Гарантії педагогічним працівникам та здобувачам освіти в період воєнного стану: знайомимося із Законом

(коментар до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15.03.2022 р. № 2126-IX)

-A

A+

Версія для друку

Алла Головко, експерт газети «Бухгалтерія: бюджет»

Що передбачено?

Коментованим Законом, який набрав чинності 20.03.2022 р., визначено гарантії працівникам освіти та здобувачам освіти в період воєнного стану. Відповідні зміни внесено до Закону про освіту1 — додано нову ст. 571, якою, зокрема, передбачено таке.

Закон України «Про освіту» від 06.09.2017 р. № 2145-VIII.

ЦИТАТА. «1. Здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період), були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується:

організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом;

місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби)».

(ч. 1 ст. 571 Закону про освіту)

Як бачимо, у цій нормі зібрали гарантії як для працівників закладів освіти (наукових установ), так і для здобувачів освіти. Тому далі розглянемо для них гарантії окремо.

Працівники закладів освіти (наукових установ)

Які працівники По-перше, у ч. 1 ст. 571 Закону про освіту сказано, що гарантії встановлюються працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Тобто йдеться не тільки про педагогічних та науково-педагогічних працівників, а про всіх працівників зазначених закладів та установ — від прибиральниці до директора.

По-друге, з першого погляду можна зробити висновок, що йдеться про працівників, які під час воєнного стану були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце. Що є логічним, адже саме вони найбільш потребують певних гарантій.

Втім, на початку норми сказано про надання гарантій всім працівникам, у тому числі тим, хто змінив місце проживання (перебування). Постає питання: хто ці інші працівники, які не переїжджали та мають гарантії? Роз’яснень відомств поки що немає, але можемо припустити, що один з випадків може бути такий. Фактично заклад освіти (наукова установа) працює:

в очній формі, але працівники живуть в місцевості, дістатися з якої до робочого місця є складним через військові дії, проблеми з транспортом тощо. У такому разі напевно, що вони мають гарантії, встановлені ч. 1 ст. 571 Закону про освіту — збереження місця роботи, середнього заробітку;
у дистанційній формі, але працівники не мають технічної або іншої можливості проводити дистанційне навчання. У такому разі напевно, що вони мають гарантії, встановлені ч. 1 ст. 571 Закону про освіту — збереження місця роботи, середнього заробітку.

Які гарантії Як ви вже зрозуміли, працівникам закладів освіти (наукових установ) на період воєнного стану гарантується збереження місця роботи, середнього заробітку.

Втім, норма побудована так, що можна зробити висновок, що йдеться про всіх працівників — і тих, хто працює, і тих, хто не працює. Але, на наш погляд, це не так. Не можна гарантувати виплату середнього заробітку працівнику, який фактично працює, адже це не гарантія, а навпаки — позбавлення гарантій на оплату праці за виконану роботу. Тому, на наш погляд, підхід має бути такий — див. таблицю нижче.

