Версія для друку
Ще у квітні 2017 року законотворці ухвалили так званий Закон про автономізацію — Закон № 20021, який наробив так багато галасу та визначив зміни до одного з основних медичних регламентів державного рівня — Закону про охорону здоров’я2. Однак його положення не змогли запрацювати повною мірою до набрання чинності коментованим Законом про фінгарантії3 (це сталося 30.01.2018 р.), який врегульовує, що саме входить до державних фінансових гарантій надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Держбюджету України. Розглянемо детальніше, які саме послуги медзаклади зобов’язані забезпечити за бюджетні кошти.
Медична послуга: що це? Законом № 2002 вперше визначено таке поняття, як медична послуга: це послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я або фізичною особою — підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. При цьому замовником і, відповідно, платником послуги є не тільки пацієнт, а й держава (через Національну службу здоров’я України (далі — НСЗУ), відповідні органи місцевого самоврядування, інші юридичні та фізичні особи.
Хто надає? З набранням чинності Законом № 2002 поняття закладів охорони здоров’я значно розширилося. Відтепер вони можуть діяти як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. За організаційно-правовою формою медзаклади можуть функціонувати:
- державної власності — як казенні підприємства або державні установи;
- комунальної власності — як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.
Заклади охорони здоров’я приватної власності не обмежені у виборі організаційно-правової форми.
А Закон про фінгарантії запровадив нове визначення — «надавачі медичних послуг». Це заклади охорони здоров’я усіх форм власності та фізичні особи — підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з головними розпорядниками бюджетних коштів.
ВАЖЛИВО! Зараз Кабмін, МОЗ та усі медзаклади посилено працюють над впровадженням у життя Плану заходів4, одним із етапів якого є автономізація бюджетних закладів охорони здоров’я.
На сьогодні вже багато комунальних установ розпочало процедуру автономізації, яка полягає в перетворенні (реорганізації) їх у комунальні некомерційні підприємства. Адже, як передбачається Планом заходів, такі заклади зможуть перейти на нову систему фінансування та отримати більше коштів і більше свободи у виборі напрямів їх використання.
Як визначено оновленою ст. 16 Закону про охорону здоров’я, медичні заклади, утворені в результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я — державних та комунальних установ, можуть мати відокремлене майно (у тому числі кошти), закріплене за ними на праві оперативного управління, свій баланс, а також можуть самостійно затверджувати штатний розпис, мати рахунки в установах банків, печатки.
При цьому заклади охорони здоров’я, які до 31.12.2018 р. встигнуть провести автономізацію, можуть скористатися пільговими умовами, встановленими Прикінцевими положеннями Закону № 2002, а саме:
- кредитори державних та комунальних закладів охорони здоров’я, що реорганізуються, не зможуть вимагати від них виконання незабезпечених зобов’язань, припинення або дострокового виконання зобов’язання, або забезпечення виконання зобов’язання;
- майно, що передається від державних та комунальних закладів охорони здоров'я — бюджетних установ до казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств, утворених у результаті реорганізації, закріплюється за ними на праві оперативного управління;
- передання нерухомого майна від державних та комунальних закладів охорони здоров’я — бюджетних установ до казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств, що утворюються у результаті реорганізації, здійснюють на підставі даних бухгалтерського обліку відповідних бюджетних установ щодо такого майна та результатів обов’язкової його інвентаризації. Під час передання майна оцінювати його не обов'язково;
- звільнити працівників закладів, що реорганізуються, можна, лише якщо немає можливості перевести такого працівника за його згодою на іншу роботу.
Хто замовляє? Отже, як ми визначили вище, заклади охорони здоров’я надають медичні послуги пацієнтам. Залишилося лише з’ясувати порядок оплати за надані послуги. Адже, як визначено оновленою ст. 18 Закону про охорону здоров’я, медична допомога в межах програми медичних гарантій надається безоплатно (для пацієнтів).
У свою чергу, визначення програми державних гарантій медичного обслуговування населення встановлено у ст. 2 Закону про фінгарантії.
