Журнали

Практика МСФЗ 22 квітня, 2019
4
«

«Потреба в національних стандартах не зникає»

Андрій Твердомед двадцять років тому був одним із першопрохідців національної стандартизації. Він відомий бухгалтерській спільноті цікавими публікаціями в провідних професійних виданнях, промовами на громадських заходах та популярними виступами на бухгалтерських тренінгах. Його підходи до вирішення фахових завдань завжди вирізняються оригінальністю та сміливістю. Яскравий діяч плеяди видатних фахівців, які власним ентузіазмом та фаховою щирістю допомогли пострадянському поколінню бухгалтерів переправитися з берега командо-інструктивного рахівництва на берег стандартизованого професіоналізму.
Ми були дуже раді, коли Андрій Григорович погодився відповісти на наші запитання. Певні, що його позиція буде цікавою не тільки тим, хто почав усвідомлювати себе Бухгалтером у 90-ті роки минулого століття.

-A
A+

 

Андрій Твердомед, незалежний консультант
 

Ви були одним із тих, хто розпочинав національну стандартизацію в кінці минулого сторіччя. Опір новим правилам обліку в професійному середовищі тоді був відчайдушний. Зараз ситуація дещо схожа. Але тепер під вогнем критики — переважно ідея розширення сфери застосування МСФЗ. Знову лунають знайомі гасла: «Хто все це придумав?», «Ми так ніколи не робили!», «Та ета всьо нікаму нє нада!». Деякі фахівці звично заохочують такі настрої, публічно зневажаючи приписи стандартів. Як Ви ставитесь до професійного популізму?

А. Т.: Якою має бути фінансова звітність, повинні визначати не ті, хто її складає, а ті, для кого її складають. Це так само очевидно, як те, що якою має бути торгівля, вирішують не продавці, а покупці. Звичайно, за бухгалтерами лишається право висловлювати думку про склад і зміст фінансової звітності. Але при цьому виконання вимог МСФЗ тими, для кого вони обов’язкові, — не тема для суперечок. Смішно наполягати в наш час на національному обліку, відмінному від міжнародного.

Але мені здається, опір розширенню сфери застосування МСФЗ не такий уже й масовий. За моїми спостереженнями більшість професійної спільноти досить спокійно поставилась до останнього етапу переходу на МСФЗ. Хоча значною мірою цей спокій пояснюється наміром поставити позначку в клітинці «складено за МСФЗ», нічого не змінюючи в обліку. Може, хтось здивується, але я не бачу в цьому великого горя. Якщо власників, державу, інших користувачів це влаштовує, а здебільшого це саме так, то чому це не має влаштовувати бухгалтерів? На належний рівень облік вийде там, де в цьому буде потреба. Хоча не слід забувати, що однією з потреб є базування податкового обліку на фінансовій звітності.

Дозволю оцінити сьогодення як час завершення реформи бухгалтерського обліку, що розпочалась близько двадцяти років тому. Всі, для кого актуальна фінансова звітність за міжнародними стандартами, вже включені до кола підприємств, для яких застосування МСФЗ обов’язкове. Це коло, мабуть, буде ставати ширшим, але, на мій погляд, такі уточнення та й усі інші зміни вже будуть удосконаленнями за межами реформи. Мету створити в Україні нормативно-правові передумови для складання фінансової звітності за МСФЗ досягнуто. Інша річ — належний професійний рівень бухгалтерів. Тут є проблеми, хоча пройдено значну відстань і в цьому напрямку.

Національні стандарти, м’яко кажучи, сильно відстали від сучасних вимог МСФЗ. З Вашої точки зору, чинна система ПСБО готова до якісного оновлення? Чи її слід починати створювати наново?

А. Т.: Звичайно, національні стандарти здатні оновлюватися, і шкода, що цього не робиться. Успіху реформи багато в чому сприяли саме національні стандарти, які стали перехідним містком до міжнародних. Спрощення обліку вдалося реалізувати саме завдяки створенню національних стандартів. Це, мабуть, єдиний приклад реального спрощення бухгалтерського обліку. В усіх інших випадках заклики до спрощення не спричинили адекватних дій.

