Версія для друку
Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області роз’яснило, як правильно виплатити працівнику, що звільняється, компенсацію за не використані ним дні щорічної відпустки, якщо йому було оголошено простій1.
Частиною 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі — КЗпП) установлено, що в разі звільнення працівника йому виплачують грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки та додаткової (соціальної) відпустки. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховують і час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно із законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю / частково.
Під час обчислення компенсації за невикористану відпустку потрібно застосовувати Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок № 100).
Виключити з розрахунку необхідно ті виплати, які зазначені в п. 4 Порядку № 100 (виплати за виконання окремих доручень (разового характеру), матеріальну допомогу разового характеру (на лікування, вирішення соціально-побутових питань), компенсаційні виплати на відрядження тощо).
Також згідно з абз. 6 п. 2 Порядку № 100 під час обчислення середньої заробітної плати з розрахункового періоду виключають час, протягом якого працівники, згідно із чинним законодавством або з інших поважних причин, не працювали й за ними не зберігався заробіток або зберігався частково. До цього періоду належить час простою не з вини працівника, який оплачували згідно з умовами ст. 113 КЗпП в розмірі, не нижчому від двох третин установленої працівникові тарифної ставки (окладу).