У межах цієї програми держава гарантує громадянам України повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних із наданням:
1) екстреної медичної допомоги;
2) первинної медичної допомоги;
3) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;
4) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
5) паліативної медичної допомоги;
6) медичної реабілітації;
7) медичної допомоги дітям до 16 років;
8) медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Оплачують послуги, передбачені програмою медичних гарантій, за рахунок бюджетних коштів на підставі договорів про медичне обслуговування населення, укладених надавачами медичних послуг із головними розпорядниками бюджетних коштів.
Такі договори укладають у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров’я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. На сьогодні вже зрозуміло, що замовником, уповноваженим державою, буде НСЗУ, яка вже розпочала свою роботу. Функції Уповноваженого органу визначено у ст. 7 Закону про фінгарантії.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Однією з функцій НСЗУ є здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, встановлених порядком використання коштів програми і договорами про медичне обслуговування населення.
Варто зауважити, що облік наданих медичних послуг переходить в електронну площину. Такий облік проводитимуть, використовуючи електронну систему здоров’я E-Health, на підставі інформації та документів, що внесені надавачем медичних послуг.
Оплата тарифу за надані медичні послуги та лікарські засоби здійснюється за чергою надходження до НСЗУ електронних звітів, складених та поданих медзакладами, в яких зазначають обсяг наданих пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів.
Розмір оплати за надані медичні послуги розраховуватимуть відповідно до тарифів, які можуть встановлюватися, зокрема, як:
1) глобальні ставки, що передбачають сплату надавачам медичних послуг фіксованої суми за визначену кількість послуг чи визначений період;
2) капітаційні ставки, які встановлюються у вигляді фіксованої суми за кожного пацієнта;
3) ставки на пролікований випадок;
4) ставки на медичну послугу;
5) ставки за результатами виконання договорів про медичне обслуговування населення надавачем медичних послуг.
Зазначені ставки можна використовувати як разом, так і окремо одна від одної.
Окрім забезпечення фінансування за державною програмою медичних гарантій, за рахунок держбюджету окремо фінансуютьсяпрограми громадського здоров’я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов’язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та іншиі програми у галузі охорони здоров’я.
Заклади охорони здоров’я можуть використовувати для підвищення рівня якості медичного обслуговування населення кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Крім того, такі заклади встановлюють плату за медичні послуги, що надаються поза договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з головними розпорядниками бюджетних коштів, у порядку, встановленому законом.
ВАЖЛИВО! У закладах охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, які є надавачами медичних послуг за програмою медичних гарантій, обсяг платних медичних послуг, які не входять до такої програми, може становити не більше ніж 20% від обсягу всіх наданих послуг (ч. 11 ст. 10 Закону про фінгарантії).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Кошти, не використані державним чи комунальним медичним закладом протягом бюджетного періоду, не вилучаються та можуть бути використані надалі виключно з метою фінансування діяльності такого закладу, у тому числі для оновлення матеріально-технічної бази, з урахуванням вимог законодавства та установчих документів. Невикористання державним чи комунальним закладом охорони здоров’я бюджетних коштів та/або коштів, отриманих за договорами про медичне обслуговування населення, не може бути підставою для зменшення обсягу бюджетних коштів, що будуть перераховані такому медзакладу у наступному бюджетному періоді, за умови належного виконання договорів про медичне обслуговування населення.
Це положення не поширюється на не реорганізовані медичні заклади, що провадять свою діяльність як державні та комунальні установи.
Коли запрацює система? З 1 січня 2018 року запроваджується реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги (далі — ПМД). Які саме послуги повинен надавати заклад первинної медицини за рахунок коштів, отриманих від НСЗУ, визначено в новоспеченому Порядку № 5045.
У ньому передбачено, що до компетенції лікаря первинної медицини належать спостереження за станом здоров’я, визначення діагнозів та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, а також видача направлень до фахівця вторинної чи третинної допомоги — лора, ендокринолога, хірурга тощо, спостереження за здоровою дитиною, видача довідок, листків непрацездатності, направлення для проходження медико-соціальної експертизи тощо.
