Версія для друку

Демонтаж і розбирання майна

Нагадаємо, що ліквідувати основні засоби (далі — ОЗ) та інші необоротні матеріальні активи (далі — ІНМА) установи необхідно відповідно до встановленого порядку списання майна. Для установ державної форми власності він затверджений постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314, а для комунальних установ його затверджують місцеві ради. Як правило, порядки списання комунального майна висувають ідентичні вимоги, що і Порядок № 1314, тому в цілому далі будемо спиратися на положення цього документа. Але комунальним установам радимо бути пильними і звіряти згадувані вимоги Порядку № 1314 із власними.

Так, п. 21 цього Порядку дозволяє починати демонтаж і розбирання майна лише на підставі рішення про списання об’єкта. Щодо ІНМА або ОЗ з первісною вартістю менше ніж 20000 грн, які повністю амортизовані, його ухвалює керівник установи, а у всіх інших випадках — орган, уповноважений управляти майном. Для комунального майна — це місцева рада, а суб’єкти управління державної власності визначені ст. 4 Закону № 185 (далі — уповноважений орган). Винятком із цього правила є випадки аварії чи стихійного лиха, коли майно фактично вже зруйноване. Тоді ліквідацію наслідків можна починати одразу, але факт аварії має бути затверджений документально (абз. 10 п. 14 Порядку № 1314).

Установа може самостійно розпочати процедуру розбирання — якщо має фахівців з достатнім рівнем кваліфікації, або доручити це спеціалізованій організації. В будь-якому разі відповідно до пп. 23, 26 Порядку № 1314 по завершенні робіт вилученню і зарахуванню на баланс підлягають:

• усі вузли, деталі, матеріали та агрегати розібраного та демонтованого обладнання, які придатні для ремонту іншого обладнання чи для подальшого використання;
• матеріали, отримані в результаті списання іншого майна;
• предмети, придатні для використання як самостійний об’єкт ОЗ;
• непридатні для використання вузли, деталі, матеріали та агрегати для подальшої їх реалізації як вторинної сировини;
• вузли, деталі, матеріали та агрегати, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння.

ДО ВІДОМА. Здавати як брухт, знищувати вироби чи складові, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, можна тільки за умови їх вилучення та оприбуткування з метою подальшої реалізації (п. 26 Порядку № 1314). А після того 80% коштів, отриманих за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50% коштів, отриманих за здане срібло, підлягають перерахуванню до держбюджету (п. 54 ч. 2 ст. 29 БКУ).

Вилучені предмети і матеріали оцінювати для відображення в бухобліку доцільно за справедливою вартістю, керуючись п. 9 розд. ІІ НС 123 «Запаси». Як правило, цю роботу доручають комісії установи зі списання майна.

Отже, за фактом демонтажу і розбирання майна необхідно скласти акт виконаних робіт, що буде містити інформацію щодо складу та обсягу вилучених матеріалів та предметів, а також акт оцінки. На підставі цих двох документів бухгалтерія відображає оприбуткування активів, отриманих від ліквідації. Яким чином це зробити відповідно до чинного облікового законодавства, розглянемо далі.

Для власних потреб

Доходи від оприбуткування активів, які залишаються для задоволення потреб установи, відповідно до Порядку № 1219 обліковують виключно на субрахунку 7112 «Дохід від оприбуткування активів, раніше не врахованих в балансі».

Вилучені матеріали і предмети відповідно до п. 23 Порядку № 1314 і п. 5 розд. VI НС 121 «Основні засоби» можуть бути відображені у складі як запасів, так і ОЗ. Отже, рахунок для оприбуткування отриманих від ліквідації активів слід обирати відповідно до їхньої економічної сутності, очікуваного строку корисного використання та вартості.

Так, якщо це матеріал, запчастина або предмет, що за очікуванням буде використовуватися рік або менше, йому відповідатимуть субрахунки для обліку запасів: 1513–1518, 1812, 1816. Якщо це предмет з очікуваним строком корисного використання більше року, є підстави відображати його на рахунку 10 «Основні засоби» або 11 «Інші необоротні матеріальні активи», зокрема відповідно до п.п. 3.2.2 розд. ІІ НС 121 «Основні засоби» предмети з оціненою вартістю 6000 грн без ПДВ або менше обліковують на субрахунку 1113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

Нагадаємо, що первісна вартість ОЗ і ІНМА формує внесений капітал установи, тож суми, що складають цю вартість необоротних активів, вилучають з доходів звітного періоду і відносять на рахунок 51 «Внесений капітал». У зв’язку з цим п.п. 1.15 Типової кореспонденції для відображення ОЗ, отриманих від ліквідації необоротних активів та залишених для потреб установи, пропонує такі два записи: Дт 10, 11 — Кт 7112 та одночасно Дт 7112 — Кт 5111.

НЮАНС. Якщо об’єкт, який відповідає критеріям визнання ОЗ чи ІНМА, не буде введений (переданий) в експлуатацію одразу, його доречно було б зарахувати на баланс як капітальні інвестиції і, відповідно, відобразити цільове фінансування (Дт 13 — Кт 7112 та одночасно Дт 7112 — Кт 54 «Цільове фінансування»). А на підставі Акта введення в експлуатацію потім уже відображати записи Дт 10, 11 — Кт 13 та одночасно Дт 54 — Кт 51.

