Версія для друку
Коментар до документу // "ЗКС", 2016, № 17
У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто звернення <...> і в межах компетенції повідомляється.
До питання 1
ЗАПИТ. Чи потрібно у 2016 році надавати учасникам бойових дій (є працівник — учасник АТО) додаткові 14 к. дн. оплачуваної відпустки? Чи буде бюджет компенсувати роботодавцеві ці витрати? Чи можуть роботодавця покарати, якщо він не буде надавати зазначену відпустку працівникам? Чи зобов’язаний роботодавець надавати учаснику АТО «бойову» відпустку в будь-який зручний для нього час?
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 р. № 426-VIII було доповнено новими нормами Закон України «Про відпустки» (далі — Закон), Кодекс законів про працю України та Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якими учасникам бойових дій та інвалідам війни має надаватися додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів.
У Законі зазначена додаткова відпустка визначена статтею 16 розділу ІІІ «Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях», тому вона не належить до виду щорічних відпусток, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.
На відміну від щорічної відпустки, додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Вона не переноситься (не подовжується) на дні тимчасової непрацездатності працівника чи святкові і неробочі дні, що припали на її період. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься.
Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем.
Водночас, не було внесено змін до статті 23 Закону, якою передбачено оплату цієї відпустки за рахунок коштів роботодавця.
У зв’язку з цим Мінсоцполітики розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку оплати відпустки окремим категоріям ветеранів війни», яким запропоновано внести відповідні зміни до статті 23 Закону, що передбачатимуть оплату відпустки окремим категоріям ветеранів війни за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці.
02.08.2016 р. зазначений проект Закону схвалено Урядовим комітетом соціально-економічного розвитку та з питань європейської інтеграції і найближчим часом буде винесено на засідання Кабінету Міністрів України.
До питання 2
ЗАПИТ. Як слід вирішувати таку ситуацію: керівник підприємства лояльний до прохань працівників, тож в літній період «заплющує очі» на черговість виходу у відпустку за графіком… Працює переважно молодь, а вона, скільки її не проси планувати відпустку заздалегідь, все одно віддає перевагу «гарячим» турам, при цьому адміністрація готова до отримання заяв із проханням надати відпустку із завтрашнього дня. Проте, вочевидь, за такого порядку роботодавець не зможе виплатити відпускні не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки: чи допустимо в такій ситуації виплатити відпускні пізніше встановленого строку?
Згідно зі статтею 21 Закону заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Статтею 10 Закону визначено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, погоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Відповідно до параграфу 2 статті 7 Конвенції № 132 «Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)», ратифікованої Законом України від 29 травня 2001 року № 2481-ІІІ, суми, що належать до виплати за час відпустки (частину) виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
Отже, враховуючи положення зазначеної статті Конвенції та те, що конкретний період надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником і роботодавцем, у разі необхідності отримання частини щорічної відпустки у стислі строки, в заяві працівник може висловити своє бажання про отримання заробітної плати за неї в терміни, визначені між ним та роботодавцем.
Директор Департаменту О. Товстенко
