Дехто говорить, що сталий розвиток та ESG під час війни в Україні не на часі. Яка ваша думка? Чи дійсно фокус змістився?

О. М.: З перших днів війни для всіх без винятку компаній та організацій соціальна складова вийшла на перший план. Бізнес, держава та суспільство спільними зусиллями підтримують країну та населення — надають гуманітарну та фінансову допомогу, відкривають пункти незламності, модульні містечка та прихистки для постраждалих від війни, евакуюють у безпечні регіони, запускають волонтерські та благодійні проєкти.

Війна посилила питання екології в Україні, а експерти потрохи починають підраховувати екологічні наслідки війни. Обстріли українських АЕС приводять до ризиків ядерної катастрофи. За підрахунками німецького Greenpeace, захоплення Чорнобильської зони призвело до збільшення рівня радіації на окупованих територіях Полісся. Земля на українських полях після обстрілів стає непридатною для використання через токсичні речовини. За декілька місяців війни вигоріло 100 тисяч гектарів лісів та степів України, а деякі ділянки лісів залишаються замінованими. Через бойові дії в Чорному морі гинуть морські тварини, а знищення інфраструктури прибережних міст завдає шкоди довкіллю.

Війна щоденно шкодить будь-якому бізнесу в Україні. І здавалось би, що питання governance (корпоративного управління) зараз не на часі. Проте вдале та ефективне керування внутрішніми процесами та контролями ризиків дозволяє компаніям утримати бізнес, захиститися від шахраїв та позбутися недоліків у процесах, до яких у мирний час не доходили руки.

Це лише декілька прикладів екологічних, соціальних та управлінських наслідків, які треба аналізувати та враховувати у плані відновлення України з урахуванням провідних екологічних технологій та міжнародних стандартів. Треба розуміти, що після перемоги процес відновлення країни та бізнесу будуватиметься за міжнародними стандартами та принципами ESG, адже міжнародні інвестори вже багато років ураховують ESG-складову в бізнес-планах проєктів, у які інвестують. Гарним підтвердженням цього є груднева онлайн-зустріч Президента України з Ларі Фінком, головою найбільшого у світі інвестиційного фонду BlackRock, який попередньо підтвердив, що команда компанії BlackRock упродовж кількох місяців працює над проєктом зі структурування фондів відбудови України. Нагадаємо, що до 24 лютого Україна не являла інтересу для BlackRock, адже інвестор ухвалює рішення на основі двох ключових параметрів: дохідність і ризики — ринкові, військові, політичні, судові та корупційні. Позитивна динаміка щодо домовленостей з BlackRock вказує на далекоглядність планів фонду та готовність України рухатися в бік розвитку цивілізованого суспільства із цінностями розвинутої держави.

На чому зараз ви рекомендуєте фокусуватись українським компаніям?

О. М.: У мирні часи міжнародні інвестори вже почали уважно аналізувати українські компанії на предмет діяльності та звітування щодо сталого розвитку та ESG. Після завершення війни цей тренд продовжиться та навіть посилиться, і буде застосовуватися особливо до компаній, які залучатимуть інвестиції, адже європейські стандарти звітування вимагають розкривати результати програм сталого розвитку та ESG. Тому радимо всім компаніям готуватися до цього вже зараз.

Як війна змінила довгострокове бачення стратегії розвитку компаній, пов’язаної з ESG?

О. М.: У недавньому дослідженні, яке KPMG в Україні проводить щорічно серед керівників провідних українських компаній, на запитання, чи бачать керівники сьогодні зростання вимог інвесторів, регуляторів та клієнтів щодо надання більш детальної та прозорої звітності з питань ESG, 47 % керівників в Україні відповіли, що помітили таку тенденцію в дуже незначних обсягах або ж її взагалі немає (21 % опитуваних).

Попри те що війна дещо змістила фокус уваги компаній на втримання операційних процесів, питання ESG залишаються на радарі та не зникають із бізнес-стратегій. Залежно від стану справ у кожній окремій організації та галузі фокус змінюється на E, S або G, але градус важливості загалом ESG залишається високим.

Повторюся, що для компаній, акції яких котуються на біржах, розкриття нефінансових показників є обов’язковою умовою під час звітування, тому багато провідних компаній, наприклад у галузі агропромисловості або енергетики, це вже роблять. Для тих компаній, які планують залучати інвестиції, треба вже враховувати ESG-складову у своїй бізнес-стратегії.

Які поради ви могли б дати компаніям, які хочуть продовжувати свій сталий розвиток в умовах обмеженого бюджету?

О. М.: В умовах кризи завжди постає питання скорочення бюджетів, а в умовах скорочення бюджетів за класичним сценарієм пріоритезуються проєкти, над якими компанія працювала до кризи. Наприклад, якщо компанія до війни активно працювала над програмами та проєктами зі сталого розвитку та ESG, їй не варто зупинятися зовсім, особливо якщо у планах є залучати інвестиції. Адже для звітування та залучання інвестицій компанії знадобиться статистика та показники щодо прогресу в цій сфері.