Рада з фінансової звітності (FRC) змушує великі аудиторські фірми відокремити аудит від інших послуг. Чи покращить ця стратегія якість аудиту?

І. А.: Це бажане рішення FRC, яке давно назріло. Значною мірою ця стратегія має покращити якість аудиту в тому сенсі, що вона має зменшити конфлікт інтересів, з якими стикаються аудитори, коли пропонують інші послуги тому самому клієнту, якого вони перевіряють. Однак я не думаю, що цього достатньо для боротьби з фінансовим обманом. Я також переймаюся щодо часових меж, наданих «Великій четвірці» для здійснення цього 1.

Деякі депутати парламенту вважають, що аудиторська професія має бути окремою, а не доповненням до бухгалтерської професії. Але насправді такий поділ уже існує. Які результати може принести поглиблення самостійності аудиторської професії?

І. А.: Як Ви зауважили, поділ уже існує, і саме тут наша думка щодо створення окремого корпоративного аудитора відрізняється від запропонованої у звіті Брайдона (Brydon report 2). У цьому звіті рекомендовано створити окремого корпоративного аудитора, який має мандат на виявлення шахрайства у фінансовій звітності. Але ми вважаємо, що в сучасних умовах необхідним є не окремий корпоративний аудитор, а аудитори, які можуть виявити шахрайську звітність, використовуючи бухгалтерські форензик-процедури. Саме це я вважаю потрібним. Мандат аудиторів — це те, що слід змінити, і в ньому потрібно зазначити про взяття повної відповідальності за виявлення шахрайства у фінансовій звітності. Я вважаю, це покращить якість аудиту, зменшить кількість шахрайств із фінансовою звітністю та раптових крахів компаній без будь-яких попереджувальних сигналів. Джозеф Веллс 3одного разу сказав, що бухгалтери не дурні й не шахраї, але більшість із них — невігласи в шахрайстві. Аудиторська професія підготувала аудиторів, які не натреновані для виявлення витончених схованок і злодіїв. Поки аудитори не матимуть кращих навичок форензик-бухгалтерії, не знатимуть добре етики, принципів та не приймуть повної відповідальності за виявлення шахрайства у фінансовій звітності, методи та способи, якими шахрайство приховується у складних фінансових операціях, продовжуватимуть загрожувати цілісності фінансової звітності та корпоративного управління.

Ви та ваш колега з бізнес-школи Шеффілда, професор Найджел Гарроу (Nigel Garrow), заявили, що аудитори повинні брати на себе повну відповідальність за виявлення шахрайства у фінансовій звітності. Чи призведе це до підвищення цін на аудиторські послуги?

І. А.: Проблема має два аспекти. По-перше, якщо аудитори візьмуть на себе всю відповідальність за виявлення шахрайства у фінансовій звітності, це покращить якість аудиту та зменшить кількість фінансових витівок. По-друге, зміна мандата формуватиме освіту аудиторів. На цей час вони проходять навчання для виявлення відхилень від стандарту бухгалтерського обліку. Якщо їхній мандат зміниться, це означатиме, що їм потрібно буде застосовувати більше форензик-процедур бухгалтерського обліку, які будуть включені в їхню підготовку для кращої роботи. Якщо аудиторська освіта зміниться, вартість аудиту не обов’язково збільшуватиметься, оскільки зміна мандата обумовлюватиметься освітою. Водночас я розумію, що аудиторські фірми — це бізнес і на ринку є певна вимога щодо покриття їхніх витрат і часу, необхідного для проведення аудиту. Але зі штучним інтелектом аудитори робитимуть більше, втрачаючи менше. Ми вважаємо, що навіть якщо вартість аудиту трохи збільшиться внаслідок взяття повної відповідальності за виявлення шахрайства у фінансовій звітності, вигода перевершить витрати, оскільки буде менше корпоративних колапсів та шахрайств у фінансовій звітності, адже аудитори вмітимуть ідентифікувати сигнали тривоги досить рано.