Чи поганий той бухгалтер, який не мріє стати фінансовим директором?

М. К.: Зовсім не факт, що бухгалтер, який зовсім не мріє стати фінансовим директором, поганий. В українських умовах значна кількість компаній росте повільно, є невеликими за розміром та, очевидно, не може обійтися без послуг бухгалтера, проте далеко не всі з них можуть дозволити собі фінансового директора. Тому мрії бухгалтерів у таких фірмах часто асоційовані зі зростанням фірми, як-от: «Фірма виросте, а я в ній стану фінансовим директором». Нерідко такі перспективи навіяні розмовами з власником бізнесу. Власники — дуже часто лідери за своєю натурою, вони надихають персонал на нові звершення і при цьому «малюють» в уяві своїх підлеглих привабливі картини майбутнього.

Та все-таки бухгалтер, який не мріє стати фінансовим директором, щонайменше чинить обачно. Він, імовірно, розуміє, що від фінансового директора вимагають не просто додаткових знань фінансових інструментів — компетенції фінансового директора вимагають інакше ставитися до ризику, до раптової зміни ситуації, до дотримання встановлених правил, процесів чи процедур. Деякі функції, які доводиться виконувати звичайним українським фінансовим директорам, — це те, за що бухгалтера могли би покарати. Більш глибоко це стосується рис характеру: риси характеру, глибинні компетенції, які є хорошими для бухгалтера, часто не дають розвинутися в хорошого фінансового директора і навпаки. Наприклад, сприйняття нами ризику є фактором, що залежить від нашого генотипу, оточення, яке нас формувало, віку, статі, регіону походження, біологічних особливостей нашого організму. Змінити своє ставлення до ризику — це непросто.

Проте все сказане вище не означає, що бухгалтери не повинні навіть мріяти стати фінансовими директорами. Я радше закликаю зробити критичну самооцінку своїх рис характеру та бути готовим змінювати їх, працювати над собою. Справа не в знаннях (кваліфікація має бути на рівні і в бухгалтера, і у фінансового директора, це навіть не обговорюється), справа саме в рисах характеру, які є складовою поняття компетенції. Я знаю багато колег, які стали фінансовими директорами, пройшовши через досвід бухгалтера та головного бухгалтера, а отже, це можливо. І ще одне, оскільки фінансовий директор і бухгалтер часто є протилежностями за своїми глибинними компетенціями, вони до певної міри доповнюють один одного, створюючи своєрідний баланс, який захищає власника від крайнощів надвисокої обачності, яка гальмує темпи розвитку компанії, та надмірного ризику, який збільшує ймовірність несприятливого розвитку подій.

Багато хто з бухгалтерів вважає, що найкращим фінансовим директором може бути лише той, хто добре розуміється на бухгалтерії. Чи погодились би Ви з такою тезою?

М. К.: Це питання переважно викликає дуже активну полеміку у професійних фінансових спільнотах. Зокрема, мені доводилося декілька разів ставати свідком палких дискусій у нас у CFO Club Ukraine. Здебільшого дискусія виникає між групами фінансових директорів, які колись працювали бухгалтерами, і тими, хто став фінансовим директором, будучи до цього фінансовим аналітиком, працівником банку, працівником податкової, аудитором тощо. У цих суперечках я постійно підтримую першу групу. Фінансовий директор має розуміти та пам’ятати, як працює концептуальна облікова модель компанії. Я не чекаю від нього досконалої пам’яті типових планів рахунків чи їхньої типової кореспонденції, проте фінансовий директор також повинен розуміти, якими подвійними проводками описується створення додаткової вартості в ланцюгу її створення (value added chain) саме в його компанії, він повинен розібратися в цьому. Він також має розуміти, як саме використовуються та відображають інформацію облікові регістри, що стосуються перетікання цінностей у функціональних департаментах, які здійснюються проводки перед тим, як формується фінансова звітність компанії. Фінансовий директор має також розуміти, яким документообігом це все супроводжується. Крім усього, я чекаю від фінансового директора знання та розуміння принципів роботи реляційних баз даних, для того щоби мати базове уявлення, як працює бухгалтерське програмне забезпечення, яке допомагає виводити фінансовий результат, вміння бути постановником завдань для служби IT-обслуговування.

І ще одне. Бухгалтерські проводки — це сконцентрований опис причинно-наслідкових зв’язків у фінансах у процесі настання різних подій. Фінансист, який думає проводками, знає відповіді на тисячі запитань залежно від комбінації рахунків, які будуть входити в проводку. Проти нього його колега, який не пам’ятає проводок і змушений запам’ятовувати події та їхні наслідки на основі раніше вивчених чи пережитих ситуацій і прикладів, порівняно виглядає досить скромно.

Нещодавні дослідження BDO засвідчили, що в США рівень оплати праці СFO значно нижчий за рівень оплати праці CEO. Чи можемо ми казати про те, що така сама ситуація характерна і для України? Чи свідчить це про недооцінку власниками економічного потенціалу фінансових управлінців?

