Версія для друку

(витяг)

<…>

Терміни та скорочення, що використовуються:

<…>

1. Створення комунального некомерційного підприємства внаслідок перетворення

1.1 Спрощення процедури перетворення у зв’язку із введенням у дію Закону про автономізацію

Враховуючи ключове значення автономізації1 ЗОЗ для подальшої реалізації реформи фінансування системи охорони здоров’я, з метою стимулювання прийняття відповідними місцевими радами рішень про перетворення існуючих ЗОЗ у комунальні некомерційні підприємства, законодавець передбачив можливість тимчасового застосування низки умов, спрямованих на спрощення деяких процедур, пов’язаних із реорганізацією.

Так само, згідно з Прикінцевими положеннями Закону про автономізацію на період до 31 грудня 2018 року для закладів охорони здоров’я, що реорганізуються у казенні та комунальні некомерційні підприємства, не застосовуватиметься обов’язкова оцінка майна, передбачена Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Передача нерухомого майна від державних та комунальних закладів охорони здоров'я — бюджетних установ до казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств, що утворюються у результаті реорганізації таких закладів у казенні та комунальні некомерційні підприємства, здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку відповідних бюджетних установ щодо такого майна та результатів обов’язкової його інвентаризації3.

Також на строк до кінця 2018 року Закон передбачає, що кошти, не використані ЗОЗ зі статусом казенного чи комунального некомерційного підприємства протягом бюджетного періоду, не вилучаються та можуть бути використані у подальшому виключно з метою фінансування діяльності таких державних чи комунальних ЗОЗ, у тому числі для оновлення матеріально-технічної бази, з урахуванням вимог законодавства та установчих документів. При цьому невикористання такими ЗОЗ бюджетних коштів та/або коштів, отриманих за договорами про медичне обслуговування населення, не може бути підставою для зменшення обсягу бюджетних коштів, що будуть перераховані такому закладу охорони здоров'я у наступному бюджетному періоді, за умови належного виконання договорів про медичне обслуговування населення5.

Тобто, чинні положення законодавства дозволяють зменшити фінансові витрати на перетворення ЗОЗ на комунальне некомерційне підприємство та мінімізують ризик блокування процедури перетворення з боку існуючих кредиторів.

1.2. Порядок ініціювання включення до порядку денного сесії відповідної ради питання щодо перетворення закладу охорони здоров'я у КНП

Рішення про перетворення ЗОЗ, що діють у формі комунальної бюджетної установи, у комунальні некомерційні підприємства приймають ради територіальних громад сіл, селищ, міст, районів, областей, які є власниками майна відповідного ЗОЗ. Це зумовлено тим, що відповідно до п. 30 ст. 26 та ст. 43 Закону про місцеве самоврядування прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади є виключною компетенцією сільських, селищних, міських, районних, обласних рад.

Рішення про зміну організаційно-правової форми шляхом перетворення закладу з бюджетної установи в комунальне некомерційне підприємство приймає відповідна рада в порядку, визначеному регламентом6. Тому доречним буде перед початком ініціювання питання про перетворення ЗОЗ ознайомитись з регламентом ради, яка є власником по відношенню до закладу. Зазвичай регламент ради розміщується на її офіційному сайту в мережі Інтернет.

Суб’єкти подання проектів рішень визначені в регламенті відповідної ради. Зазвичай подати проект рішення можуть: голова, депутати ради, заступники голови ради, постійні комісії ради, виконавчий орган ради (наприклад, міська державна адміністрація), загальні збори громадян, члени територіальної громади (далі — суб’єкт подання).

Тобто, чинним регламентом ради буде передбачено перелік осіб, які можуть винести на сесію питання про перетворення ЗОЗ в комунальне некомерційне підприємство.

Для ініціювання розгляду питання про перетворення ЗОЗ загальними зборами необхідно враховувати, що такі збори проводяться за місцем проживання членів територіальної громади. Рішення загальних зборів громадян оформляються письмово відповідно до Статуту територіальної громади.

Проект рішення ради підписується відповідними особами, визначеними регламентом.

Проекти рішень зазвичай подаються до управління організаційного та документального забезпечення діяльності у паперовому та в електронному вигляді. Регламентом ради може бути передбачено особливості до формату поданих документів (формат, шрифт, кегль та інше). Деякими регламентами передбачено, що разом із проектом рішення необхідно подати пояснювальну записку, а також додатки (у разі наявності).

Зазвичай у пояснювальній записці зазначають:

1) опис предмету рішення, обґрунтування та спосіб реалізації рішення, а також актуальності цих проблем для територіальної громади;

2) правове обґрунтування необхідності прийняття рішення;

3) опис цілей і завдань, а також очікуваних результатів для територіальної громади;

4) прізвище або назву суб’єкта подання, прізвище, посаду, контактні дані доповідача проекту рішення на пленарному засіданні.

