Насамперед запитаємо, навіщо розглядати ці поняття у спеціалізованому журналі, який розраховано на бухгалтерів та аудиторів?
Думаю так. Ні бухгалтери, ні аудитори не розглядають ці питання. Фінансові директори переважно ніколи не працювали головними бухгалтерами, як це заведено в зарубіжних країнах, тому не розуміють «філософії» бухгалтерського обліку, потрібної для аналізу. Це стосується й економістів.
Іноді виникають і конфлікти між бухгалтерською та економічною службою. Фінансові директори зайняті фінансовим планом та іноді намагаються свої «хотілки» запропонувати головбуху. Наприклад, економістів і низку адміністративних працівників підприємства, щоб фіктивно знизити адмінвитрати, перевести у виробничі підрозділи й відносити ці витрати на собівартість. Головний бухгалтер, який керується стандартами, законодавчими та нормативними документами, цьому перешкоджає.
Через те що немає поглибленого аналізу фінансової діяльності підприємства, визначення ризиків, після складання звітності та її підтвердження аудиторами підприємство в багатьох випадках може опинитися в глибокій кризі.
Крім цього, відповідно до параграфа 3.9 Концептоснови в редакції 2018 року для складання фінзвітності використовують припущення, що організація не має ні наміру, ні потреби припинити своє існування або свою комерційну діяльність (так зване припущення going concern).
Будь-які кризові явища можуть призвести до ліквідації підприємства або припинення комерційної діяльності, тому і бухгалтери, які зобов’язані скласти та проаналізувати фінансову звітність, і аудитори, які її підтверджують, повинні врахувати ризики, пов’язані з діяльністю підприємств.