Оптимальний обсяг практики для сімейного лікаря становить 1800 пацієнтів, терапевта — 2000, педіатра — 900.
Окрім того, у додатках до Порядку № 504 затверджено перелік аналізів та досліджень, які заклади первинної медичної допомоги будуть виконувати безкоштовно в межах державних медичних гарантій.
Щоб забезпечити населення безперервною медичною допомогою, тимчасово, протягом 2018–2019 років, допускається, що комунальні заклади охорони здоров’я, які не уклали договори про медичне обслуговування населення, для надання ПМД будуть отримувати фінансування у вигляді субвенцій з державного бюджету відповідним місцевим бюджетам.
Умови, порядок та строки надання такої субвенції визначає Кабмін.
Протягом 2018–2019 років реалізацію державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій поступово запроваджують і для інших видів медичної допомоги.
Отже, на сьогодні запрацював лише перший етап переходу закладів охорони здоров’я на нову систему фінансування медичних послуг, що надаються населенню. І як декларує МОЗ, НСЗУ ретельно контролюватиме якість надання медичних послуг.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
У частині першій статті першої коментованого Закону про фінгарантії законодавець визначив, що нормативною базою для законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення є Конституція України6, Закон про охорону здоров’я, цей Закон та інші закони, нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров’я.
Частиною другою цієї ж статті визначено перевагу норм міжнародного права над нормами національного, тобто чинні положення законів про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення не застосовуються, якщо вони суперечать загальнонормативним положенням міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У статті другій наведено визначення основних термінів, зокрема таких як «програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій)», «електронна система охорони здоров’я», «медичні записи», «надавачі медичних послуг», «реімбурсація», «тариф», «Уповноважений орган».
Визначення інших термінів, що вживаються в Законі про фінгарантії, можна знайти в інших законодавчих актах України. Наприклад, ст. 3 Закону про охорону здоров'я розкриває значення таких дефініцій, що використані в Законі про фінгарантії: «здоров’я», «заклад охорони здоров’я», «медична допомога», «пацієнт», «послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга)» та ін.
Стаття третя Закону про фінгарантії містить державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів:
по-перше, держава гарантує повну оплату надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій, згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 1 ст. 3);
по-друге, фінансування програм громадського здоров’я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов’язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інших програм у галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим КМУ, відбувається за рахунок державного бюджету (ч. 2 ст. 3);
по-третє, за окремими програмами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів та інших джерел, не заборонених законодавством, фінансуються права та гарантії у сфері охорони здоров’я, що стосуються медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами, передбачені іншими законами України для певних категорій осіб (ч. 3 ст. 3);
по-четверте, Законом про фінгарантії надано можливість встановлювати додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів іншими законодавчими актами України (ч. 4 ст. 3);
по-п’яте, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я (ч. 5 ст. 3).
Статтею четвертою врегульовано основні положення програми медичних гарантій.
Відповідно до ч. 3 цієї статті програмою медичних гарантій визначаються:
- перелік та обсяг медичних послуг і лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на її реалізацію;
- медичні послуги та лікарські засоби, що не включені до такої програми і не підлягають оплаті за рахунок коштів держбюджету, але можуть покриватися за кошти Державного бюджету України, передбачені на реалізацію відповідних державних програм та заходів, за кошти місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законодавством.
Наразі ухвалено тільки Порядок № 504, який містить перелік медичних послуг з надання первинної медичної допомоги, гарантованих державою, який набере чинності з 01.07.2018 р.
Законодавець також врегулював питання надання екстреної медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України. Такі особи зобов’язані компенсувати державі повну вартість отриманих медичних послуг та лікарських засобів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 4).
Обсяг послуг, гарантованих державою, і тарифи затверджує Верховна Рада України в межах державного бюджету на відповідний рік. Тож парламент щороку схвалюватиме перелік медичних послуг і лікарських засобів, які гарантовані державою та оплачуються за рахунок бюджетних коштів.
