Байдуже, були ви серед податкових агентів щодо туристичного збору раніше чи потрапили до їх числа з початку цього року, все одно ось уже другий місяць, без перебільшення, ловите кожне слово щодо нових правил його справляння. Не треба пояснювати, чому — ми розповідали про це у матеріалі «Туристичний збір: нововведення-2019» // «ПЄП», № 1–2/2019, с. 17.
Якщо стисло, то наразі маємо ось що. З одного боку, відповідні зміни до ст. 268 ПКУ набрали чинності ще з 1 січня. З іншого ж боку, оскільки турзбір є місцевим збором (п.п. 10.2.2 ПКУ), то без рішень органів місцевого самоврядування (ОМС) ці зміни запрацювати не можуть.
Причому попередніми рішеннями, прийнятими до 01.01.2019 р., якщо вони не враховують останніх змін у законодавстві, після зазначеної дати скористатися не вдасться. Занадто різними є старі й нові правила справляння турзбору. Адже змінилися і його ставки, і база оподаткування, і перелік платників та податкових агентів.
То як же бути у ситуації, що склалася?
Певне світло на цю проблему проливає ІПК, яку ми сьогодні коментуємо. Зверніть увагу: оскільки це ІПК, то призначена вона, узагалі-то, для конкретного платника. На жаль, з аналізу ще двох ІПК1, які з’явилися на момент написання цього коментаря, можна зрозуміти, що більш-менш сталої позиції щодо нових правил справляння турзбору у фіскалів і досі немає. Головні податківці у деяких питаннях гнуть одну лінію, місцеві — протилежну. Хоча у чомусь їхні підходи все ж збігаються.
Ідеться про ІПК ГУ ДФС у Київській обл. від 30.01.2019 р. № 312/ІПК/10-36-12-03 (далі — ІПК № 312) та ГУ ДФС у Донецькій обл. від 01.02.2019 р. № 376/ІПК/05-99-12-04-10 (далі — ІПК № 376).
Як би там не було, сьогодні ви маєте гарну нагоду спочатку ознайомитися з їх відповідями, а потім вже, якщо знадобиться, отримати ІПК для себе.
1. Рішення ОМС немає — яку ставку застосовувати? Одразу зауважимо, що насправді запитання було сформульоване вужче: за якою ставкою справлятиметься туристичний збір у м. Києві з 01.01.2019 р? Та ми дозволили собі дещо його узагальнити, оскільки напевно знаємо, що на час підготовки цього листа Київська міськрада ще не прийняла відповідного рішення щодо турзбору2.
Так от, початок відповіді на це запитання не віщував нічого несподіваного. Так, головні податківці цілком справедливо зазначили, що рішення ОМС щодо справляння турзбору, прийняті до 01.01.2019 р., не мають тих елементів збору, які б відповідали нормам ПКУ, чинним із цієї дати. Після чого фіскали наголосили, що ОМС у своїх рішеннях мають не тільки затвердити ставки турзбору, але й запровадити (або не запровадити) авансові внески згідно з п.п. 268.7.1 ПКУ, а також визначити та оприлюднити перелік податкових агентів, як того вимагає п.п. 268.5.2 ПКУ.
Здавалося б, далі у листі мало прозвучати приблизно таке: питання про те, яку ставку застосовувати за відсутності свіжого рішення ОМС, що відповідало б усім переліченим вище умовам, є передчасним. Адже якщо немає такого рішення, то немає й обов’язку сплачувати турзбір.
Натомість автори листа, посилаючись на п.п. 12.3.5 ПКУ, висловились на користь справляння турзбору до прийняття рішення ОМС виходячи з норм ПКУ із застосуванням мінімальних ставок.
На жаль, така позиція ДФСУ не витримує жодної критики.
По-перше, п.п. 12.3.5 ПКУ поширюється лише на ті місцеві податки та збори, що мають бути обов’язково встановлені згідно з ПКУ. А туристичний збір, як відомо, до таких не належить, тобто на певній території він встановлюється на розсуд того чи іншого ОМС (див. пп. 10.21 і 10.3 ПКУ).
