Від початку ХХІ століття як у професійних колах, так і серед політичного істеблішменту точаться розмови навколо необхідності створення єдиного набору глобальних стандартів фінансового звітування на базі МСФЗ та американської системи US-GAAP. Ще кілька років тому питання переходу США на міжнародні стандарти, здавалося б, вже входило у площину практичної реалізації. Цьому сприяла як стратегія конвергенції стандартів, так і політична воля очільників Комісії з цінних паперів і бірж (SEC) США. Але дива не сталося. Американці віддали перевагу власній системі стандартизації.

Наприкінці червня 2018 року Голова Ради з МСБО (IASВ) Ганс Хугерворст (Hans Hoogervorst) виступив на Конференції з МСФЗ, що проходила у Франкфурті.

У своїй промові Хугерворст, зокрема, зачепив і питання бухгалтерської глобалізації:

«Найбільша прогалина — це країна US GAAP. Хоча іноземні емітенти можуть використовувати стандарти МСФЗ на американських ринках капіталу, американські компанії все ще не можуть цього робити. У 2011 році, навіть до епохи Трампа, стало зрозуміло, що Сполучені Штати не будуть приймати МСФЗ найближчим часом. На щастя, решта країн світу реагувала так само, як це відбувається зараз у відповідь американському виклику світовій торговельній системі: замість того, щоб наслідувати Сполучені Штати у їхньому відступі, використання стандартів МСФЗ продовжувало поширюватися по всьому світу».

Професор Пол Міллер (Paul B. W. Miller), автор концепції «Якісної фінансової звітності» («Quality Financial Reporting»), колишній штатний помічник головного бухгалтера SEC, досвідчений викладач та відомий блогер, у своїй статті пояснює читачам нашого журналу, чому ж американська МСФЗ-інтеграція так і не відбулася, і чому були зіпсовані стосунки між IASB та американською Радою зі стандартів фінансового обліку (FASB).