Обсяг коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на реалізацію програми медичних гарантій щорічно, визначається як частка у розмірі не менше ніж 5% ВВП України.
Видатки на програму медичних гарантій є захищеними статтями видатків бюджету. Звуження цієї програми, як правило, не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону про Держбюджет7 з 1 липня 2018 року видатки на надання первинної медичної допомоги здійснюються з державного бюджету за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення для ПМД у порядку, встановленому КМУ.
Згідно з додатком № 3 до Закону про Держбюджет для надання первинної медичної допомоги населенню виділено кошти у розмірі 8054517,6 грн.
Розділ II. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ МЕДИЧНИХ ГАРАНТІЙ
Стаття п’ята Закону про фінгарантії визначає основні принципи, на яких базується програма медичних гарантій:
1. «Законодавче визначення умов і порядку фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 коментованого Закону про фінгарантії «програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) — програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами».
Основні засади щодо оплати медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, порядку їх отримання, особливості договорів, які укладаються при цьому, закріплені профільним Законом про фінгарантії.
2. «Надання рівних державних гарантій для реалізації пацієнтами права на охорону здоров’я незалежно від віку, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, зареєстрованого місця проживання, за ознакою мови або іншими ознаками».
Принцип заборони дискримінації закріплений як на міжнародному, так і національному рівні. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Отже, медичні послуги доступні для всього населення без обмежень за соціально-демографічними характеристиками.
3. «Забезпечення збереження і відновлення здоров’я населення шляхом надання медичних послуг та лікарських засобів належної якості».
Проте на практиці важко визначити, яка якість надання медичних послуг та лікарських засобів є належною, адже це поняття є оціночною категорією.
4. «Цільове та раціональне використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій».
Відповідно до п. 5 ч. 4 Положення про Національну службу здоров’я8 «НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, установлених порядком використання коштів програми медичних гарантій і договорами про медичне обслуговування населення».
5. «Універсальність та справедливість доступу до необхідних медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій».
У Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я9, зазначено, що «універсальність покриття та справедливість доступу до медичної допомоги — забезпечення доступу до гарантованих державою послуг для всіх, хто їх потребує».
6. «Передбачуваність та спланованість обсягу медичних послуг та лікарських засобів передбачає повноцінне стратегічне планування медичної допомоги та закріплення витрат на неї в бюджеті».
7. «Гласність, прозорість та підзвітність діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення».
Цей принцип означає відкритий характер їхньої діяльності, систематичне інформування населення, недопустимість застосовувати корупційні схеми, зрозумілість зобов’язань усіх сторін, відкритість у використанні публічних коштів.
8. «Конкуренція і відсутність дискримінації надавачів медичних послуг».
ЦИТАТА. «Надавачі медичних послуг — заклади охорони здоров’я усіх форм власності та фізичні особи — підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з головними розпорядниками бюджетних коштів».
п. 4 ч. 1 ст. 2)
Принцип полягає в залученні постачальників усіх форм власності, що створює мотивацію надавати більш якісні послуги, впроваджувати науково обґрунтовані та економічно ефективні методи роботи, забезпечувати дотримання професійних стандартів.
Частина перша статті шостої Закону про фінгарантії закріплює права пацієнтів, зокрема на отримання необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України; безоплатне отримання інформації від Уповноваженого органу або надавачів медичних послуг; можливість обрати лікаря; надання лікарям, третім особам права доступу до персональних даних та іншої інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров’я; оскарження рішень, дій чи бездіяльності надавачів медичних послуг або Уповноваженого органу та його територіальних органів; судовий захист своїх прав; звернення до Ради громадського контролю тощо.
До обов’язків пацієнта входить: надавати лікареві правдиву інформацію, проходити медогляди, виконувати рекомендації лікаря, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку надавача медичних послуг (ч. 2 ст. 6).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 34 Закону України про охорону здоров’я «лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення. Лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму».