По-друге, навіть якщо не брати до уваги диспозицію п.п. 12.3.5 ПКУ, то за якими тоді ставками, на думку ДФСУ, слід справляти турзбір? Не інакше як за нульовими, адже п.п. 268.3.1 ПКУ не передбачає жодних мінімальних ставок. То навіщо ж у такому разі город городити?
Як це не прикро, але таку саму нісенітницю зустрічаємо і в консультації з категорії 123.02 ЗІР. І, схоже, це не помилка, а тепер уже традиційний підхід головних фіскалів до подібних ситуацій.
Для прикладу наведемо ще одну консультацію з категорії 106.08 ЗІР щодо податку на нерухомість (який, до речі, теж не відноситься до обов’язкових місцевих податків). Так-от, у ній замість відповіді на пряме запитання, чи необхідно сплачувати податок на нерухоме майно, якщо місцева рада не прийняла рішення про встановлення його ставок, головні фіскали теж мимрять, що у такому разі мінімальною ставкою податку є 0 відсотків...
Повертаючись до теми турзбору, зауважимо, що київські і донецькі податківці (див. ІПК № 312 і ІПК № 376) не стали морочити голову платникам мінімальними ставками, хоча й прямої відповіді теж не надали. Однак із їхніх ІПК вона стає зрозумілою й без цього: доки ОМС не приймуть нові рішення, турзбір не справляється!
Якщо хочете отримати й для себе ІПК з таким висновком, чітко й стисло сформулюйте свій запит. Якщо ж фіскали спробують викручуватися, ви завжди зможете через суд примусити їх надати конкретну відповідь. Про таку можливість йдеться у п. 53.2 ПКУ.
2. Турзбір за розміщення строком менше доби Тут головні фіскали максимально лаконічні: базою справляння збору відповідно до п.п. 268.4.1 ПКУ є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі). Інший період проживання для визначення бази оподаткування збором нормами ПКУ не передбачений. Те саме кажуть і київські податківці (див. ІПК № 312). Тому в такому випадку, вважаємо, турзбір слід сплатити як за повну добу.
3. Як повернути надміру перерахований турзбір? Відповідно до п.п. 268.6.3 ПКУ турист, який сплатив туристичний збір, однак достроково залишає територію адміністративно-територіальної одиниці, де він встановлений, має право на повернення надміру сплаченого збору. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань прописані у ст. 43 ПКУ. Однією з цих умов є подання платником заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Однак у ситуації, що розглядається, треба враховувати такий нюанс: турист (платник збору) сплачує турзбір податковому агенту, який, у свою чергу, нараховує і перераховує суми збору до бюджету у встановлені ПКУ строки. Що це означає на практиці?
У листі, що коментується, фіскали роз’яснюють: повернення помилково та/або надміру сплаченої суми турзбору у межах одного звітного кварталу відбувається за правилами, що регулюються цивільним, а не податковим законодавством. Адже податковий агент ще не встиг нарахувати турзбір за цей звітний квартал та сплатити його до місцевого бюджету. Тож ця сума ще не набула статусу грошового зобов’язання відповідно до п.п. 14.1.39 ПКУ. За таких обставин вимоги ст. 43 ПКУ на таку суму не поширюються.
4. Документ для підтвердження сплати турзбору У цій частині листа його автори відбулися загальними фразами. Вони зводяться до того, що якийсь первинний документ на підтвердження сплати туристом суми збору у податкового агента все ж має бути. І у самого туриста як у платника збору, мабуть, теж. Однак порядок надання податковим агентом туристові таких документів ПКУ не регулює. Оце і все.
Та навряд чи це когось задовольнить. Тож пропонуємо звернутися до тієї норми, якою ще недавно користувалися усі податкові агенти і яка не викликала жодних запитань.
