Практика застосування реєстраторів розрахункових операцій на сьогодні досить складна і заплутана. Хоча, здавалося б, що може бути простішим: якщо законодавець взявся з їх допомогою контролювати готівкові розрахунки, значить, кожна копійка таких надходжень має бути проведена через РРО. Щодо стандартних операцій з продажу товарів (послуг), загалом, так воно і є.
Між тим, є ціла низка готівкових операцій (назвемо їх «особливими»), щодо яких постійно виникають сумніви з приводу того, потрібно застосовувати РРО чи ні. Серед них плата за оренду, продаж основних засобів і «неліквідів», отримання позики, збільшення статутного капіталу, повернення підзвітних сум тощо. Найгірше те, що податківці час від часу змінюють свої погляди на обов’язковість «обРРОшення» таких операцій.
На що ж необхідно орієнтуватися, щоб не заплутатися в цих РРО-нетрях? Відповіді — у статті.