Що змінилося

У питанні надання ПСП цього року порівняно з попереднім нічого не змінилося (окрім, звичайно ж, розмірів ПСП і граничного доходу, який надає на неї право, — див. консультацію «ПСП: розміри та документи» цього номера).

Як ви пам’ятаєте, з 2017 року діє законодавча вимога про необхідність виплати працівникам зарплати за повністю відпрацьовану норму часу в розмірі не нижче мінімальної. Те, що розмір МЗП (у січні 2018 року — 3723,00 грн) перевищує граничний розмір доходу, який надає право на ПСП (у 2018 році — 2470,00 грн), звісно, дуже скоротило кількість працівників, які можуть претендувати на пільгу.

Фактично скористатися ПСП зможуть працівники, які:

1. працюють неповний час;
2. не відпрацювали частину місяця (відпустка за свій рахунок, прийняті або звільнені протягом місяця);
3. користуються ПСП «на дітей» (і при цьому граничний розмір доходу розраховується кратно кількості дітей).

ПСП: базові правила

Правило 1. ПСП застосуються тільки до доходу у вигляді зарплати, нарахованого протягом місяця, якщо її розмір не перевищує граничного розміру доходу, що надає право на ПСП (п.п. 169.4.1 ПКУ).

Відповідно, тільки зарплата враховується при порівнянні з граничним доходом, який надає право на ПСП. Граничний розмір доходу дорівнює 1,4 розміру ПМПО, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн .

Правило 2. Скористатися ПСП можна як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом — але тільки за одним місцем роботи (п.п. 169.2.1 ПКУ)!

Місце надання ПСП обирає працівник, подавши роботодавцеві Заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП (далі — заява) в довільній формі (зразок див. у довіднику  «ПСП: розміри та документи» цього номера), до якої додають відповідні документи (п.п. 169.2.2 ПКУ).

ВАЖЛИВО! Відповідальність за дотримання цих норм покладається саме на працівника (п.п. 169.2.4 ПКУ). Подробиці — у коментарі «Неправомірне застосування ПСП: роботодавців повідомлять по-новому… майже» до наказу МФУ від 19.05.2017 р. № 514 // «ПЄП», № 28/2017, с. 5. Радимо на початку року «проінвентаризувати» заяви працівників на ПСП, переконавшись, що право на пільгу збереглося.

Правило 3. ПСП починають застосовувати до зарплати працівника з моменту отримання заяви (абз. 2 п.п. 169.2.2 ПКУ). Оскільки ПСП застосовують до місячного доходу у вигляді зарплати, фактично це означає, що ПСП надають з місяця, в якому подана заява.

ПОРАДА. Працівник має право подати заяву на ПСП у місяці прийняття на роботу. Проте якщо в цьому самому місяці він звільнився з попереднього місця роботи і там йому була надана ПСП, це буде порушенням порядку застосування ПСП. Тому, щоб убезпечити працівників від порушень, рекомендуємо проінструктувати їх щодо цього.

Якщо працівник користується ПСП на підставах, передбачених пп. «в» – «е» п.п. 169.1.3 ПКУ, п.п. 19.1.4 ПКУ (тобто тими ПСП, право на які потрібно підтвердити додатковими документами), то такі ПСП перестають надавати з місяця, наступного за місяцем, у якому працівник втрачає відповідний статус. Працівник зобов’язаний повідомити про це роботодавця (для цього варто подати заяву про відмову від ПСП).

ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку (п.п. 169.3.4 ПКУ):

1. помер;
2. оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім;
3. втрачає статус резидента1;
4. звільнений з роботи (це означає, що право на ПСП є й у місяці звільнення).

Правило 4. За загальним правилом (п.п. 169.3.1 ПКУ), якщо працівник має право на ПСП за двома та більше підставами, застосовується одна ПСП за «максимальною» підставою.

ПСП на дітей: нюанси

Терміном «ПСП на дітей» об’єднують ПСП, право на які мають батьки за дотримання певних умов. Це ПСП, право на які має платник податку, який:

1. утримує двох чи більше дітей віком до 18 років (п.п. 169.1.2 ПКУ) — так звана загальна ПСП на дітей;
2. є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником (п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ);
3. утримує дитину-інваліда (п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ).

Надання ПСП на дітей має певні нюанси.

Нюанс 1. Наявність дітей дає право на ПСП обом батькам. При цьому розмір ПСП визначають кратно кількості дітей. Крім того, на відміну від інших видів ПСП, для перелічених вище «дитячих» ПСП граничний розмір доходу також визначають кратно кількості дітей, але тільки одному з батьків — абз. 2 п.п. 169.4.1 ПКУ (див. приклад 6 нижче).

ВАЖЛИВО! Право на «дитячі» ПСП мають також опікуни і піклувальники.

Нюанс 2. За загальним правилом (п.п. 169.1.3 ПКУ), якщо працівник має право на кілька ПСП, то він може вибрати найбільшу. Але з цього правила є винятки: якщо працівник утримує двох і більше дітей, один з яких — інвалід, ПСП, передбачені п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ і п.п. 169.1.2 ПКУ, підсумовуються (див. приклад 8 нижче).

Нюанс 3. Право на «дитячі» ПСП «надають» діти віком до 18 років. Причому:

• право на ПСП на дітей виникає з місяця подання відповідної заяви (загальне правило, п.п. 169.2.2. ПКУ);
• ПСП на дітей надають до кінця року, в якому дитині виповнюється 18 років (а якщо дитина померла до досягнення цього віку — до кінця року, на який припадає смерть), — п.п. 169.3.3 ПКУ.

ДО ВІДОМА. Право на ПСП на дітей втрачається також у разі:

1. позбавлення платника податку батьківських прав;
2. якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, чи справляється плата за таке утримання;
3. якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання, починаючи з податкового місяця, в якому відбулася така подія.

ПСП у прикладах

Таблиця 1. Загальна ПСП усім працівникам

Таблиця 2. Підвищена ПСП «на себе»

Таблиця 3. ПСП «на дітей»