Отже, згадайте: до 01.01.2019 р. п.п. 268.6.1 ПКУ покладав на податкового агента обов’язок стягнути турзбір під час надання послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням, шляхом включення його суми окремим рядком до рахунка (квитанції) на проживання. При цьому як тоді, так і зараз перелік податкових агентів у ПКУ доволі різноманітний. Серед них юридичні особи та ФОП, які надають послуги з тимчасового розміщення, а також квартирно-посередницькі організації та інші юрособи, уповноважені місцевою радою справляти туристичний збір.
Наразі у п.п. 268.6.1 ПКУ вже немає вимоги відображати турзбір у квитанції на проживання. Проте ви можете користуватися цією нормою і надалі. Причому з огляду на ті ж міркування, що й раніше, а саме:
- якщо вас за законом звільнено від обов’язкового застосування РРО, то зазначеної квитанції для туриста буде цілком досить;
- якщо ж працювати без РРО ви не можете, продовжуйте пробивати турзбір через РРО.
Платникам ПДВ при цьому слід мати на увазі, що відповідно до п. 188.1 ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається з огляду на їх договірну (контрактну) вартість, але не нижче звичайних цін з урахуванням загальнодержавних податків і зборів. А туристичний збір належить, як установлено п.п. 10.2.3 ПКУ, до місцевих зборів. Зважаючи на це, є сенс загальну суму коштів, сплачених туристом, показувати у чеку РРО двома рядками:
- вартість власне послуги із тимчасового розміщення (проживання) — за загальною ставкою ПДВ 20 % (зазвичай її літерне позначення — «А»);
- суму турзбору — за ставкою ПДВ, скажімо, «Д» («Операції, звільнені від оподаткування»).
5. Коли турист вносить аванс із турзбору: під час бронювання чи перед поселенням? Як роз’яснюють податківці, сплата туристом турзбору здійснюється безпосередньо перед розміщенням у місцях проживання (ночівлі). Мотивують вони цей висновок приписами п.п. 268.6.1 ПКУ, за якими платники збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам.
Отже, під час внесення плати за бронювання можна вважати, що у складі цієї суми турзбору немає. Зрозуміло, що за такого підходу саме собою зникає питання, як сума збору повертатиметься туристу в разі скасування броні.
Резюмуємо. Податковий агент може не нараховувати турзбір у складі своїх податкових зобов’язань у момент отримання плати за бронювання. Він зобов’язаний це зробити перед розміщенням туриста у місцях проживання (ночівлі). І саме у цей момент надати туристові як платнику збору документ, що підтверджує сплату туристом цього збору. Який саме це має бути документ, ми з’ясували у відповіді на попереднє запитання.
6. Коли у податкового агента виникає зобов’язання з нарахування турзбору? Власне, із цим запитанням ми вже розібралися у п. 5. А його додаткова родзинка полягала в тому, чи можна податковому агентові нараховувати турзбір подобово. Скажімо, турист заїхав до готелю 30 березня на 12 діб і одразу сплатив турзбір за увесь період проживання (про необхідність вчиняти саме так йдеться у відповіді на попереднє запитання).
Як у цьому разі бути податковому агентові? Звісно, він зацікавлений у тому, щоб суму турзбору, розраховану пропорційно за два дні березня, віднести до податкових зобов’язань І кварталу (і сплатити її не пізніше 10 травня), а решту турзбору віднести до податкових зобов’язань ІІ кварталу (і сплатити її аж на початку серпня!).
Податківці проти таких маніпуляцій. На їхню думку, обчислення податковим агентом розміру збору, що підлягає сплаті йому платником, здійснюється перед тимчасовим розміщенням платника у місцях проживання (ночівлі). Таким чином, і задекларувати, і сплатити всю суму збору, отриману від туриста за умовами нашого прикладу за період з 30 березня по 10 квітня, податковий агент зобов’язаний за підсумками І кварталу.
Насамкінець зауважимо, що ДФСУ вже оприлюднила проект наказу Мінфіну про внесення змін до форми Податкової декларації з туристичного збору. Тож як тільки пропоновані зміни будуть затверджені, ми обов’язково повернемося до цієї теми.