Журнали

Практика МСФЗ 26 квітня, 2021
4
Н

Найкращий вибір — інвестувати в превентивні заходи

Андрій Третяк — лідер практики форензик PwC Україна. Він має 15-річний досвід роботи з клієнтами в приватному та державному секторах як в Україні, так і в країнах Центральної та Східної Європи. Андрій є сертифікованим експертом із питань боротьби із шахрайством — Certified Fraud Examiner (CFE). За останні 5 років він реалізував понад 50 успішних проєктів у сфері запобігання, протидії та подолання наслідків економічних злочинів. Крім того, Андрій працював над низкою проєктів з упровадження інституційних реформ в органах правосуддя та протидії корупції в Україні. Гадаємо, нашим читачам буде цікаво дізнатися про зміст і тенденції в такому важливому напрямі професійного консалтингу, як форензик.

-A
A+

Андрій Третяк, CFE, CISA, керівник практики форензик PwC Україна
 
 

Форензик народився у сфері держзакупівель. У середині минулого століття Моріс Пелубет (Maurice Peloubet), якого часто називають «батьком форензику», у своїй первинній концепції розподіляв форензик-фахівців за двома спеціалізаціями: судові експерти та експерти, які працюють у державних адміністративних органах. Що змінилося відтоді в практиці форензику? Які тепер сфери та напрями форензик-діяльності найбільш актуальні?

А. Т.: Насправді слово «форензик» відоме ще від часів Стародавнього Риму. Латинське слово «forēnsis» (форум чи публічний) почало застосовуватися на торгових майданчиках, де відбувалося безліч угод і дебатів. Розглядаючи такі дискусії, пріоритет надавали тій стороні, чиї аргументи були найбільш переконливими.

Що стосується терміна, який належить Морісу Пелубету, то тут ідеться про судову бухгалтерію (forensic accounting) — напрям форензику, який і надалі активно використовують форензик-фахівці у своїй щоденній діяльності.

У сучасному ж розумінні форензик — цілий комплекс послуг, що включають у себе елементи аудиту, юриспруденції, бухгалтерського обліку, інформаційних технологій, використання психологічних технік. На практиці форензик здійснюється в розрізі трьох головних напрямів:

  1. Запобігання та протидія: запобігання шахрайству чи спробам його вчинити, захист організації від фінансової та репутаційної шкоди, пов’язаної з можливим шахрайством чи спробами його вчинити.
  2. Виявлення: реагування на випадки шахрайства чи спроби його вчинити, розслідування фактів шахрайства, усунення загроз і допомога в запобіганні подальшій фінансовій та репутаційній шкоді.
  3. Реагування та ліквідація наслідків: розроблення плану виходу з поточної кризи (антикризовий менеджмент) і покращення здатності організацій учитися та вдосконалюватися після незапланованої події, пов’язаної з шахрайством.

Раніше, ще 10–15 років тому, форензик-послуги переважно спрямовувалися на розслідування фактів шахрайства, які спричинили репутаційну та істотну фінансову шкоду компанії. На сьогодні акцент форензик-послуг спрямований на протидію вчиненню протиправних дій, а також на усунення наслідків шахрайства чи спроб його вчинити.

Зокрема, згідно зі Всесвітнім дослідженням економічних злочинів та шахрайства, проведеним PwC у 2020 році (PwC Global Economic Crime and Fraud Survey, 2020), близько 40 % організацій планують збільшувати інвестиції в програми протидії шахрайству впродовж наступних двох років, оскільки існує чітка залежність між зростанням інвестицій у програми протидії шахрайству та зниженням збитків, яких організація може зазнати в результаті вчиненого шахрайства. Так, організації, які мають спеціальні програми протидії шахрайству, витрачають на 42 % менше коштів на реагування, мають на 17 % менше витрат на ліквідацію наслідків шахрайства та на 16 % менше витрат на сплату штрафів та/чи санкції, ніж ті організації, які таких програм не мають.

Погодьтеся, набагато краще інвестувати в превентивні заходи, ніж потім потерпати від незапланованих подій, пов’язаних з економічними злочинами або шахрайством.

