Параграф 5 МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», який регламентує базову термінологію стандарту, містить таке визначення зміни облікових оцінок:

«Зміна в обліковій оцінці — це коригування балансової вартості активу або зобов’язання чи суми періодичного споживання активу, яке є результатом оцінки теперішнього статусу активів та зобов’язань та пов’язаних з ними очікуваних майбутніх вигід та зобов’язань. Зміни в облікових оцінках є наслідком нової інформації або нових розробок та, відповідно, не є виправленням помилок».

Також цей стандарт визначає облікові політики так:

«конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності».

Зміна порогу суттєвості щодо основних засобів означає передусім зміну практики (підходу) підприємства. Наслідком збільшення порогу суттєвості може бути як припинення визнання окремих об’єктів, так і зміна методу їх амортизації або терміну корисного використання.

На основі положень МСФЗ можна констатувати таке:

1. Зміна терміну корисного використання є зміною облікових оцінок.
2. Зміна методу амортизації є зміною облікової політики, але відображається у фінансовій звітності перспективно.
3. Припинення визнання активу є зміною облікової політики, яку слід відображати ретроспективно, якщо така зміна має суттєвий вплив на фінансову звітність.
4. Якщо вартість списаних (внаслідок зміни порогу суттєвості) ОЗ несуттєва, зміну облікової політики слід застосовувати перспективно.
5. Одночасного застосування до зміни облікової політики щодо ОЗ ретроспективного і перспективного підходу МСФЗ не передбачено.

Чіткої відповіді на поставлене запитання в системі МСФЗ ми не знайдемо.

Визначення облікової політики, наведене в параграфі 5 МСБО 8, вельми широке. І в принципі до сфери облікової політики можна органічно вписати питання щодо визначення порогу суттєвості. У такому разі слід усвідомлювати, що, можливо, головбуху доведеться ретельно попрацювати над ретроспекцією. Такий підхід, безумовно, свідчитиме про рафіновану добросовісність бухгалтера, ефективність фінансової служби підприємства та глибоку повагу менеджменту до користувачів фінзвітності.

Класичної дефініції облікової оцінки в системі МСФЗ немає (поки що в усякому разі). Тому тут є широке поле для суджень керівництва. Якщо спробувати застосувати аналогію з системою ПСБО1, то можна стверджувати, що для відображення такої зміни ретроспективний підхід недоречний. Прихильникам «удобного» бухобліку цей шлях, безперечно, дуже сподобається. Але чи сподобається він користувачам звітності, які з обачною підозрілістю ставляться до завищення вартості активів підприємств?

Треба зазначити, що деякі популяризатори МСФЗ ставляться до зміни порогу суттєвості дещо амбівалентно, вказуючи на те, що в разі зростання порогу ретроспекція не потрібна, а в разі його зниження вона необхідна. Втім, такий адаптивний плюралізм навряд чи прийнятний з точки зору «чистого мистецтва».

Якщо, шукаючи аналогії, звернутися до US-GAAP, то особливу увагу привертає, так би мовити, проміжна категорія — зміна облікової оцінки, обумовлена зміною облікового принципу (Change in Accounting Estimate Effected by a Change in Accounting Principle), яка стандартизована в SFAS 154. Застосування цієї категорії зазвичай ілюструється прикладом зміни методу амортизації, коли від підприємства не вимагається застосування ретроспективного підходу. Скажімо, у практиці звітування зброярів США підвищення порогу суттєвості визнання ОЗ обліковують перспективно.

На мій погляд, в українській МСФЗ-практиці компромісним варіантом, можливо, було б застосування перспективного підходу з паралельним розкриттям у примітках умовного впливу на звітність ретроспективного підходу, якщо він був би застосований. Це особливо важливо в тих випадках, коли агрегована вартість «старих» ОЗ, які залишаються під новим порогом, є суттєвою. Відверте розкриття у примітках таких сум убезпечить головбуха від потенційних звинувачень у маніпулятивних діях.