Версія для друку
Людмила Балла, PhD in Economics, експерт газети «Бухгалтерія: бюджет»
ПФУ в коментованих листах розглядає таку ситуацію. Працівника мобілізовано, і, перебуваючи на військовій службі, він захворів (йому відкрито електронний лікарняний листок (ЕЛН), який роботодавець бачить у своєму особистому кабінеті на вебпорталі ПФУ). Чи оплачувати такий лікарняний, якщо середній заробіток за мобілізованим працівником:
- НЕ зберігається, а зберігаються лише місце роботи та посада на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП1;
- зберігається, адже за основним місцем роботи мобілізований є педагогічним або науково-педагогічним працівником?
Думка ПФУ стосовно оплати ЕЛН у таких випадках — далі.
Середній заробіток за час служби не зберігається: чи оплачувати ЕЛН?
Нагадаємо, що з 19.07.2022 р. за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються лише місце роботи і посада (детальніше див. у газеті «Бухгалтерія: бюджет», № 28/2022, с. 9). Тож за такими працівниками за місцем роботи не зберігається середній заробіток.
Своєю чергою відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про соцстрахування2 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання страхових випадків.
А як бути з ЕЛН мобілізованого працівника? З одного боку, на період військової служби працівник не звільнений з роботи (перебуває у трудових відносинах), тож він є застрахованою особою, а отже, формально має право на допомогу по тимчасовій непрацездатності. З іншого боку, хворіючи, такий мобілізований працівник ніякого заробітку не втрачає, адже за ним він не зберігається.
ПФУ в листі від 24.02.2023 р. № 2800-030401-8/9537 робить висновок, що в разі хвороби мобілізованого працівника ЕЛН йому не оплачується. Адже:
1) у зв’язку з тим, що за працівником на період військової служби зберігаються лише місце роботи і посада, то не настає стан тимчасової непрацездатності в разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом військової служби;
2) не відбувається втрата зарплати за період військової служби, оскільки за місцем роботи мобілізований працівник нічого не отримує.
ДО ВІДОМА. За період звільнення від виконання службових обов’язків у зв’язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою (відпустці за станом здоров’я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини військовослужбовцям виплачується грошове забезпечення. Відповідна гарантія передбачена абз. 2 п. 9 розд. І Порядку № 2603.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони від 07.06.2018 р. № 260.Своєю чергою ч. 5 ст. 119 КЗпП передбачає, що гарантії, визначені в ч. 3 ст. 119 КЗпП (збереження місця роботи та посади), зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні в медичних закладах.
Далі наводимо цитату з листа ПФУ від 24.02.2023 р. № 2800-030401-8/9537.
ЦИТАТА. «<…> Згідно із частиною першою статті 3 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105) соціальне страхування здійснюється за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування.
Частиною першою статті 12 Закону № 1105 визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.
Варто врахувати те, що абзацом четвертим пункту 3 розділу І Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 01.06.2021 р. № 1066, визначено, що тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи.
Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи те, що у працівника, за яким на період військової служби зберігаються лише місце роботи і посада, не настає стан тимчасової непрацездатності у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом військової служби, а також не відбувається втрати заробітної плати за такий період, допомога по тимчасовій непрацездатності за місцем збереження місця роботи і посади не надається. <…>».
(цитата з листа ПФУ від 24.02.2023 р. № 2800-030401-8/9537)
Педагогам за час служби зберігається середній заробіток: чи оплачувати ЕЛН?
За педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, слід зберігати середній заробіток на підставі ч. 2 ст. 57 Закону про освіту4. Це підтвердило МОН у листі від 30.08.2022 р. № 1/9883-22 // «Бухгалтерія: бюджет», № 33/2022, с. 20.
ДО ВІДОМА. На думку, викладену Мінекономіки та МОН (див. газету «Бухгалтерія: бюджет», № 38/2022, с. 5), за педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які проходять військову службу за контрактом, середній заробіток не зберігають. Тож питання з їх лікарняними вирішують в порядку, зазначеному вище.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону про соцстрахування виходить: якщо захворів мобілізований педагогічний або науково-педагогічний працівник, то він втрачає середній заробіток за період, який припав на ЕЛН. Тобто умова для оплати ЕЛН, зазначена ПФУ в попередньому розділі, тут виконується. Втім, і в цьому випадку ПФУ має аргументи для неоплати ЕЛН.
По-перше, це все та сама ч. 2 ст. 57 Закону про освіту, якою передбачено, що в разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується педагогічному або науково-педагогічному працівнику до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Ми вже колись звертали увагу на недосконалість побудови ч. 2 ст. 57 Закону про освіту. І ось тепер її формулювання дають привід ПФУ стверджувати, що ЕЛН не буде оплачено.
ВАЖЛИВО! За час хвороби за мобілізованим педагогом потрібно продовжувати зберігати середній заробіток. І надалі його слід табелювати як мобілізованого (код «ІН» або цифровий «22»). Не потрібно виділяти період хвороби та зазначати, що це період непрацездатності. Втрата середнього заробітку за час хвороби не відбувається, тому не працює ч. 1 ст. 15 Закону про соцстрахування. Далі наводимо цитату з листа ПФУ від 28.02.2023 р. № 2800-030401-8/10221.
По-друге, ПФУ підкреслює, що військовослужбовців не віднесено до осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, і вони не набувають права на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності від ПФУ. Дивне твердження, адже за місцем роботи в закладі освіти особи не є військовослужбовцями, а є звичайними працівниками, які мають право на оплату лікарняних. Втім, як бачимо, ПФУ притримується іншої думки. Але для неоплати ЕЛН у такому разі висуваються вимоги ч. 2 ст. 57 Закону про освіту.
ЦИТАТА. «<…> Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105) соціальне страхування здійснюється за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105 з 01.01.2023 р. уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі — уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Статтею 11 Закону № 1105 визначено, що страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Частиною першою статті 12 Закону № 1105 передбачено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Отже, військовослужбовців не віднесено до осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і вони не набувають права на страхові виплати за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності від Пенсійного фонду України.
Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною другою статті 57 Закону України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII «Про освіту»» (далі — Закон № 2145), передбачено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Отже, у зв’язку з тим, що статтею 57 Закону № 2145 не передбачено втрати за основним місцем роботи збереженої середньої заробітної плати під час проходження військової служби за контрактом педагогічного працівника, а отже компенсація втраченої заробітної плати від Пенсійного фонду України за час хвороби такому працівнику не здійснюється».
(цитата з листа ПФУ від 28.02.2023 р. № 2800-030401-8/10221)