Стаття сьома присвячена Уповноваженому органу у сфері фінансових гарантій медичного обслуговування.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 «уповноважений орган — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення».
Згідно з Положенням про Національну службу здоров’я, «НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення».
НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань:
- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції,
- розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів;
- розробляє проект програми медичних гарантій, вносить пропозиції щодо тарифів та коригувальних коефіцієнтів;
- укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію;
- здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій;
- забезпечує функціонування електронної системи охорони здоров’я;
- відшкодовує вартість лікарських засобів згідно з договорами про реімбурсацію за програмою медичних гарантій;
- розглядає звернення та скарги з питань, що належать до її компетенції;
- здійснює інші повноваження, визначені законом (п. 4 Положення про Національну службу здоров’я).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону про фінгарантії «з метою забезпечення прозорості та громадського контролю за діяльністю Уповноваженого органу утворюється Рада громадського контролю, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу у складі 15 осіб, які переобираються кожні два роки».
Частиною третьою встановлені обмеження щодо осіб, які можуть входити до її складу.
Кабмін розробив проект Положення про Раду громадського контролю при Національній службі здоров’я та Положення про Порядок формування Ради громадського контролю при Національній службі здоров’я, з якими можна ознайомитися на офіційному сайті МОЗ.
Статтею 8 Закону про фінгарантії передбачено, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності чи фізичною особою — підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та НСЗУ.
Такий договір має бути в письмовій формі та вважається укладеним на користь третіх осіб — пацієнтів у частині надання їм медичних послуг та лікарських засобів. Його істотними умовами є перелік та обсяг надання пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; умови, порядок та строки оплати тарифу; фактична адреса надання медичних послуг; права та обов’язки сторін; строк дії договору; звітність надавачів медичних послуг; відповідальність сторін. Такий договір підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті НСЗУ протягом п’яти днів з моменту його укладення.
Кабмін розробив проект Порядку укладення, зміни та припинення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та Типову форму Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення наведено на рисунку.
Порядок отримання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій визначений статтею дев’ятою Закону про фінгарантії.
Відтепер кожен пацієнт зможе самостійно, на свій розсуд, незалежно від місця проживання та реєстрації обрати бажаного лікаря (сімейного лікаря, терапевта, педіатра) у будь-якому закладі охорони здоров’я на території України й подати декларацію до медичного закладу, в якому працює обраний лікар та який підписав договір про медичне обслуговування населення з НСЗУ.
23 березня 2018 року набрав чинності Порядок № 50310.
Разом з ним затверджено і форму Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.
ЦИТАТА. «Забороняється відмовляти у прийнятті декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та веденні пацієнта, зокрема, на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо, крім випадків, передбачених законодавством».
(ч. 2 ст. 9)
Проте лікар може відмовити пацієнту в підписанні декларації, якщо вже набрав максимально рекомендовану кількість пацієнтів.
Законом про фінгарантії закріплено, що в разі неможливості обрати лікаря пацієнт має право звернутися до НСЗУ або її територіальних органів за роз’ясненнями щодо надання ПМД.
У період тимчасової відсутності обраного лікаря (наприклад, у зв’язку з відпусткою) пацієнт має право отримувати медичні послуги в іншого лікаря того самого медзакладу і при цьому не подавати нової декларації.
Щодо власне порядку надання та заповнення такої декларації, то можливі два варіанти. По-перше, можна це зробити самостійно через електронну систему охорони здоров’я eHealth. У такому разі пацієнту необхідно мати електронний підпис (проте зараз технічної можливості це зробити ще немає). По-друге, можна безпосередньо звернутися до медичного закладу, при цьому необхідно мати ідентифікаційний номер та паспорт громадянина України або ж інший документ, що посвідчує особу. Декларацію заповнюють в електронній формі. Після цього уповноважена особа має її роздрукувати та надати пацієнту для перевірки. Якщо помилок немає або їх усунуто, роздруковують два примірники цього документа, які необхідно підписати. Один із екземплярів залишається в пацієнта, інший зберігається в медичному закладі. На декларацію накладають електронний підпис і надсилають її в систему.
