Класифікація активів та зобов’язань як поточних (короткострокових) та непоточних (довгострокових) на перший погляд здається доволі простим питанням. Усе, що має строк погашення до одного року (чи протягом операційного циклу, якщо він довший), є поточним, а більше одного року — непоточним. Однак, як часто буває, диявол ховається в деталях, і час від часу така класифікація, особливо зобов’язань, завдає чимало клопоту підприємствам та їхнім аудиторам. Не в останню чергу цей клопіт був викликаний недостатньо чіткими формулюваннями в МСБО 1 «Подання фінансової звітності», який, власне, визначає принципи віднесення активів та зобов’язань до поточних та непоточних.