Головні тези

• У 2018 році на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків і зборів не поширюється принцип стабільності податкового законодавства.
• Інформацію про місцеві податки та збори будуть розміщувати на сайті ДФСУ для використання платниками податків при обчислені податкових зобов’язань.
• Посилено персональну відповідальність податківців за шкоду, завдану платникам податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
• Приємні зміни внесені також до порядку зберігання платниками податків документів, порядку сплати податкових зобов’язань тощо.

Адміністрування місцевих податків

Стабільність тільки сниться На жаль, щодо місцевих податків законодавець уже вкотре змушений був знехтувати принципом стабільності податкового законодавства, що проголошений п.п. 4.1.9 ПКУ. Згідно із цим принципом зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Натомість п. 3 розд. ІІ Закону № 22451установлено: у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих місцевими радами після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються, зокрема, вимоги пп. 4.1.9, 12.3.4, 12.4.3 та п. 12.5 ПКУ, а також Закону № 11602.

Що це означає на практиці?

Якби зазначені норми не були зупинені на 2018 рік, то зміни до ставок та/або пільг із місцевих податків, затверджені й оприлюднені рішеннями місцевих рад після 15.07.2017 р., але не пізніш як 15.07.2018 р., мали б набрати чинності з 01.01.2019 р. А ті, що приймалися би після 15.07.2018 р., узагалі відтерміновувалися чи не на півтора роки. Адже початковою датою їх застосування вважалося б 1 січня 2010 року.

Наразі ж виходить, що такі рішення можуть запрацювати вже зараз, не чекаючи наступного року! Більш того, ті місцеві ради, які захочуть щось підкоригувати у своїх рішеннях про встановлення місцевих податків на поточний рік, можуть робити це протягом усього 2018 року, причому на цілком законних підставах. Тобто та стабільність, на яку розраховували платники податків, плануючи свою діяльність на поточний рік, виявляється порушеною з дозволу законодавця.

А з якої дати мають застосовуватися такі зміни? Узагалі-то не раніше дати їх оприлюднення. Проте фіскали, як відомо, ніколи не заперечували проти того, щоб це було з початку року, якщо так визначено у самому рішенні.

Інформація про податки — на сайті ДФСУ У ПКУ з’явилися нові положення, що дозволять у недалекому майбутньому централізувати на сайті ДФСУ всю інформацію про місцеві податки та збори з метою забезпечення доступу до неї зацікавлених осіб (нова редакція п.п. 12.3.3 ПКУ).

Як же відбуватиметься такий інформаційний обмін?

Копію відповідного рішення місцева рада надсилатиме до контролюючого органу нижчого рівня у десятиденний строк з дня прийняття, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів. Така інформація про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях передаватиметься до вищого рівня, після чого не пізніше 15 липня поточного року у зведеному вигляді розміщуватиметься на сайті ДФСУ.

Принциповою новацією є те, що платники податків зможуть використовувати таку зведену інформацію при визначенні своїх податкових зобов’язань. При цьому вони звільняються від фінансової відповідальності, у разі якщо згодом буде виявлено розбіжності між даними на сайті ДФСУ і власне рішеннями місцевих рад (абз. 2 п. 12.5 ПКУ).

Аналогічним чином централізуватиметься й інформація про проведену нормативну грошову оцінку (НГО) земель. Крім того, вже зараз, не чекаючи на 15 липня, законодавець зобов’язав Держгеокадастр до 1 лютого 2018 року направити головним фіскалам інформацію про НГО земельних ділянок, яка проведена станом на зазначену дату (п. 6 розд. ІІ Закону № 2245). Така інформація теж має бути оприлюднена на сайті ДФСУ, щоправда, без конкретизації будь-яких строків.

Фіскальна шкода

Вже доволі тривалий час ПКУ містить норму, яка передбачає, що шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів держбюджету, передбачених для таких контролюючих органів (п. 21.3 ПКУ). Змінами, внесеними Законом № 2245, поширено дію наведеної норми також на випадки, коли шкода завдана платнику податків також за рахунок неправомірних рішень чи бездіяльності посадових (службових) осіб.

Крім того, доданням нового положення (п. 21.4 ПКУ) встановлено, що завдана шкода в подальшому «перекладатиметься» на конкретну винну особу, яка несе перед державою відповідальність в порядку регресу в розмірі виплаченого з бюджету відшкодування.

Варто зазначити, що на сьогодні не визначено порядку та механізму реалізації таких позитивних нововведень. Сподіваємося, що зазначені норми не залишаться «мертвонародженими», як це вже не раз траплялось.

Строки зберігання документів

Змінами, внесеними до ст. 44 ПКУ, законотворці «узгодили» терміни зберігання документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, зі строками давності, визначеними ст. 102 ПКУ. Наразі до п. 44.3 ПКУ додано уточнення щодо документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням. Такі документи мають зберігатися довше, ніж інші3, а саме 2555 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності.

Крім того, з п. 44.3 ПКУ видалили абз. 2, який зобов’язував при ліквідації платника податків передавати до архіву документи за період його діяльності не менше ніж 1095 днів (2555 днів для документів щодо трансфертного ціноутворення), що передували даті ліквідації.