М. К.: Думаю, що ситуація щодо співвідношення оплати праці CFO та CEO відображає нормальний статус-кво, оскільки виконавчий (генеральний) директор відповідає не тільки за раціональність і результативність фірми у фінансовому аспекті. Сферою його відповідальності є також стратегічний розвиток компанії, що змушує CEO бути інтегратором прагнень представників різних функціоналів: маркетингу, логістики, операційної діяльності, управління людськими ресурсами, зрештою, тих самих фінансів. Знайомство з практикою побудови компенсаційних пакетів в Україні дозволяє мені стверджувати, що в нас CEO та CFO також суттєво відрізняються в розмірі компенсаційного пакету, і далеко не на користь останнього. Більш точно підтвердити мою гіпотезу цифрами можуть представники консалтингових фірм, які спеціалізуються в галузі HR. Переважно такі компанії постійно моніторять ринок щодо розміру компенсаційних пакетів та інновацій у системі компенсацій.

Зрештою, деколи інтегратором бізнесу може стати й фінансовий директор. Мені довелося спостерігати на практиці випадки, які можуть здаватися фантастичними. Якщо фінансовий директор уміє ненав’язливо виявити інтерес до того, чим займаються його колеги в інших функціоналах компанії, запропонувати їм свою допомогу у формі фінансової інформації, якщо йому ще і вдається допомогти різним функціоналам дійти спільної думки чи спільного розуміння проблеми, що виникла, то для такого фінансового директора відкритий шлях у директори генеральні. Думаю, і зарплата при цьому не забариться. Звучить фантастично? Дійсно, я бачив досить мало таких фінансових директорів, може, тому що їм одразу пропонують ставати генеральними, а далі, щоби стати хорошим генеральним директором, доведеться вбити в собі частину фінансиста . Думаю, недооціненого потенціалу в цьому випадку не буває — рано чи пізно він обов’язково проявиться, і якщо його недооцінили, то така його вартість.

Чого, на Вашу думку, гостро не вистачає CFO-спільноті України?

М. К.: Цікаве запитання. Я працюю з фінансистами, зокрема фінансовими директорами CFO Club Ukraine, уже багато років. Абсолютна більшість із них — яскраві особистості, винятково компетентні, кваліфіковані, енергійні. Проте членами клубу стають найактивніші. Хотілось би, щоб усі фінансові директори України стали більш згуртованими у просуванні своїх спільних інтересів як у відносинах із державою та контролюючими органами, так і в питаннях розвитку бізнес-середовища — ринкової економіки з постійними зрозумілими правилами гри та єдиними для всіх стандартами.

Останнім часом в Україні на освітньому ринку помітно розвинувся напрям бізнес-шкіл. Але головбухи інколи скаржаться, що випускники цих шкіл погано обізнані в питаннях МСФЗ-звітності. Чи слід підвищити увагу до бухгалтерських питань під час формування МВА-курсів?

М. К.: Дійсно, в Україні існує невелике, але достатньо яскраве сузір’я бізнес-шкіл, навчання в яких суттєво впливає на ваші кар’єрні перспективи в бізнесі. Усі ці школи переважно мають у своєму портфелі продуктів програму МВА (Master of Business Administration). Є вона і в Київській школі економіки (KSE) — бізнес-школі, в якій я працюю. Кожна школа має свою спеціалізацію та свої точки диференціації: є школи більш орієнтовані на фінансові курси, є ті, хто орієнтований менше. За дослідженням, яке нещодавно проводили в KSE серед топменеджерів та власників бізнесу, важливість знання та розуміння фінансів і бухгалтерського обліку особливо критично зросла за останній рік, цьому найбільше посприяли кризові явища в економіці та коронавірус. Проте мусимо розуміти, що програма МВА — це набір найкращих інструментів, і не тільки фінансових, для управління бізнесом загалом, крім того, у бізнес-школах така програма орієнтована на найкращі світові практики управління бізнесом, а не на особливості ПСБО в одній окремо взятій країні чи IFRS. Тому випускники програми MВА переважно незле орієнтуються в тому, як працює облікова фінансова модель загалом у міжнародному аспекті (без специфіки прив’язки до IFRS чи US-GAAP тощо), як читати фінансову звітність та обчислювати й аналізувати на її основі головні фінансові показники, але не дуже заглиблюються в тонкощі українського бухгалтерського чи тим більше податкового обліку або конкретних стандартів. Довідатися про ці речі радше можна на кваліфікаційних програмах (наприклад DipIFR) чи спеціалізованих курсах, що їх активно проводять у тих же бізнес-школах, чи магістерських програмах для фінансових аналітиків.

І ще один нюанс. Я декілька разів спостерігав ситуацію на фірмі, коли власник бізнесу чи директор, який раніше не знав бухобліку, одного разу його взяв та й вивчив, добре вивчив. Нагадую, що сприйняття ризику в нього зовсім інакше, ніж у бухгалтерів. Повірте мені, що в такому випадку ймовірніше, що ситуація обернеться більше проблемою для самого бухгалтера. Вона почнеться, наприклад, із прохання шефа ще раз принести йому облікову політику компанії, яку він раніше підписував у стосі інших документів, для детальнішого ознайомлення. Можливо, у нього виникнуть додаткові запитання. Далі в нього, можливо, з’явиться бажання поглибити аналітичні рахунки і зробити роботою бухгалтерів те, що традиційно на фірмі раніше робив цілий відділ в MS Excel. Я просто намалював перед вами один із гіпотетичних сценаріїв. Тому раджу запастися терпінням і просто детально та доброзичливо проконсультувати шефа щодо питань, які стосуються IFRS.