Версія для друку

Державна служба України з питань праці розглянула <…> запит <…> щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці.

<…> Згідно із пунктом 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 (далі — Порядок), атестація робочих місць за умовами праці (надалі — атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п’ять років.

Відповідно до пункту 10 Порядку результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вимоги Порядку, атестація має бути проведена атестаційною комісією підприємства, установи або організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п’ять років.

Результати атестації можуть використовуватись підприємством, установою або організацією під час визначення права на пільги і компенсації за рахунок підприємства, установи та організації за умови дотримання підприємством строків проведення атестації (не рідше одного разу на п’ять років).

Водночас, згідно з частиною першою статті 91 Кодексу законів про працю України, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Звертаємо увагу, що листи Держпраці не є нормативно-правовими актами та носять інформаційний, рекомендаційний характер.

Голова І. Дегнера