Застосування Закону, що коментується

Ситуація	Рішення
Заклад освіти (наукова установа) працює в очній формі	Оскільки йдеться про звичайну роботу, то працівники отримують зарплату відповідно до умов трудового договору. Середню зарплату не зберігають. ВИНЯТОК. Якщо деякі працівники через воєнний стан: виїхали в інший регіон або в іншу країну, то відповідно до ч. 1 ст. 571 Закону про освіту за ними слід зберігати місце роботи та середній заробіток. Тобто незалежно від того, працюють вони чи не працюють взагалі; не мають можливості виходити на роботу, то відповідно до ч. 1 ст. 571 Закону про освіту за ними треба зберігати місце роботи та середній заробіток. Оскільки такий період ними не відпрацьовано, то табелювати його, вважаємо, необхідно як «Інші причини неявок» (буквене позначення «І»)
Заклад освіти (наукова установа) працює, але навчання проводяться в дистанційній формі	Оскільки йдеться про звичайну роботу, хоча і в дистанційній формі, то працівники за виконану роботу отримують зарплату відповідно до умов трудового договору (середню зарплату не зберігають). Дистанційна робота передбачена ст. 602 КЗпП. Оскільки йдеться про виконання роботи в повному обсязі (тільки в іншому форматі), то зарплата виплачується в загальному порядку разом з усіма надбавками та доплатами, для педагогічних працівників — за тарифікацією. Це підкреслювали фахівці МОН у листі від 23.03.2020 р. № 1/9-173, МКМС у листі від 25.03.2020 р. № 4791/4.11.1 (див. газету «Бухгалтерія: бюджет», № 13–14/2020, с. 11), МОН та ЦК Профспілки в листі від 17.03.2020 р. № 1/9-162; № 02-5/202 (див. газету «Бухгалтерія: бюджет», № 12/2020, с. 14). Також МОН у листі від 15.03.2022 р. № 1/3463 вже в умовах воєнного стану підкреслило: аналіз чинного законодавства не встановлює жодних обмежень щодо робочого місця працівника в умовах дистанційної роботи, у тому числі за межами території України. ВИНЯТОК. Якщо деякі працівники через воєнний стан: виїхали в інший регіон або в іншу країну та не можуть проводити навчання в дистанційній формі, то відповідно до ч. 1 ст. 571 Закону про освіту за ними слід зберігати місце роботи та середній заробіток; нікуди не виїжджали, але не мають технічної або іншої можливості проводити дистанційне навчання, то відповідно до ч. 1 ст. 571 Закону про освіту за ними треба зберігати місце роботи та середній заробіток. Оскільки такий період ними не відпрацьовано, то табелювати його, вважаємо, необхідно як «Інші причини неявок» (буквене позначення «І»)
Заклад освіти (наукова установа) не працює, працівникам запроваджено простій	Це найскладніша ситуація. Адже, якщо читати ч. 1 ст. 571 Закону про освіту, то складається враження, що тепер період простою треба оплачувати за цією нормою. Втім, на наш погляд, це не так. Законодавчі гарантії щодо оплати простою встановлені ст. 113 КЗпП, постановою від 07.03.2022 р. № 221 — оплата не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу). Також відповідно до п. 8.3.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2021–2025 роки (Мінекономіки зареєструвало Галузеву угоду 18.06.2021 р. за № 12) сторони рекомендують керівникам установ та закладів освіти забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом, не з їх вини в розмірі середньої зарплати. Крім того, треба дивитись колективний договір установи: які він визначає гарантії щодо оплати простою — щоб простій оплачувався не нижче таких гарантій. Окрім того, на нашу думку, про неоплату періоду простою за середнім заробітком відповідно до ч. 1 ст. 571 Закону про освіту можна прочитати також із цієї ж норми: «працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ <…> гарантується: <…> збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом». А про оплату періоду простою відповідно до норм законодавства ми написали вище. Тому, якщо в закладі освіти (науковій установі) оголошено простій, то його оплачують відповідно до умов зазначених нормативних актів та колективного договору, у тому числі для тих працівників, які виїхали в інший регіон або в іншу країну. Втім, чекаємо додаткових роз’яснень від МОН

Гарантії здобувачам освіти

Стипендія Згідно з ч. 1 ст. 571 Закону про освіту здобувачам освіти (тобто тим, які залишаються учнями, студентами, аспірантами тощо та не відраховуються із закладу) гарантується здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

Тобто поки що ситуація зі стипендією така: якщо стипендіат виїхав в інший регіон чи за кордон, то йому гарантується виплата стипендії. Незрозуміло, на який термін, адже може бути таке, що воєнний час затягнеться настільки, що закінчиться семестровий контроль і за його результатами стипендіат втратить право на стипендію. На наш погляд, тоді вже гарантія працювати не буде. Втім, дочекаємося роз’яснень.

Також розуміємо, що на особливий період дітям-сиротам та особам з їх числа (у тому числі, які виїхали в інший регіон чи за кордон) гарантується отримання інших виплат. Це і компенсація за харчування, виплати при закінченні навчання тощо.

Проживання та харчування Згідно з ч. 1 ст. 571 Закону про освіту здобувачам освіти гарантується місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби). Тут менш зрозуміло, про що мова, чекаємо відповідних роз’яснень.

Хто це все забезпечить?

Згідно з ч. 2 ст. 571 Закону про освіту забезпечення зазначених державних гарантій, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) у межах своєї компетенції здійснюють:

органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти;
заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники;
громадські об’єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.

Зазначені органи приймають у межах своєї компетенції рішення, обов’язкові до виконання на відповідній території, для реалізації зазначених державних гарантій.

Відповідні зміни внесено і до профільних законів. Отже, зазначені органи для реалізації гарантій повинні прийняти відповідні рішення та надати відповідні кошти (за потреби) для їх реалізації.

№ 11, 2022 (с. 13)