Якщо говорити про спеціалізацію форензик-фахівців, то на практиці найчастіше трапляються фахівці із судової бухгалтерії (forensic accounting) та комп’ютерної криміналістики (computer forensics). Фахівці із судової бухгалтерії оцінюють розмір завданої шахрайством шкоди та знаходять, яким чином таке шахрайство було приховано в бухгалтерському обліку. Комп’ютерні криміналісти — це експерти з інформаційних технологій, які вивчають носії інформації з метою виявити «цифрові докази», які потім передаються до інших форензик-фахівців, у тому числі до фахівців із судової бухгалтерії, для подальшого вивчення та аналізу.

Команда форензик у PwC Україна складається з фахівців з інформаційних технологій, аудиторів та профільних експертів, які мають економічну освіту та практичний досвід роботи в різних галузях, таких як фінансовий сектор (банки, страхові компанії), інформаційні технології тощо.

Минулого року після кількох гучних фінансових скандалів британські парламентарі запропонували законодавчо зобов’язати аудиторів виконувати форензик-функції, а деякі академічні активісти висловилися навіть за те, щоб аудитори брали на себе повну відповідальність за виявлення шахрайства в компаніях, звітність яких підтверджується. На ваш погляд, такий підхід раціональний?

А. Т.: На мій погляд, у цьому контексті важливо конкретизувати, про яких саме аудиторів ідеться. Зокрема:

  1. Якщо йдеться про фінансових аудиторів — то їхня роль у частині форензик, на мою думку, досить чітко визначена в Міжнародному стандарті аудиту (МСА) 240 «Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, під час аудиту фінансової звітності». Згідно з МСА 240 аудитор несе відповідальність за набуття достатньої впевненості в тому, що фінансова звітність у цілому не містить суттєвих викривлень, які виникли в результаті шахрайства або помилки. Водночас у межах своєї роботи він може помітити ознаки можливого вчинення шахрайства чи інших неетичних дій і відобразити їх у результатах своєї роботи, а також, за необхідності, залучити, зокрема, форензик-експертів для більш детального дослідження та аналізу. Аудитори не роблять жодних юридичних визначень про те, чи дійсно відбувся акт учинення шахрайства, та не несуть відповідальності за виявлення шахрайства.
  2. Якщо говорити про форензик-аудиторів, тоді, на мою думку, їхня головна роль — допомогти керівництву організації у виявленні шахрайства чи знайти індикатори спроб його вчинення. І навіть при цьому форензик-аудитори не несуть повної чи кінцевої відповідальності за це, адже така функція передусім покладена на керівництво організації. Форензик-аудитори збирають доказову базу (факти) та розробляють рекомендації, спрямовані на посилення внутрішнього контролю для запобігання випадкам шахрайства та економічних злочинів.
    Згідно з рекомендаціями Асоціації сертифікованих експертів з питань шахрайства (Association of Certified Fraud Examiners, ACFE) основними обов’язками форензик-аудиторів є розслідування з метою виявити факти шахрайства чи спроб його вчинення, відстеження коштів та пошук активів для повернення, проведення аналізу фінансових даних та підготовка аналітичних звітів, зокрема, для подальшого судового розгляду.
  3. Якщо йдеться про інших галузевих аудиторів (з інформаційної безпеки, з дотримання стандартів якості в процесі виробництва тощо) — природа, фокус та мета їхньої роботи за своєю суттю безпосередньо не спрямовані на виявлення чи протидію шахрайству, а тому й відповідальність за це вони нести не можуть.

Нещодавно Американський інститут дипломованих публічних бухгалтерів (AICPA) випустив перший стандарт із надання форензик-послуг (SSFSs No. 1), який набув чинності 1 січня 2020 року. Чи потрібна, на вашу думку, стандартизована регламентація в цій делікатній сфері?

