Версія для друку

Людмила Сабадаш, експерт газети «Бухгалтерія: бюджет»

Тимчасова відсутність працівника на робочому місці з поважних причин (чи то відпустка, чи то тривала хвороба тощо) призводить до того, що його робота залишається невиконаною. День-два нічого не змінять, а от у разі тривалої відсутності працівника перед керівництвом постає питання його заміни. Які тоді можуть бути варіанти?

ДО ВІДОМА. Суміщення посад1 та розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт у цій ситуації не підходять, оскільки передумовою для них є наявність у штатному розписі посади, яка є вакантною (див., наприклад, лист Мінсоцполітики від 02.02.2015 № 102/13/84-15).

Див. лист Мінсоцполітики від 02.02.2015 № 102/13/84-15, а детальніше про суміщення див. у газеті «Бухгалтерія: бюджет», № 35/2015, с. 17.

Оскільки йдеться про заміну працівника, посада якого не є вакантною, то перший варіант — це покладання обов’язків тимчасово відсутнього працівника на іншого працівника(ів) установи. Детально такий спосіб ми розглянули на с. 4 номера. Втім, дійсно, іноді не виходить скористатися таким варіантом заміни (причини різні: працівники відмовляються виконувати додаткову роботу, оскільки доплату з’їдає доплата до МЗП, або в працівників немає можливості виконувати одночасно і свою роботу, і чужу).

У такому разі підійде другий варіант: на період тимчасової відсутності працівника можна прийняти на його посаду іншу особу за строковим трудовим договором. Мінсоцполітики в листі від 14.08.2019 № 14873/0/2-19/52 підкреслює, що це може бути і працівник установи (оформлюють внутрішнім сумісником), але пам’ятайте, що внутрішнє сумісництво — це виконання роботи в інший час, окрім основної роботи. Тож, якщо так зробити не виходить, строковий трудовий договір укладають з особою зі сторони.

Чи застосовне це для бюджетників? Відповімо — так. Усі звикли, що до такого способу вдаються тільки для заміни працівниці, яка перебуває в декретній відпустці або іншій неоплачуваній відпустці. Але законодавство не містить заборони в укладанні строкового трудового договору і для заміни працівника, який перебуває в тривалій відпустці або на лікарняному.

Трудове законодавство Ані в КЗпП2, ані в іншій трудовій нормативці заборони бюджетним установам укладати строкові трудові договори з іншими особами для заміни тимчасово відсутніх працівників немає. Це підтверджує і Мінсоцполітики в листі від 14.08.2019 № 14873/0/2-19/52.

Пам’ятайте: при цьому ніяких змін до штатного розпису вносити не потрібно. Укладають строковий трудовий договір відповідно до ст. 23 КЗпП, обов’язково обумовлюючи термін його дії. На наш погляд, краще зазначити подію — вихід основного працівника із відпустки (закінчення його відпустки, лікарняного). Після закінчення обумовленого терміну працівника звільняють на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП. Строковики — повноцінні працівники, тому мають право на щорічну відпустку, допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Оплачують працю строковика на умовах, передбачених для займаної ним посади.

Бюджетне законодавство Частиною 1 ст. 51 БКУ3 передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на зарплату лише в межах фонду зарплати (затвердженого для бюджетних установ у кошторисах).

Напевне, запланувати ситуацію, яку ми розглядаємо, та закласти відповідні кошти складно. Тому оплачувати працю строковика доведеться з економії фонду оплати праці (до речі, і доплата з першого варіанта також встановлюється в межах затвердженого фонду оплати праці), що і підкреслює Мінсоцполітики.

Така оплата як мінімум у два рази перевищує витрати на виплату доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника (+ ще відпускні або компенсація), що в умовах обмеженого фінансування має велике значення. Тому керівнику установи, ухвалюючи рішення про вибір варіанта заміни, слід виходити з конкретних обставин, що склалися (щоб і робота виконувалася в необхідному розмірі, і кошти витрачались економно).