Після подачі проекту рішення, якщо дотримано вимоги, воно підписується відповідними посадовими особами та подається на розгляд постійним комісіям ради та профільній комісії (з питань охорони здоров’я) ради.

Відповідний орган документального забезпечення ради, після погодження проекту рішення в установленому регламентом порядку, у передбачені строки готує проект порядку денного пленарного засідання ради.

Завершальним етапом у процесі ініціювання питання щодо реорганізації є затвердження порядку денного депутатами на пленарному засіданні ради та перехід до розгляду питання по суті.

1.3. Алгоритм перетворення ЗОЗ із бюджетної установи у комунальне некомерційне підприємство

1.4. Юридичні аспекти та особливості перетворення

Згідно із законодавством України перетворення ЗОЗ, як і перетворення будь-якої іншої юридичної особи, є одним із різновидів реорганізації юридичної особи і полягає у зміні її організаційно-правової форми. Оскільки для сектору охорони здоров'я саме цей вид реорганізації суб’єктів надання медичної допомоги буде найбільш поширеним, інші різновиди реорганізації в даному документі не розглядаються.

У разі застосування такого виду реорганізації, як перетворення, має місце правонаступництво — до нової юридичної особи — правонаступника (комунального некомерційного підприємства) переходить усе майно, права та обов’язки юридичної особи-попередника, у даному випадку — майно ЗОЗ — комунальної бюджетної установи (ст. 104–108 ЦК України).

Як вже зазначалося, рішення про перетворення ЗОЗ, що діють у формі комунальної бюджетної установи, у комунальні некомерційні підприємства приймають ради територіальних громад сіл, селищ, міст, районів, областей, які є власниками майна відповідного ЗОЗ.

У рішенні ради про перетворення ЗОЗ визначається вид комунального некомерційного підприємства, в яке перетворюється ЗОЗ — бюджетна установа — некомерційне.

Відповідно до статті 78 ГК України та статті 16 Основ майно за комунальним некомерційним підприємством закріплюється на праві оперативного управління.

Рада приймає рішення, зокрема про:

• перетворення ЗОЗ — бюджетної установи в ЗОЗ-підприємство;
• призначення комісії з перетворення ЗОЗ-установи, голови комісії. Виконання функцій комісії з реорганізації може бути покладено на орган управління (керівника) відповідного ЗОЗ — бюджетної установи, що підлягає реорганізації;
• про встановлення порядку і строку заявлення кредиторами своїх вимог до ЗОЗ-установи, що припиняється.

Окрім того, рішенням може бути передбачено делегування повноважень виконавчому органу відповідного власника по затвердженню статуту, передавального акта.

Вказане рішення доцільно приймати в період, коли не передбачається здійснення платежів, розрахунків чи подачі звітності (наприклад, 1 чи 15 числа, після виплати заробітної плати (авансу)).

Протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про припинення (перетворення) ЗОЗ-установи державний реєстратор має бути письмово повідомлений про прийняття такого рішення.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до ЗОЗ — бюджетної установи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення ЗОЗ-установи.

Протягом 2018 року кредитори не можуть вимагати виконання незабезпечених зобов’язань ЗОЗ-бюджетної установи, вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язання або вимагати забезпечити виконання зобов’язання. Тому, у випадку отримання вимог від кредиторів, комісія має право відмовити у їх виконанні з посиланням на Прикінцеві положення Закону про автономізацію.

З 1 січня 2019 року кредитори знову отримають право вимагати від ЗОЗ — бюджетної установи, що перетворюється у ЗОЗ — комунальне некомерційне підприємство, виконання зобов’язань, наполягати на їх припиненні або достроковому виконанні, крім випадків, передбачених законом. Тому з 1 січня 2019 року кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається комісією з перетворення, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання ЗОЗ — бюджетною установою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та проведення інвентаризації майна комісія з перетворення ЗОЗ — бюджетної установи складає передавальний акт, який затверджується органом, який прийняв рішення про припинення ЗОЗ — бюджетної установи.

Із спливом строку на заявлення вимог кредиторами та закінчення процедури припинення (реорганізації) ЗОЗ як бюджетної установи рада приймає рішення про:

• про затвердження передавального акту;
• про припинення ЗОЗ — бюджетної установи та створення ЗОЗ — комунального підприємства;
• про розмір статутного капіталу ЗОЗ — комунального підприємства, його склад та порядок формування (обов’язково зазначається в статуті, та може не визначатись окремо в рішенні власника);
• про закріплення майна на праві оперативного управління;
• про затвердження статуту комунального підприємства. Може бути використаний статут комунального підприємства, що наведений у цих Методичних рекомендаціях.

