Сплата держпідприємствами так званої частини чистого прибутку (доходу), яку бухгалтерський простолюд часто називає «держдивідендами», — це одне з найзагадковіших явищ нашого економічного сьогодення. Держава є власником цих підприємств, і тому найгармонічніші відносини щодо розподілення зароблених прибутків між ними мали б вибудовуватися в цивільно-правовій сфері. Але держава чомусь вирішила натиснути на свої підприємства з адміністративного боку і примусила їх сплачувати «держдивіденди» в нормативному порядку. Адміністратором та контролером сплати було призначено державний податковий орган. У результаті такого фіскального винаходу господарська практика країни отримала черговий фіскальний покруч, який одночасно має податкові та дивідендні ознаки. Бухгалтери та юристи компаній так досі й не можуть остаточно вирішити, що ж воно насправді таке ці «держдивіденди». Цілком природно, що в умовах фундаментальної внутрішньої суперечливості цього феномену опоненти будуть з’ясовувати стосунки в судах.