І хоч би як хотів роботодавець отримати повну компенсацію матеріальної шкоди, заподіяної працівником, трудове законодавство дозволяє за загальним правилом покласти на працівника відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше його середнього місячного заробітку. Проте законом встановлені і випадки, коли на працівників можна покласти повну матеріальну відповідальність. Саме їх ми і розглянемо в цій статті.
(Додаток № 1 до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24)
Катерина Марченко