За наслідком прийняття відповідних рішень радою керівник ЗОЗ подає державному реєстратору:

• заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи. (Форма 1, примірник можна знайти за посиланням: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16);
• заяву про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/ або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, — за бажанням заявника. В іншому випадку подається до органів ДФС;
• примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників;
• установчий документ юридичної особи (статут);
• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акту;
• заяву про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації (Форма 8, примірник можна знайти за посиланням: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16).

Після державної реєстрації ЗОЗ у формі підприємства на це підприємство мають бути переоформлені права щодо майна, яке підлягає державній реєстрації, зокрема нерухомості, у тому числі на користування земельною ділянкою.

1.4.1. Яка має бути повна та скорочена назва КНП

Питання визначення назви юридичної особи безпосередньо врегульоване ГК України, ЦК України та наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 року № 368/5 «Про затвердження Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки» <…> (далі — наказ).

Частина 3 статті 16 Закону про реєстрацію визначає, що назва може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи та інші відомості відповідно.

Частиною 3 статті 16 Основ закріплено, що комунальні заклади охорони здоров'я можуть утворюватись та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства.

Тому рекомендуємо назву закладу охорони здоров'я прописувати таким чином: «Комунальне некомерційне підприємство».

Пункт 5 статті 78 ГК України визначає, що найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Отже, у назві комунального некомерційного підприємства необхідно також вказати орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах (статут) і вноситься до єдиного державного реєстру.

Додатково рекомендуємо, щоб скорочена назва комунального некомерційного підприємства містила не більше 38 символів. В іншому випадку можуть виникнути проблеми під час внесення інформації про скорочене найменування до електронних реєстрів.

Наказ Міністерства юстиції України дозволяє додатково викладати найменування юридичної особи англійською мовою (за наявності).

Оскільки перетворене комунальне некомерційне підприємство має отримати статус закладу охорону здоров’я, то його назва має відповідати Переліку закладів охорони здоров’я, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 р. № 385.

<…>

1.4.4. Повноваження комісії з перетворення

Рада, яка є власником ЗОЗ — бюджетної установи (сільська, селищна, міська, районна у містах, районна, обласна рада) (далі — Рада), при прийнятті рішення про перетворення ЗОЗ-бюджетної установи в ЗОЗ — комунальне некомерційне підприємство повинна призначити комісію з перетворення (далі — Комісія) та голову комісії, а також встановити порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до ЗОЗ — бюджетної установи, що припиняється.

Після прийняття Радою відповідного рішення до Комісії переходять повноваження щодо управління справами ЗОЗ — бюджетної установи. Голова Комісії та її члени представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від її імені.

З моменту призначення голови комісії з перетворення до нього переходять усі права керівника ЗОЗ. Тобто, якщо замість головного лікаря головою Комісії призначають іншу особу, то інформацію про це необхідно подати до органів Державної казначейської служби України. Будь-яка звітність має подаватися за підписом голови Комісії.

Комісія розглядає вимоги кредиторів ЗОЗ — бюджетної установи, а також проводить інвентаризацію належного останній майна.

Вже зазначалось, що до 31.12.2018 року Комісія не зобов’язана проводити оцінку майна та достроковий розрахунок із кредиторами. Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та проведеної інвентаризації майна Комісія складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків ЗОЗ — бюджетної установи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оскаржуються сторонами.

Враховуючи викладене, до основних повноважень Комісії з реорганізації можна віднести такі:

1. Управління ЗОЗ — бюджетною установою під час реорганізації.

2. Проведення інвентаризації належного ЗОЗ — бюджетній установі майна.

3. Розгляд вимог кредиторів ЗОЗ — бюджетній установі.

4. Складення передавального акту.

1.4.5. Порядок формування та затвердження передавального акта

Після проведеної інвентаризації майна ЗОЗ — бюджетної установи та закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами і задоволення чи їх відхилення Комісія складає передавальний акт.

Саме передавальний акт містить положення, які визначають усі права та зобов’язання, які переходять від ЗОЗ — бюджетної установи до ЗОЗ — комунального некомерційного підприємства. Згідно з передавальним актом ЗОЗ — комунальне некомерційне підприємство отримує відповідні активи (нерухоме та рухоме майно) та пасиви ЗОЗ — бюджетної установи.

Комісія передає складений передавальний акт на затвердження до відповідної Ради власника ЗОЗ. У підсумку передавальний акт повинен бути затверджений рішенням сільської, селищної, міської, районної або обласної ради.

Акт повинен відображати актуальну інформацію на момент проведення реєстраційних дій, щодо установи, яка реорганізується, та створення підприємства-правонаступника. Тобто, період часу між затвердженням передавального акта і проведенням реєстраційних дій має бути мінімальним.

Іноді доцільно делегувати право затвердження передавального акта виконавчому органу відповідної ради. В такому випадку передавальний акт підпише уповноважена особа, якій таке право було делеговано.

