Які тенденції щодо сталого звітування зараз можна спостерігати в Україні? Чи важливі інвесторам «зелені» фактори?

О. Б.: Сьогодні в Україні серед компаній спостерігається декілька тенденцій. Більшість компаній не звітує щодо сталого розвитку. Ті компанії, що звітують, готують звіти з корпоративно-соціальної відповідальності (КСВ) або мають на корпоративному сайті відповідний розділ і розміщують новини. Останніми роками намітився тренд, коли великі компанії готують нефінансові річні звіти за стандартом GRI Standards та/або відповідно до вимог Глобального договору ООН, — таких компаній та організацій в Україні близько 20. Одиничні компанії в Україні беруть участь у міжнародних системах, рейтингах та індексах ESG.

З огляду на вимоги Закону про бухоблік великі компанії зобов’язані подавати звіт про управління (перший звітний період — 2018 рік), де частково розкривається питання сталого розвитку, і з року в рік підвищуються вимоги до розкриття інформації.

«Зелені» аспекти важливі таким категоріям компаній, як міжнародні фінансові корпорації, міжнародному бізнесу, українським банкам, які є дочірніми європейських банків, компаніям-експортерам, які торгуються на міжнародних фінансових біржах.

Міжнародним інвесторам важливі «зелені» фактори, українським — здебільшого ні. Проте у грудні 2021 році прозвучала новина, що п’ятеро відомих українських підприємців та інвестбанкірів запускають великий private equity fund мінімум на 100 млн дол. із прицілом на «зелені» проєкти. Серед молоді теж популярно підтримувати стартапи із «зеленим» порядком денним, купувати акції міжнародних компаній та продукцію компаній, які дотримуються принципів сталого розвитку.

Якщо йдеться про включення ESG-показників до корпоративної звітності, то наступне питання, яке виникає, — їх аудит та узгодженість із фінансовою звітністю. Які методики зараз використовуються? Які проблеми виникають / можуть виникнути на шляху підтвердження таких даних?

О. Б.: Важливо розділяти поняття ESG та сталого розвитку. Часто ці поняття ототожнюють. Сталий розвиток включає велике коло екологічних, соціальних та економічних питань. ESG (англ. Environmental, Social, and Corporate Governance) має вужче значення і стосується того кола питань сталого розвитку, які впливають на фінансову ефективність і результативність компанії, можливості й ризики, які виникають через впливи на суспільство та довкілля.

Зазвичай компанії розкривають інформацію на своєму офіційному сайті, КСВ-звітах, деколи — у річних нефінансових звітах за стандартом. Ця інформація здебільшого не відповідає нормам звітування щодо ESG-показників, наприклад:

1. Відсутність фінансової складової. Компанії розкривають показники сталого розвитку без прив’язки їх до фінансових результатів.
2. Регулярність та узгодженість. Компанії рідко розкривають інформацію про сталий розвиток, яку можна порівняти, як фінансові результати.
3. Надійність. Інвестори мають низький рівень довіри до інформації про сталий розвиток компаній, оскільки немає системності у зборі інформації — лише деякі зі звітів проходять аудит третьої сторони.

Рішенням, яке дозволить вселити довіру інвесторам до звітності, може стати аудит інформації щодо сталого розвитку третьою стороною та участь компаній у міжнародних ESG-рейтингах, наприклад Sustainalytics.

Який формат звітування щодо ESG можна назвати оптимальним зараз?

О. Б.: В Україні найпопулярнішими є стандарти GRI, а також звітування відповідно до вимог Глобального договору ООН. Але звітування щодо ESG, як явище в Україні, ще формується. Процес трансформації та переходу до нових підходів у компанії може зайняти 3–4 роки. За цей час компанія вже впевнено себе почуває, персонал залучений і досвідчений, є практика застосування та інституційна пам’ять.

Альтернативні вимоги, з якими можуть зіткнутися компанії, — це вимоги IFC (E&S Performance Standards), EBRD (Environmental and Social Policy) та системи EcoVadis.

На початку практики сталого звітування деякі компанії вдаються до greenwashing. Чи зарадить тут аудит сталої звітності?

О. Б.: Іноді компанії, дійсно, використовують такі хитрощі маркетолога, як greenwashing, щоб відбілити імідж товару, продати його та отримати великі прибутки. Щоб це розпізнати, споживачу та інвестору треба звертати увагу на очевидні речі: цифри, про які звітує компанія, а не слогани, сертифікати й документи про продукцію, факт участі в рейтингу прозорості тощо.

Аудит звітності зі сталого розвитку — це одночасно перевірка результатів і процесів компанії, що звітує, та незалежна оцінка для третіх сторін. Слід зазначити, що вибір такого аудитора має важливе значення. Аудитори зазнають репутаційних втрат у разі виявлення невідповідностей. Тому важливо обирати компанії, які дорожать своєю репутацією та підтвердженню яких будуть вірити.

Із чого почати компанії, яка бере курс на дотримання ESG-принципів та їх розкриття у звітності?

Я б зазначив п’ять основних кроків, з яких варто почати компаніям діяти:

1. Не чекайте, поки звітність зі сталого розвитку стане законодавчо обов’язковою чи обов’язковою з боку партнерів, клієнтів та регуляторів.
2. Порушуйте питання ESG-оцінки та звітності зі сталого розвитку з керівництвом, правлінням компанії.
3. Розглядайте варіанти підтвердження звітності компанії незалежними аудиторами, упроваджуйте системи збору інформації для такої звітності.
4. Пов’язуйте фінансові та нефінансові результати, розглядайте сталий розвиток невідривно від фінансових показників.
5. Долучайтесь до розбудови практики звітності зі сталого розвитку як на рівні країни, так і на міжнародному рівні.

Чи впливає / впливатиме стратегія ESG на фінансові результати компанії?

О. Б.: Компанії, які керують питаннями сталого розвитку, ефективніше використовують можливості та уникають ризиків і показують кращі фінансові результати в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Водночас потрібно зрозуміти, що вбудовування аспектів сталого розвитку в неефективний бізнес не врятує його від краху. Сталий розвиток та ESG — це не панацея від невдачі, це гра на перспективу, це нові правила гри, за яких буде існувати бізнес у сталому майбутньому, у якому хоче жити кожний з нас.