А. Т.: З точки зору стандартів, методологій та гайдлайнів у частині проведення форензик-аналізу випадків шахрайства або його спроб — таких напрацювань є досить багато. І вони, на мою думку, безумовно, цікаві та корисні в контексті практичного застосування. Утім, важливо усвідомлювати, що кожен кейс, над яким працює форензик-фахівець, є унікальним із точки зору типу шахрайства або інших економічних злочинів, зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на ситуацію, переліку процедур, що були визначені в межах конкретної ситуації, тощо. Тому, на мою думку, найбільш ефективними є підходи, що адаптовані до специфічної ситуації та потреб організації, ураховують найкращі практики щодо проведення форензик-розслідування, аналізу, інтерв’ю тощо та спрямовані на досягнення кінцевої мети, яку організація ставить перед форензик-спеціалістами (наприклад: удосконалення системи наявного внутрішнього контролю, відшкодування збитків, зокрема, через суд тощо).

При цьому беззаперечним залишається твердження про те, що всі форензик-процедури слід виконувати з урахуванням усіх релевантних законодавчих та регуляторних вимог.

Чи часто ініціаторами та учасниками корпоративних шахрайств є головні бухгалтери компаній?

А. Т.: На мій погляд, більш важливим у цьому контексті є дещо інше запитання, а саме: хто вчиняє корпоративне шахрайство? А для пошуку відповіді на це запитання пропоную, зокрема, поглянути на деякі статистичні дані й дослідження, що проводилися за останні роки, та розглянути конкретні приклади.

Згідно з результатами Всесвітнього дослідження в частині професійного шахрайства та зловживань «Звіт націй — 2020» шахрайство чи спроби його здійснити на управлінських рівнях відбуваються в такому розрізі: працівники (45 %), менеджмент (35 %) та власники / керівники організації (20 %). Варто зазначити, що випадки шахрайства, вчинені працівниками, а тим більше керівництвом, як правило, важче прогнозувати, відстежувати й контролювати. При цьому вони зазвичай спричиняють серйозніші наслідки для організації, адже часто можуть призвести до цивільних або кримінальних справ проти організації та причетних осіб, зашкодити репутації та, у деяких випадках, призвести до втрати бізнесу в цілому.

За результатами Всесвітнього дослідження економічних злочинів та шахрайства, проведеного PwC у 2020 році, шахрайство з боку працівників організацій здійснювалось у 25 % випадків шахрайства в Україні та 37 % у світі.

Також варто зазначити, що згідно з результатами, описаними у «Звіті націй — 2020», відділ бухгалтерського обліку та звітності входить у першу трійку структурних підрозділів, серед яких вчиняється понад три чверті всіх професійних шахрайств, і, незважаючи на те, що схеми шахрайства з фінансовою звітністю організації, у якій навмисно здійснюють суттєві викривлення, найменш поширені (10 % випадків шахрайства), з точки зору грошового еквівалента вони є найбільшою категорією професійного шахрайства (усереднено $ 945 000 збитків щодо кожного випадку).

Нерідко такий тип шахрайства є й наслідком дій працівників організації, що мають доступ до фінансових та бухгалтерських документів. Тому незалежно від того, хто є ініціатором економічного злочину чи шахрайства, варто пам’ятати про трикутник шахрайства — можливість, мотивація та тиск — та ефективно діяти на всі ці сторони трикутника, щоби запобігти таким випадкам у майбутньому.

Які особисті риси фінансового фахівця сприяють ефективному засвоєнню форензик-навичок та успішній практиці розслідувань?

А. Т.: На мою думку, ідеального чи вичерпного набору таких рис не існує. Особисто мені в роботі допомагають такі:

  • раціональний професійний скептицизм:
    • піддавання сумніву отриманої інформації;
    • фокус на факти, а не здогади;
    • використання двосторонніх гіпотез у роботі (чому так і чому ні);
  • уважність до деталей;
  • постійна практика, розширення спектра знань та вдосконалення навичок;
  • нестандартне мислення та підходи, зокрема:
    • розуміння психологічних особливостей шахрайства з метою моделювання неетичних дій шахрая в тій чи іншій ситуації;
    • інтелектуальний аналіз даних: опрацювання та зіставлення неструктурованої інформації.

№ 4, 2021  (с. 15)
Вверх
Закрыть
Замовити зворотній дзвінок
Буде виконано оформлення передплати на обране видання
Телефон
Оформити
Повернутися
Закрыть
Вибачте, на обраний вами період передплата не здійснюється. Для того щоб задати своє питання телефонуйте на наші контактні телефони або скористайтеся формою зворотного зв'язку