1.4.6. Призначення керівника КНП

Факт реорганізації ЗОЗ — бюджетної установи не є підставою для звільнення керівника та припинення укладеного з ним контракту, якщо сторони не домовляться про його дострокове припинення за угодою сторін або він не буде звільнений на підставах, визначених контрактом. У разі призначення головою Комісії з перетворення керівника ЗОЗ — бюджетної установи трудові відносини з ним продовжуються. У такому разі в рішенні відповідної ради про створення ЗОЗ — комунального некомерційного підприємства може бути зазначено про призначення керівником ЗОЗ — комунального некомерційного підприємства головного лікаря, подовживши з ним трудові відносини на підставі контракту. Це рішення може бути підставою як для укладення нового контракту, так і для внесення змін до існуючого залежно від домовленості сторін. Якщо в процесі перетворення власник (відповідна рада) прийняв рішення про припинення трудових відносин із керівником ЗОЗ, то призначення нового керівника має відбуватися з урахуванням особливостей, визначених Основами та підзаконними нормативно-правовими актами, що регулюють ці питання. Так, відповідно до статті 16 Основ керівники державних та комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров'я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п’яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення конкурсу визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров’я» від 27.12.2017 р. № 1094.

Підставою для проведення конкурсу є рішення органу управління про оголошення конкурсу, яке приймається протягом трьох робочих днів з моменту виникнення вакантної посади. З цього дня і до моменту призначення керівника закладу за результатами конкурсу орган управління тимчасово покладає виконання обов’язків керівника закладу на особу з числа штатних працівників закладу.

Конкурс проводиться поетапно, а його строк не може перевищувати 30 календарних днів із дня проведення першого засідання комісії з проведення конкурсу.

Етап 1. Прийняття рішення органом управління про оголошення конкурсу.

Етап 2. Підготовка до проведення конкурсу (оприлюднення оголошення про проведення конкурсу, прийняття документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, перевірка поданих документів на відповідність установленим законом вимогам).

Етап 3. Проведення конкурсу (заслуховування конкурсної пропозиції та проведення співбесіди з особами, які подали необхідні документи для участі у конкурсі, проведення підрахунку результатів конкурсу та обрання переможця конкурсу).

Конкурсна комісія заслуховує на засіданні конкурсні пропозиції учасників конкурсу, проводить із ними співбесіди, оцінює відповідність єдиним кваліфікаційним вимогам до керівника закладу та враховує відповідність його конкурсної пропозиції встановленим вимогам. Перевага надається кандидату, чия конкурсна пропозиція визнана найкращою.

При прийнятті рішень конкурсна комісія також враховує здатність учасників висловлювати свої думки, уміння викладати інформацію, комунікабельність, тактовність, ділові та вольові якості, готовність брати на себе відповідальність, уміння аналізувати проблеми і налагоджувати ділові зв’язки, виявляти творчий підхід до роботи, доброчесність (у тому числі академічну), емоційну врівноваженість тощо.

Етап 4. Оприлюднення результатів конкурсу.

Результати конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-сайті органу управління не пізніше ніж протягом п’яти календарних днів з дати його завершення. Про результати конкурсу конкурсна комісія повідомляє переможця та інших кандидатів шляхом надіслання їм письмового повідомлення на поштову та електронну адресу протягом п’яти календарних днів з дати його завершення.

Рішення про призначення на посаду та укладення контракту приймається органом управління протягом одного місяця з дня внесення конкурсною комісією відповідного подання.

Зазначений строк може бути продовжено на період проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком (у випадках, передбачених законодавством) (далі — спеціальна перевірка), інших процедур, передбачених законодавством.

<…>

1.4.12. Особливості закриття та відкриття рахунків в органах Державної казначейської служби України.

Варіанти дій щодо переведення коштів зі спеціального реєстраційного рахунку

Згідно зі статтею 108 ЦК України комунальне некомерційне підприємство є правонаступником усіх прав та обов’язків ЗОЗ — бюджетної установи.

Згідно з п. 8.4 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України7 у разі створення комунального закладу його чинні рахунки будуть закриті. Залишки коштів на цих рахунках орган Казначейства на підставі платіжного доручення має перерахувати на інший рахунок у Казначействі або на рахунок, відкритий комунальним некомерційним підприємством у банківських установах.

На практиці також може виникнути ризик відмови органів казначейської служби в переведені грошових коштів із накопичувального рахунку ЗОЗ — бюджетної установи на рахунки ЗОЗ — комунального некомерційного підприємства. Наведений ризик може бути мінімізований таким шляхом:

1. До завершення процедури реорганізації обговорити з представниками органів казначейства процедуру закриття рахунків та переведення з них коштів на інші рахунки.