Національна система свою дієздатність доводить саме зараз, коли з’явився вибір між національними і міжнародними стандартами. Національні стандарти перестали бути обов’язковими, будь-хто може застосовувати міжнародні стандарти. Але ж вибір багатьма національних стандартів переконливо свідчить про доцільність і працездатність останніх. Не бачу потреби видавати нові стандарти, хоча це не головне, такий шлях теж можливий. Так чи інакше, потреба в національних стандартах не зникає.

Не секрет, що розробляли перші нацстандарти, адаптуючи вимоги тодішніх МСБО. Але були й випадки, коли наші стандартизатори випереджали своїх лондонських колег. Так сталося з нормами ПСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» щодо обліку валютних авансів. Відповідні положення з’явилися в системі МСФЗ лише у 2016 році — у КТМФЗ 22 «Операції в іноземній валюті та сплачена авансом компенсація». Чим саме у 2000 році було зумовлено включення до ПСБО 21 цих спеціальних норм?

А. Т.: «Випереджали», мабуть, не зовсім те слово. Облік валютних авансів не є українською новацією. Навпаки — він повністю відповідав міжнародному обліку. Якби в ПСБО 21 не було введено спеціальний пункт щодо обліку валютних авансів, то тоді і валютні аванси не перераховувались би. Але таких слів в МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» не було, висновок випливав зі всього змісту цього стандарту.

Помітити цей зміст було непросто. Настільки непросто, що я не знаю жодного українського фахівця, який на початок реформування бухгалтерського обліку з першого разу правильно зрозумів «авансовий» підхід, викладений в МСБО 21, без додаткового пояснення. Саме це спонукало мене до пропозиції написати окрему пряму норму в ПСБО 21 — пункт 6, який узяв на себе роль тлумачення. У цьому розумінні він, дійсно, обігнав КТМФЗ 22 на півтора десятиріччя. Як виявилось, із застосуванням обліку валютних авансів згідно з МСБО 21 є проблеми не лише в Україні.

До речі, це не єдиний приклад вдалого рішення українських стандартизаторів. Ще можна згадати ПСБО 16 «Витрати», аналога якому в МСФЗ немає. А хіба комусь завадив затверджений Мінфіном План рахунків, хоча такий шлях у міжнародній практиці не прийнятий?

Ви проводите багато семінарів для бухгалтерів. Як Ви оцінюєте рівень професійних знань серед практиків? Чи вважаєте Ви, що професію слід розділити на два рівні: рахівники та бухгалтери?

А. Т.: Можливо, це було би доцільно. Але ж хто і як буде ділити? Якщо цим займеться держава, розподіл перетвориться в неефективну бюрократичну процедуру зі значними витратами для підприємств і професійної спільноти. Краще не чіпати.

Що Ви думаєте про рівень підготовки бухгалтерських кадрів вищими навчальними закладами? Як оцінюєте молоду генерацію професії?

А. Т.: Років 10 тому мене запросили очолити державну екзаменаційну комісію в одному з провідних вишів України. Слухаючи відповіді мало-мало не магістрів, я спочатку був, м’яко кажучи, не в захваті. Але потім згадав, як у 90-ті роки в бухгалтерію пішли навіть «фізики і лірики». І багато з них досягли успіху в новій професії. Освіта насамперед не наявність диплома, а оволодіння обсягом знань.

ВНЗ передусім вчить учитися. Від вишівських оцінок до оцінок, які розставить життя, значна відстань. Молодь має можливість підвищувати свій рівень самостійно. Це важливіше. Але, звичайно, незадовільний рівень вищої школи — це марнування часу і коштів. Тому ставитися до цього байдуже не слід.

№ 4, 2019  (с. 16)
Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку