Чи існує запит від бізнесу на проведення оцінки у воєнних реаліях?

А. Ч.: Добрий день!

У більшості регіонів України, за наявною в мене інформацією, попит на послуги з незалежної оцінки дуже низький, якщо мати на увазі саме «нові» проєкти, що розпочинались би після лютого 2022 року. Насамперед запиту на практичну оцінку майже немає. Закінчуються подекуди довоєнні проєкти.

Та йде методологічна підготовка до ймовірної роботи оцінювачів з оцінки збитків, що завдані Україні збройною агресією рф. На тлі затишшя на ринку це для колег дуже критично та важливо.

Утім, і зараз, у дуже обмеженому обсязі, очікується поява оціночних проєктів, що потребуватимуть, зокрема, й оцінки бізнесу. Передусім це пов’язано з кредитуванням середніх та великих українських підприємств, що розміщені на значній відстані від зони бойових дій та провадять операційну діяльність. Потребу в такому кредитуванні та, відповідно, таких оцінках протягом останніх днів неодноразово декларував НБУ, зокрема, як дуже важливий захід для підтримки української економіки.

Зараз набуває популярності практика зменшення корисності активів майже до нульової вартості. Особливо це характерно для активів на тимчасово неконтрольованій території України. Як ви ставитеся до цього з професійного погляду?

А. Ч.: Взагалі, тенденції з «обнулення вартості активів» в Україні зараз досить широко обговорюють як в Україні, так і за її межами. Але реально я б говорив не про падіння вартості (корисності активів) до реального, повного нуля, а про зниження її до досить малої, але, вочевидь, не нульової величини порівняно, наприклад, із лютим 2022 року, передусім за рахунок невизначеності перспектив використання, ризиків, пов’язаних із непрогнозованим ушкодженням або знищенням активів, проблемами із сировиною, розривом економічних зв’язків, логістичними проблемами.

Але технічна проблема в тому, що загальновизнані ринкові методи оцінки просто не знаходять на ринку вхідних даних для достовірної оцінки. Ринок «затих». Ринкові умови постійно змінюються, і змінюються суттєво. А треба розуміти, що всі загальновизнані оціночні підходи та їх модифікації працюють в умовах відносно рівноважного та більш-менш прогнозованого ринку, тому неможливо достеменно визначити, як «пікова» воєнна ситуація впливає на вартість більшості активів, особливо спеціалізованих, і наскільки стабільне в часі значення такої вартості.

Тому в практичній площині всі розуміють, що активи знецінилися, але кількісний та обґрунтований висновок щодо величини цього знецінення на рівні 70 %, або 90 %, або 95 % навести неможливо. А «напівкількісні / напів’якісні» оцінки можуть, відповідно, різнитися у 2–5 та навіть більше разів. У зв’язку із цим вказати не нульове, а конкретне числове значення адекватний фахівець може не взятися.

Але очевидно те, що 100-відсоткового знецінення в більшості випадків бути не може. Навіть для активів, що містяться на тимчасово (з лютого 2022 року) окупованій території, це не очевидно. 100-відсоткове знецінення може виникнути тільки тоді, коли, наприклад, власник повністю та назавжди — і це з найвищим ступенем імовірності відомо вже на дату оцінки! — втрачає контроль над своїми активами.

А зараз відсутність відкритого активного ринку, відсутність сталих ринкових очікувань не свідчать про відсутність конкретної ринкової або справедливої вартості, а просто роблять цю вартість «такою, що не спостерігається». Це як у квантовій механіці: об’єкт, вочевидь, існує, якусь характеристику, вочевидь, має, але існують об’єктивні природні обмеження щодо точності визначення її значення. При цьому ще й важливо розуміти: на практиці не завжди, але дуже часто що більш коштовний актив, то більш спеціалізованим він є, відповідно, більше прямої та опосередкованої ринкової інформації потрібно для його коректної оцінки.

Утім, «обнулення вартості» є, на мою думку, занадто песимістичним, хоча я не настільки глибоко розуміюся в засадах МСФЗ та аудиторської практики. Відповідно, на мій хлопський розум, якщо це не суперечить цим засадам, може, не найгіршим кроком буде просто нібито «заморозити» облікові вартісні параметри активів на рівні, що існував до початку війни, до того часу, коли війна скінчиться й на ринок повернеться визначеність.

А як з оцінкою справедливої вартості на територіях, де бойові дії не проводяться, наскільки реальна достовірна оцінка?

А. Ч.: Тут картина трішки краща, але теж не цілком оптимістична. Навіть на територіях, де бойові дії не проводяться, ринок активів не в оптимальному стані й макроекономічні перспективи теж не визначені. Тобто проблеми з коректністю та адекватністю визначення ринкової або справедливої вартості активів, рівня знецінення в істотному обсязі продовжують існувати. Знов-таки для оцінки найбільш коштовних та спеціалізованих активів в умовах невизначеності, безумовно, оцінювачу можна та навіть необхідно робити низку важливих так званих припущень щодо факторів, які обумовлюють як поточний стан ринку, так і його перспективи. А оскільки загальновизнаних та чітких характеристик цих факторів на цей час об’єктивно не існує, то до оцінки об’єктивно домішується суб’єктивізм (до яких саме кількісних характеристик цих факторів оцінювач-виконавець має більше довіри).

Із цього, до речі, випливає цікавий практичний висновок, що не суперечить Міжнародним стандартам оцінки: такі оцінки все ж таки можна робити, але для цього, по-перше, такі важливі припущення мають бути в розумних межах та не суперечити принаймні здоровому глузду та тим фактам, що можна спостерігати на ринку, а по-друге, ці припущення заздалегідь мають бути обговорені з усіма можливими користувачами такої оцінки та чітко й недвозначно описані у звіті про оцінку.

Трохи про майбутнє. Міжнародний комітет зі стандартів оцінки (IVSC) ще 14 жовтня 2021 року випустив матеріал (Perspectives Paper) щодо оцінки справедливої вартості нерухомості в контексті ESG-факторів. Як ви вважаєте, чи реально урахувати ESG-аспекти у процесі оцінки? З яким із показників може виникнути найбільше нюансів?

А. Ч.: Взагалі, коректна оцінка має відображати ринок, тобто відображати те, як ринок реагує на наявність / відсутність якогось фактора, у тому числі впровадження тих чи інших екологічних, соціальних та управлінських корпоративних аспектів (ESG-аспектів) компанії, що є ключовими для вимірювання сталості та етичного впливу інвестицій у бізнес. В Україні, принаймні наскільки мені відомо, притаманність тих чи інших ESG-аспектів об’єкту оцінки ще не має помітного впливу на його ринкову вартість, тобто типовий покупець на ринку таких об’єктів не готовий сплачувати додаткові гроші за наявність таких аспектів, чи то через обмеженість коштів, чи то через відсутність відповідної мотивації.

Тому, наприклад, застосування в оцінці якихось особливих коефіцієнтів або сум прямих витрат (інвестицій) на подібні заходи проблеми не вирішить. У різних підходах до оцінки врахування наявності таких факторів може відбуватися по-різному, але в будь-якому випадку параметри треба брати з ринку, за умови, підкреслю, що ринок дійсно відображає наявність відповідної позитивної реакції на впровадження таких елементів управління.

Утім, на практиці вже зараз коректний добір подібних об’єктів-аналогів у разі використання ринкового підходу або відповідні прогнози доходів та витрат, аналіз ставок дохідності в разі використання дохідного підходу дозволять адекватно визначити вартість подібних об’єктів.