Версія для друку

Вже більше року діє Закон № 9221, і цього часу, в принципі, достатньо, щоб замовники та учасники закупівель розібралися з усіма особливостями роботи на веб-порталі «Рrozorro». Але складність в тому, що замовники закупівель, визначені п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 922, здійснюють діяльність у зовсім різних галузях, а перелік можливих товарів, робіт і послуг, яких вони потребують, такий величезний, що не завжди є можливість скористатися прямими положеннями Закону № 922. Тоді на допомогу приходять уточнюючі роз’яснення Мінекономрозвитку.

Виключні випадки Організація публічних закупівель є обов’язковою для всіх суб’єктів господарювання, визначених п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 922, у разі закупівлі ними:

• товарів і послуг вартістю, що дорівнює або перевищує 200 тис. грн;
• робіт — вартістю від 1,5 млн грн.

При цьому замовниками є усі органи держвлади, ОМС та органи соцстрахування, а також юридичні особи (установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі (комунальні підприємства), та усі інші розпорядники і одержувачі бюджетних коштів. Зазначені суб’єкти повинні виконувати вимоги Закону № 922 щодо організації електронних закупівель.

ВИКЛЮЧЕННЯ. Перелік виключень, за якими можна проводити закупівлі без електронних процедур, наведено у ч. 3–4 ст. 2 Закону № 922.

Як підкреслило Мінекономрозвитку у коментованому листі, цей перелік випадків є вичерпним. Підзаконні нормативно-правові документи не можуть передбачати інших «послаблень».

Перелік виключень досить широкий. Не всі з них зачіпають пересічні бюджетні установи (навряд чи рядові розпорядники бюджетних коштів мають потребу у придбанні цінних паперів, послуг, пов’язаних з державною таємницею, виготовленням захищеного паперу, банкнот, монет і державних нагород України тощо). Але є й такі, які потребують уваги. Про них поговоримо далі.

Нерухоме майно Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 2 Закону № 922, його дія не поширюється на придбання, оренду землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно.

Мінекономрозвитку підкреслило: відповідно до ст. 181 ЦКУ2 нерухоме майно може мати інші визначення — нерухомі речі, нерухомість. До цієї категорії входять земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, об’єднані за однією ознакою — їх переміщення є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. А щодо майнових прав на усі вищевказані об’єкти нерухомості, то вони також є особливим об’єктом майна та неспоживною річчю (ст. 190 ЦКУ). Саме цими критеріями варто керуватися у випадку закупівлі об’єктів нерухомості, не внесених до переліку виключень, передбачених ч. 3 ст. 2 Закону № 922.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Виключення щодо не проведення закупівель поширюється виключно на об’єкти нерухомого майна.

Якщо йдеться про оренду (найм) інших об’єктів, які не відносяться до нерухомого майна, зокрема автотранспорт, то такі операції відносяться до складу послуг (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 922). Відповідно, замовники організовують публічні закупівлі за такими предметами, якщо cума коштів, які вони планують витратити на оренду протягом календарного року, дорівнює або перевищує 200 тис грн.

Якщо йдеться про автомобілі, то навряд чи бюджетні установи зможуть перевищити вказаний поріг. Адже на сьогодні ще діють обмеження, встановлені п. 5 постанови № 3323. Так, державні органи, а також установи та організації, які утримуються за рахунок державного бюджету, можуть орендувати легкові автомобілі, вартість яких не перевищує граничних сум витрат на придбання автомобілів, а саме:

• 300 тис грн для голів обласних державних адміністрацій та їх заступників;
• 60 тис грн — для керівників інших органів виконавчої влади, бюджетних установ і організацій, що фінансуються з держбюджету.

Отже, якщо запланована вартість оренди іншого рухомого майна (у тому числі автомобіля) буде меншою ніж 200 тис грн на рік, розпорядники бюджетних коштів можуть укладати прямі договори оренди (найму), обравши найбільш зручний об’єкт оренди на власний розсуд.

Фінансові послуги Абзацем 9 ч. 3 ст. 2 Закону № 922 визначено, що послуги фінансових установ, у тому числі міжнародних фінансових організацій, щодо надання кредитів, гарантій, фінансового лізингу та послуги, допоміжні до фінансових послуги, входять до переліку виключень, на які не поширюється дія Закону № 9224. Але подекуди замовники коливаються у прийнятті відповідних рішень.

Коментованим листом Мінекономрозвитку підтвердило, що при плануванні зазначених послуг закупівлі проводять без проведення електронних торгів. Однак при цьому зосередило увагу на таких принципових моментах:

• до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 26645). Однак, не всі установи, що надають такі послуги, можуть називатися фінансовими, та відповідно не з усіма можна укласти договори закупівлі фінансових послуг без процедур закупівель. Як визначило Мінекономрозвитку у листі, юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Державного реєстру фінансових установ6 (адміністрування Реєстру здійснює Нацкомфінпослуг на підставі Положення № 417) Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво про реєстрацію фінансової установи;
• визначення терміну «фінансова послуга» наведено у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664. До них відносяться: фінансовий лізинг, надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств. І їх закупівля беззаперечно здійснюється без проведення електронних закупівель, на підставі абз. 9 ч. 3 ст. 2 Закону № 922;
• діючі нормативні документи не містять визначення поняття «послуги, допоміжні до фінансових послуг». Тому у разі виникнення спірних питань з приводу визначення «допоміжних фінансових послуг» для закупівлі їх без тендерних процедур Мінекономрозвитку рекомендує звертатися до Нацкомфінпослуг, який здійснює державне регулювання та нагляд за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у цій сфері в межах своїх повноважень. Стосовно визначення «допоміжних фінансових послуг» у банківській сфері роз’яснення може надати Нацбанк, який здійснює банківське регулювання.

Компенсація спожитих послуг Останній випадок, який розглядає Мінекономрозвитку, стосується відшкодування орендодавцю вартості тепло-, електро- і водопостачання.

Деякі бюджетні установи не мають власних приміщень та змушені орендувати окремі будівлі або їх частину для виконання своїх повноважень. Як ми визначили вище, обирати приміщення для оренди та укладати договір оренди (найму) можна без застосування електронних закупівель. Але оренда приміщення неможлива без оплати послуг щодо його утримання, в тому числі комунальних послуг (оплата вартості тепло-, електро- і водопостачання). Здебільшого, витрати на утримання об’єктів оренди та оплату комунальних послуг несуть їх власники згідно з договорами, укладеними із відповідними організаціями. Після оплати рахунків за спожиті енергоносії та комунальні послуги власники перерозподіляють витрати та виставляють рахунки орендарям про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг.

Відповідно, замовників, які орендують приміщення та відшкодовують частку комунальних витрат, хвилює питання — чи повинні вони проводити відшкодування вартості спожитих послуг із застосуванням процедур електронних торгів? Питання з’явилося не на порожньому місці, адже такі процедури не визначені в переліку виключень, за якими можна проводити закупівлі без електронних процедур, визначеному ч. 3–4 ст. 2 Закону № 922.

Але, як випливає з листа, що коментується, відповідь на це питання слід шукати не в цих нормах.

Так, Мінекономрозвитку підкреслило, що публічна закупівля, яка проводиться на виконання вимог Закону № 922 — це придбання замовником товарів, робіт і послуг, за результатами якого укладається договір між замовником і переможцем закупівлі. Вказаний договір передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари. Відшкодування (компенсація) витрат не відповідає жодному з цих предметів договору8.

Доведеться нам ще раз звернутися до Мінекономрозвитку із цим питанням, а про отриману відповідь ми неодмінно повідомимо вас на сторінках газети.