2. Залишок коштів на накопичувальному рахунку можна витратити на потреби реорганізації (наприклад, виготовлення печаток) або на оновлення матеріально-технічної бази ЗОЗ.

3. Передати кошти з накопичувального рахунку ЗОЗ — бюджетної установи у місцевий бюджет, а після проведення реорганізації Рада внесе ці кошти до статутного капіталу новоствореного ЗОЗ — комунального некомерційного підприємства.

1.5. Варіанти вирішення кадрових питань щодо працівників реорганізованого ЗОЗ

Під час реорганізації бюджетних ЗОЗ у комунальні некомерційні підприємства можуть здійснюватися заходи з оптимізації чисельності та штату персоналу. При цьому варто враховувати таке.

По-перше, реорганізований ЗОЗ може отримати право самостійно затверджувати штатний розпис і визначати чисельність найманих працівників.

По-друге, реорганізований ЗОЗ з урахуванням ч. 3 ст. 64 ГК після формування нового штатного розпису може здійснити заходи з оптимізації чисельності працівників та скоротити (звільнити) зайвий персонал, відмова від утримання якого не спричинить погіршення якості та доступності медичної допомоги для пацієнтів.

По-третє, сам по собі факт реорганізації ЗОЗ не є підставою для звільнення працівників, якщо це не буде супроводжуватися скороченням їх чисельності або штату (ч. 3 ст. 36 КЗпП України).

У зв’язку з цим може бути використано кілька варіантів вирішення кадрових питань щодо працівників реорганізованого ЗОЗ.

1.5.1. Продовження трудових відносин на попередній посаді

Працівників ЗОЗ, які залишаються працювати на своїх посадах, необхідно проінформувати про факт реорганізації закладу шляхом ознайомлення з відповідним наказом керівника. Цей наказ необхідно видати для внесення запису про реорганізацію закладу до трудової книжки працівника8.

1.5.2. Переведення працівника на іншу посаду

Працівників ЗОЗ, які продовжать трудові відносини з комунальним некомерційним підприємством, можливо перевести на іншу роботу всередині цього підприємства за новим штатним розписом після проведення реорганізації. Оскільки для переведення на іншу роботу відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП України вимагається згода працівника, необхідно дотримуватися такого порядку:

1. Працівник подає письмову заяву на ім'я керівника підприємства з проханням перевести його на нову посаду.

2. Керівник підприємства видає наказ про переведення, з яким працівник має бути ознайомлений під розписку.

3. Протягом тижневого строку з моменту видання наказу та ознайомлення з ним працівника до його трудової книжки слід внести запис про переведення на іншу роботу.

1.5.3. Звільнення працівника за скороченням

Ураховуючи потребу скорочення надлишкового персоналу, ЗОЗ — комунальне некомерційне підприємство може провести звільнення таких працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України через скорочення чисельності та штату працівників.

Звільнення працівників за скороченням можна провести з моменту набрання чинності новим штатним розписом підприємства, що не передбачатиме посади працівників, які підлягатимуть звільненню. Новий штатний розпис може бути затверджений новопризначеним керівником реорганізованого ЗОЗ — комунального некомерційного підприємства самостійно або за погодженням з органом управління, якщо це буде передбачено статутом.

Звільнення проводиться в такому порядку.

1. Надання первинній профспілковій організації інформації про заплановані звільнення

Якщо у закладі охорони здоров'я діє первинна профспілкова організація, то роботодавець повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень надати профспілці інформацію щодо цих заходів11. Інформація повинна містити причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, терміни проведення звільнень.

Крім того, закон передбачає проведення консультації з профспілкою про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень12.

На цьому етапі доцільно розробити техніко-економічне обґрунтування, в якому відобразити передумови для проведення змін в організації виробництва і праці.

2. Прийняття рішення про зміни в організації виробництва і праці або про скорочення чисельності й штату працівників13. Прийняття рішення про зміни в організації виробництва і праці належить до повноважень керівника закладу.

Процедура затвердження і погодження штатного розпису чітко законом не врегульована і залежить від змісту статуту конкретного підприємства.

3. Відбір кандидатур конкретних працівників, які підлягають звільненню

Як правило, звільненню підлягають працівники, посади яких скорочуються. Водночас під час вивільнення керівник підприємства має право в межах однорідних професій і посад робити перестановку (перегрупування) працівників, перевівши більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника.

При скороченні чисельності або штату працівників переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою продуктивністю праці й кваліфікацією14.

При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації працівників перевага в продовженні роботи надається:

1) сімейним — при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам із числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років із дня звільнення їх зі служби;

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, зокрема громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, дітям війни та іншим категоріям.

Черговість перерахованих категорій зазначених працівників із переважним правом на залишення на роботі юридичного значення не має.

Звертаємо увагу, що при розірванні трудового договору за п. 1 ч. 40 КЗпП України існують певні обмеження на звільнення окремих категорій працівників. Так, не допускається звільнення з ініціативи роботодавця (крім випадків повної ліквідації підприємства) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — якщо дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів, які мають дітей до 14 років, дитину з інвалідністю15.

Таким чином, особи, що належать до цієї категорії, не можуть розглядатися як кандидати на звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, крім випадків повної ліквідації юридичної особи.

4. Письмове попередження працівників, що підпадають під скорочення, про майбутнє звільнення

Про майбутнє звільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці16. Таке попередження може здійснюватися і раніше ніж за два місяці до дати звільнення.

Документ про попередження має бути підписаний керівником підприємства, але фактично ознайомити з ним працівника може співробітник відділу кадрів.

Один примірник такого попередження вручають працівникові, а другий (або його копію) з підписом працівника про отримання (і датою отримання) залишається у роботодавця.

Якщо працівник відмовляється отримувати письмове попередження про майбутнє звільнення або давати розписку про його отримання, роботодавець складає відповідний акт.

5. Повідомлення державної служби зайнятості

Відповідно до абз. 3 п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» повідомлення державної служби зайнятості здійснюється у випадках масового вивільнення17 працівників шляхом подачі звіту за формою 4-ПН, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. № 317.

6. Пропонування працівнику, якого планують звільнити, переведення на іншу роботу

Звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Тому одночасно з попередженням про звільнення роботодавець пропонує працівникові іншу роботу за її наявності. Якщо на момент попередження відсутня можливість запропонувати переведення, а згодом така можливість з’явиться, то пропозицію повинно зробити обов’язково.

При цьому повинні пропонуватися всі наявні вакансії, крім тих, робота на яких не підходить за станом здоров’я, а також вищі посади.

У разі згоди працівника на переведення відразу можливо видати відповідний наказ.

7. Отримання згоди профспілки на звільнення працівника

Якщо на підприємстві діє первинна профспілкова організація, а працівник, який підлягає звільненню, є її членом, то на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України його можна звільнити за попередньою згодою профспілкового комітету.

Рішення профспілки про відмову у звільненні має бути обґрунтованим. Відмова профспілки вважається обґрунтованою, якщо вона базується на відповідних нормах трудового законодавства або ділових (професійних) якостях працівника.

Якщо рішення не обґрунтоване, то роботодавець має право звільнити працівника без згоди профспілки.

8. Звільнення працівника і остаточний розрахунок

Звільнення проводитися на підставі наказу керівника підприємства.

Днем звільнення є останній день роботи працівника. Згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець у день звільнення зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок з ним.

Роботодавець також зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи.

При звільненні працівника на підставах, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, йому передбачена виплата вихідної допомоги в розмірі не менше ніж середньомісячний заробіток.

Також на вимогу працівника підприємство зобов’язане видати на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати18.

3. ФІНАНСУВАННЯ

3.1. Можливі варіанти фінансування КНП до укладення договору з НСЗУ

Якщо на момент перетворення ЗОЗ на комунальне некомерційне підприємство останнє не має можливості укласти договір із Національною службою здоров'я України, то в умовах чинного бюджетного законодавства можуть бути застосовані такі варіанти організації фінансування перетвореного у комунальне некомерційне підприємство ЗОЗ:

• шляхом укладення договорів про медичне обслуговування населення, укладених відповідним розпорядником бюджетних коштів;
• шляхом фінансування з відповідного бюджету з використанням програмно-цільового методу (за бюджетною програмою), що передбачено Бюджетним кодексом України;
• шляхом надання фінансової підтримки з місцевого бюджету.

3.1.1. Здійснення фінансування за договором про медичне обслуговування населення

Здійснення фінансування за договором про медичне обслуговування населення передбачає вчинення наступних кроків:

1. Визначення місцевою (обласною чи районною) радою або радою, що представляє об’єднану територіальну громаду (далі — ОТГ) органу, відповідального за забезпечення інтересів територіальної громади у медичній допомозі19. При цьому необхідно враховувати вимоги ст. 89, 90 БК України щодо розмежування видатків, які фінансуються з відповідного місцевого бюджету.

2. Під час ухвалення рішення про затвердження місцевого бюджету відповідна рада визначає розмір фінансування видатків на охорону здоров'я на відповідній території з урахуванням положень ст. 89, 90 БК України та ст. 18 Основ.

3. Місцева рада своїм рішенням наділяє орган, відповідальний за забезпечення потреби територіальної громади у медичній допомозі, повноваженнями виступати замовником закупівлі медичних послуг за договорами про медичне обслуговування населення (далі — Замовник). При цьому Замовнику надаються права головного розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету або розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня20.

4. Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, перелік платних послуг з медичного обслуговування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Замовник укладає договір про медичне обслуговування населення з відповідним закладом охорони здоров'я без попереднього проведення процедури публічних закупівель21. Заклад охорони здоров’я, з яким розпорядник коштів укладатиме договір, має відповідати вимогам до закладів охорони здоров’я, встановлених Кабінетом Міністрів України22.

7. Після укладення договору із ЗОЗ Замовник реєструє відповідні бюджетні зобов’язання в органах Державної казначейської служби24.

8. Протягом строку дії договору Замовник і ЗОЗ щомісяця складатимуть акти про надані послуги відповідно до умов договору.

9. На підставі актів Замовник здійснює оплату наданих послуг25 через органи Державної казначейської служби.

10. Оскільки бюджетний період для всіх бюджетів триває один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року26, то кожного року процедуру укладення договору про медичне обслуговування населення необхідно проводити наново.

3.1.2. Здійснення фінансування з місцевого бюджету в рамках програмно-цільового методу (за бюджетною програмою)

Здійснення фінансування з місцевого бюджету в рамках програмно-цільового методу (за бюджетною програмою) вимагатиме вчинення таких дій:

1. Під час прийняття місцевого бюджету відповідна рада має передбачити можливість фінансування охорони здоров'я (або окремих напрямків надання медичної допомоги) через окрему бюджетну програму. За такою програмою можуть фінансуватися заходи із закупівлі медичного обладнання, лікарських засобів та інших витрат, що забезпечують здійснення лікувально-профілактичної (медичної) діяльності ЗОЗ27.

2. Головний розпорядник бюджетних коштів28 розробляє та протягом 45 днів з дня набрання чинності рішенням про місцевий бюджет затверджує спільно з місцевим фінансовим органом паспорт бюджетної програми.

3. Головний розпорядник визначає відповідального виконавця бюджетної програми29. Відповідальним виконавцем бюджетної програми може бути головний розпорядник бюджетних коштів (за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом) та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника. У разі, коли ЗОЗ є комунальним некомерційним підприємством, розпорядник бюджетних коштів уповноважує такий ЗОЗ, що є одержувачем бюджетних коштів, на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надає йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань.

4. Комунальне некомерційне підприємство — одержувач бюджетних коштів використовує надані йому головним розпорядником бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі розпорядника бюджетних коштів. Тобто, у разі фінансування медичної допомоги за рахунок місцевого бюджету відповідний орган управління охороною здоров'я як розпорядник бюджетних коштів у своєму кошторисі передбачає суму витрат на закупівлю медичних послуг, яку виділила за бюджетною програмою місцева рада. Ці кошти за планом використання бюджетних коштів передаються комунальному некомерційному підприємству на безповоротній основі. Витрачати зазначені кошти ЗОЗ має лише за цільовим призначенням, спрямовуючи свої зусилля на досягнення результативних показників відповідної бюджетної програми, визначених у її паспорті.

5. На підставі паспорта бюджетної програми та плану використання бюджетних коштів головний розпорядник реєструє в органах Державної казначейської служби бюджетні зобов’язання зі сплати на користь комунального некомерційного підприємства коштів за надані населенню послуги з надання медичної допомоги.

6. Щомісячно згідно з даними паспорта бюджетної програми комунальне некомерційне підприємство надає пакет документів на перерахування бюджетних коштів відповідно до програми і отримує ці кошти.

Фінансування комунального некомерційного підприємства за бюджетною програмою передбачає можливість прогнозування на два наступні бюджетні періоди відповідно до ст. 21 БК України. Тому кожного року ухвалювати відповідну бюджетну програму не потрібно. Обсяги фінансування за нею та правила фінансування можуть коригуватися кожного року з ухваленням нового бюджету.

3.1.3. Здійснення фінансування з місцевого бюджету шляхом надання фінансової підтримки

Здійснення фінансування з місцевого бюджету шляхом надання фінансової підтримки вимагатиме вчинення таких дій:

1. Під час прийняття місцевого бюджету відповідна рада має передбачити бюджетні кошти на фінансову підтримку комунальному некомерційному підприємству — ЗОЗ. Ці кошти можуть надаватися для різних цілей:

1.1. Для виконання заходів програми соціально-економічного розвитку відповідної території (територіальної громади).

1.2. Для покриття збитків, пов’язаних із господарською діяльністю комунального ЗОЗ через недостатнє фінансування (дотація на покриття збитків).

1.3. Для здійснення капітальних видатків, наприклад, оновлення чи закупівлю основних засобів, здійснення капітального ремонту тощо.

2. Затвердження місцевою радою порядку використання відповідних коштів із

визначенням головного розпорядника (відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або виконавчий комітет місцевої ради), а також одержувача цих коштів (комунальне некомерційне підприємство — ЗОЗ).