Декларації про вибір лікаря для дітей, осіб з обмеженою дієздатністю, недієздатних осіб підписують їхні законні представники (батьки, опікуни чи піклувальники) відповідно до норм Цивільного кодексу11.
Для дітей до 14 років необхідно надати свідоцтво про народження + документи (паспорт, код) батьків.
Декларація не має терміну дії, але якщо виникне бажання змінити лікаря, це можна зробити, підписавши нову, зміни в системі будуть збережені автоматично.
З моменту підписання декларації пацієнт має право звертатися по надання первинної медичної допомоги до обраного лікаря, при цьому вартість такої допомоги буде сплачуватися медичному закладу за рахунок коштів державного бюджету в межах програми державних гарантій (ч. 1 ст. 4).
«Надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, пов’язаних із вторинною (спеціалізованою), третинною (високоспеціалізованою), паліативною медичною допомогою та медичною реабілітацією, здійснюється за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або лікуючого лікаря в порядку, передбаченому законодавством, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається» (ч. 5 ст. 9).
Коментованим Законом про фінгарантії вперше встановлена реімбурсація лікарських засобів, тобто «механізм повного або часткового відшкодування суб’єктам господарювання, які провадять діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, вартості лікарських засобів, що були відпущені пацієнту на підставі рецепта, за рахунок коштів Державного бюджету України» (п. 5 ч. 1 ст. 2).
Відповідні Порядок відшкодування вартості лікарських засобів та Порядок визначення розміру відшкодування вартості лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню12.
Реєстр лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню13, містить 239 лікарських засобів для лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу та бронхіальної астми.
Відповідно до затвердженого порядку для відпуску лікарських засобів, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню, суб’єкти господарювання звертаються до розпорядників бюджетних коштів із заявою щодо укладення договору про відшкодування вартості лікарських засобів. Розпорядники бюджетних коштів, визначені рішеннями про відповідні бюджети згідно із законодавством, формують на підставі укладених договорів перелік суб’єктів господарювання, що здійснюють відпуск лікарських засобів. Формують зазначений перелік без надання преференцій окремим суб’єктам господарювання.
Відпускають лікарські засоби на підставі рецептів, виписаних закладами охорони здоров’я незалежно від форми власності за місцем надання медичної допомоги пацієнту на рецептурних бланках форми № 1.
Суб’єкт господарювання складає звіт про відпущені лікарські засоби за формою згідно з додатком, в якому стосовно кожного лікарського засобу зазначає дату та номер рецепта, на підставі якого відпущено лікарський засіб, його міжнародну непатентовану та торгову назви, силу дії (дозування), форму випуску, кількість одиниць лікарської форми відповідної дози в упаковці, кількість відпущених упаковок, фактичну роздрібну ціну реалізації упаковки, розмір відшкодування вартості лікарського засобу за упаковку, суму відшкодування, інформацію про лікаря, що виписав рецепт, найменування закладу охорони здоров’я.
Суб’єкт господарювання подає звіт двічі на місяць, а саме 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня після 15 числа, якщо 15 число припадає на вихідний) та першого робочого дня наступного місяця, а в грудні — додатково до 24 числа звітного місяця.
Вартість лікарських засобів у сумі, визначеній в Реєстрі лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, відшкодовується суб’єктові господарювання за рахунок відповідної цільової субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам протягом п’яти робочих днів з дня надходження зазначеного звіту.
Стаття десята Закону про фінгарантії закріплює основні засади оплати надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.
Для всієї території України встановлюються єдині тарифи оплати надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, розміри реімбурсації лікарських засобів, які надаються пацієнтам за програмою медичних гарантій.
Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування14 визначає методологію та порядок обліку фактичних витрат, які здійснюють заклади охорони здоров’я у зв’язку з наданням послуг з медичного обслуговування і які враховують під час встановлення єдиних тарифів на медичні послуги, що надаються відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я за договорами про медичне обслуговування населення у межах програми медичних гарантій.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 «тариф на медичні послуги, пов’язані з наданням первинної медичної допомоги, складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг, у тому числі лабораторних досліджень».
Сплачує тариф НСЗУ за рахунок коштів держбюджету безпосередньо надавачам медичних послуг на підставі інформації та документів, внесених ними до електронної системи охорони здоров’я.
Лікарські засоби, передбачені Національним переліком основних лікарських засобів15, оплачуються за рахунок коштів з Державного бюджету України.
Другого квітня на сайті МОЗ було оприлюднено для громадського обговорення проект Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік (можна ознайомитися на сайті МОЗ), спрямованого на виконання приписів Закону про фінгарантії.
Зокрема, проект наведеного вище Порядку пропонує тарифи за надання медичних послуг, пов’язаних із первинною медичною допомогою, коригувальні коефіцієнти залежно від вікової групи пацієнта, а також спеціальний коефіцієнт для медичного обслуговування в гірській місцевості, за якими відбуватиметься оплата медичних послуг.
Тариф за надання медичних послуг, пов’язаних із ПМД, встановлюватиметься у вигляді капітаційної ставки за обслуговування одного пацієнта, який уклав з надавачем медичних послуг декларацію про вибір лікаря («зелений список»), та становитиме 370 грн на рік.
Додатково для державних та комунальних закладів охорони здоров’я встановлюється оплата за одного пацієнта, який проживає на території обслуговування відповідного закладу, але не уклав декларації з жодним лікарем («червоний список») відповідно до даних статистики, у розмірі 240 гривень на рік.
Віковий коефіцієнт встановлено для п’яти вікових категорій, значення якого становить від 1 до 4. Гірський коефіцієнт — 1,25.
На виконання статті 11 Закону про фінгарантії КМУ розробив проект Порядку функціонування електронної системи охорони здоров’я.
ЦИТАТА. «Електронна система охорони здоров’я — інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI)».
(п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону про фінгарантії)
Відповідно до Положення про Національну службу здоров’я НЗСУ забезпечує функціонування цієї системи, ведення реєстрів, що входять до складу електронної системи охорони здоров’я, надає особі інформацію про неї, що міститься в цій системі, та відомості про осіб, які подавали запити щодо зазначеної інформації відповідно до законодавства, опубліковує на своєму офіційному веб-сайті дані, накопичені в системі, за умови знеособлення персональних даних відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних»16 в обсязі та в порядку, встановлених КМУ.
Доступ до даних про пацієнта, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, можливий лише в разі отримання його згоди. Без згоди доступ до інформації про пацієнта можливий тільки у виключних випадках: за наявності ознак прямої загрози його життю; за умови неможливості отримати згоду такого пацієнта чи його законних представників (до часу, коли отримання згоди стане можливим); за рішенням суду.
Система eHealth працює в Україні в тестовому режимі з вересня 2017 року.
Розділ III. КОНТРОЛЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Відповідно до статті дванадцятої «контроль за дотриманням законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення здійснюють центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції відповідно до закону».
Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров’я17 МОЗ здійснює контроль якості медичної допомоги (п. 6.5).
Особи, які порушили законодавство про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення, несуть відповідальність відповідно до закону (стаття тринадцята).
Наприклад, проект Порядку укладення, зміни та припинення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій містить положення про відповідальність сторін договору: «у разі надання Надавачем послуг, що не відповідають переліку, обсягу або якості медичних послуг, передбачених цим Договором, Надавач зобов’язаний повернути Замовнику сплачений за таку медичну послугу тариф з урахуванням коригувальних коефіцієнтів. Повернення Замовнику тарифу, сплаченого за надання медичних послуг, що не відповідають переліку, обсягу або якості медичних послуг, передбачених цим Договором, не звільняє Надавача від відшкодування шкоди, завданої пацієнту» (п. 6.2).