3. Затвердження у кошторисі головного розпорядника бюджетних коштів розподілу бюджетних асигнувань, що містять суми, виділені на підтримку комунального некомерційного підприємства.

4. Головний розпорядник за погодженням із комунальним некомерційним підприємством затверджує план використання бюджетних коштів на підставі кошторису розпорядника бюджетних коштів. Тобто орган охорони здоров'я у своєму кошторисі передбачає суму витрат на підтримку комунального некомерційного підприємства, яку виділила за бюджетною програмою місцева рада. Ці кошти за планом використання бюджетних коштів передаються комунальному некомерційному підприємству на безповоротній основі.

5. Відкриття рахунків, реєстрація, облік зобов’язань та проведення операцій, пов’язаних із використанням бюджетних коштів здійснюється відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Міністерством фінансів України (наказ від 23.08.2012 р. № 938).

Фінансування комунального некомерційного підприємства здійснюється за скороченою класифікацією видатків бюджету.

При цьому цільове використання коштів, визначене планом використання бюджетних коштів, не може бути порушене. За наявності потреби кошти можуть бути перерозподілені за поданням головного розпорядника на підставі рішення місцевої ради.

Як правило, вказані кошти можуть використовуватися на фінансування витрат з оплати праці, нарахувань на оплату праці, оплату комунальних та інших послуг тощо.

Слід додати, що фінансування реорганізованого ЗОЗ за бюджетні кошти може також відбуватися за механізмом, який поєднає фінансування за бюджетною програмою, фінансову підтримку та/або укладення договору про медичне обслуговування населення.

3.1.3.1. В яких випадках АМКУ може ініціювати перевірку факту фінансової підтримки КНП?

Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» визначає, що державна допомога може реалізовуватись, зокрема, у таких формах: 1) надання субсидій та грантів; 2) надання дотацій; 3) надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів; 4) списання боргів, включно із заборгованістю за надані державні послуги, списання штрафних санкцій, компенсація збитків суб’єктам господарювання; 5) зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарювання перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування тощо.

Варто зазначити, що в розумінні зазначеного Закону формулювання «державна допомога» полягає у передачі як державних (якими управляють чи розпоряджаються органи влади), так і місцевих ресурсів (якими управляють чи розпоряджаються сільські, селищні, міські, районні у містах, районні та обласні ради) окремим суб’єктам господарювання.

Уповноваженим органом щодо здійснення контролю за наданням державної (місцевої) допомоги є Антимонопольний комітет України (далі — АМКУ), який може здійснити перевірку факту надання державної допомоги в двох випадках:

1. У випадку виявлення або отримання інформації з інших джерел про незаконну державну допомогу. Перевірка проводиться щодо надавачів такої допомоги. У результаті перевірки така допомога може бути визнана недопустимою для конкуренції і тому такою, що підлягає припиненню та поверненню.

2. У випадку виявлення або отримання інформації з інших джерел про неналежне використання державної допомоги. Перевірка проводиться щодо надавачів та отримувачів такої допомоги. Результат перевірки аналогічний попередньому.

3.2. Правове регулювання укладення договору з органами місцевого самоврядування

Територіальна громада не завжди має свій власний ЗОЗ.

У таких випадках, орган місцевого самоврядування може:

1) укласти договір про медичне обслуговування населення з тим закладом охорони здоров’я, який знаходиться на території сусідньої територіальної громади. Такий договір укладається в порядку, передбаченому пунктом 3.1.1. цих Методичних рекомендацій

або

2) укласти договір про співробітництво з сусідньою територіальною громадою.

Щодо першого варіанта, то відносини із ЗОЗ-підприємствами, які не підпорядковані раді, будуються на договірних засадах30.

Щодо другого варіанта, то місцеві ради в межах міжмуніципального співробітництва можуть домовитись, наприклад, щодо спільного фінансування (утримання) підприємств, установ та організацій комунальної форми власності31.

3.3. Додаткові джерела фінансування ЗОЗ, що має статус підприємства

Додатковими джерелами фінансування ЗОЗ можуть бути не заборонені діючим законодавством будь-які надходження від фізичних та юридичних осіб.

До таких надходжень можна віднести:

• оплата від страхових компаній за надані медичні послуги;
• оплата від роботодавців за медичні послуги, надані працівникам;
• грошові надходження від благодійних організацій;
• грошові надходження від надання платних послуг відповідно до чинного законодавства України тощо.

Також реорганізовані ЗОЗ можуть отримувати оплату за надані сервісні послуги пацієнтам (палати покращеного сервісу та інше) та іншим закладам охорони здоров'я і лікарям, що діють як фізичні особи — підприємці, (ведення бухгалтерського обліку, закупка ліків та витратних матеріалів, проведення тренінгів тощо)32.

<…>