Внутрішнє передання

Якщо установа не може у своїй діяльності використати вилучені після демонтажу чи розбирання матеріали і предмети, уповноважений орган може ухвалити рішення про їх передання іншій бюджетній установі. Таке рішення зазвичай обумовлюється у розпорядчому акті, який надає дозвіл на списання майна.

Порядку обліку для такого випадку у Типовій кореспонденції не передбачено.

Оскільки вилучені предмети і матеріали фактично залишаться у власності уповноваженого органу, а не будуть реалізовані сторонній особі, вважаємо за доцільне їх спочатку оприбутковувати як активи, залишені для власних потреб (див. вище), а потім відобразити в обліку внутрішнє переміщення.

Облік внутрішнього переміщення ОЗ див. на с. 29 цього номера, а щодо обліку запасів нагадаємо пп. 3.3 і 3.5 Типової кореспонденції:

• передання запасів у межах уповноваженого органу відображають записом Дт 27 «Дебіторська заборгованість за внутрішніми розрахунками» — Кт 15, 18;
• після списання запасів установою, що їх отримала, відображають запис Дт 8013 — Кт 27.

Продаж

Якщо установі-балансоутримувачу вилучені активи непотрібні і передавати їх іншій бюджетній установі не планується, то включається інше правило: все, що може бути продано, має бути продано.

Зазвичай відходи від ліквідації активів здають як вторинну сировину. Так, наприклад, в Україні збирають і заготовляють як вторсировину чорні та кольорові метали, макулатуру, склобій, відходи полімерних і гумових матеріалів тощо.

До редакції також надходили запитання на кшталт того, чи потрібно бюджетним установам перевіряти в особи, яка приймає вторсировину, наявність дозвільних документів на провадження цього виду діяльності.

Відповідаємо: з 2014 року суб’єкти господарювання зобов’язані отримувати ліцензію у разі здійснення операцій у сфері поводження лише з небезпечними відходами, а збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини більше не ліцензується (п. «н» ст. 17 Закону про відходи). Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами необхідно отримувати, лише якщо обсяги діяльності перевищують гранично допустимі норми, встановлені п. «с» ст. 17 Закону про відходи.

Попри це вважаємо, що бюджетна установа, яка реалізує відходи, не зобов’язана перевіряти наявність або потребу у наявності цього дозволу.

І все ж таки за фактом реалізації має бути складена накладна, в якій зазначають обсяг проданих матеріалів та ціну продажу.

Відповідно до п.п. 3.9 Типової кореспонденції для оприбуткування активів, що передбачається реалізовувати, запропоновано рахунок 15 в цілому, а також субрахунки 1812, 1814–1816.

Крім того, у Порядку № 1219 підкреслено, що облік матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації ОЗ, які не можуть бути використані як матеріали або запасні частини (брухт, утиль, зношені шини тощо), ведуть на субрахунку 1518 «Інші виробничі запаси».

Але! План рахунків № 1203 містить спеціальний субрахунок 1815 «Активи для розподілу, передачі, продажу», і саме він мав би використовуватися для обліку активів, що очікують реалізації. З огляду на таку неузгодженість, вважаємо, що не буде помилкою для оприбуткування брухту і відходів використовувати будь-який із цих субрахунків — 1815 або 1518.

А ось доходи від оприбуткування активів, що призначені для подальшої реалізації, відображають однозначно на рахунку 72 «Доходи від продажу активів» (п.п. 3.9 Типової кореспонденції).

Отже, на підставі акта оцінки та акта виконання робіт з розбирання чи демонтажу згідно з Типовою кореспонденцією відображати в обліку отримані матеріали і предмети, які планується реалізовувати, доречно таким записом: Дт 1815, 1518 — Кт 7211.

Щодо проводок з реалізації таких активів склалося два підходи серед фахівців.

Перший. Відображають передання активів покупцю проводкою Дт 2111 — Кт 1518, 1815.

Ціна реалізації активів може відрізнятися від ціни, за якою їх обліковували на балансі. Наприклад, оприбуткували брухт на суму 500,00 грн, але реалізували за 450,00 грн. У такому разі суму доходу, нарахованого під час оприбуткування, пропонують скоригувати на різницю цін:

• якщо ціна реалізації менша від ціни оприбуткування: Дт 7211 — Кт 2111;
• якщо ціна реалізації більша від ціни оприбуткування: Дт 2111 — Кт 7211.

Другий. Відображають одночасно:

• дохід на суму, зазначену в акті приймання вторинної сировини (або накладній): Дт 2111 — Кт 7211;
• витрати на суму, зазначену в акті оцінки: Дт 8211 — Кт 1518, 1815.

Перший підхід ґрунтується на порядку застосування рахунку 72, але, на наш погляд, є не зовсім коректним.

По-перше, нарахування доходів від оприбуткування активів і доходів від їх реалізації — це різні господарські операції, які можуть мати місце навіть у різних звітних періодах. Дохід від оприбуткування відображається на підставі акта оцінки та акта виконання робіт з розбирання чи демонтажу, а дохід від реалізації — на підставі акта приймання вторинної сировини (або накладної). Якщо суми в актах відрізняються, то коригувати суму господарської операції з оприбуткування не зовсім справедливо, адже вона ґрунтується на іншому первинному документі.

По-друге, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (абз. 1 п. 2 розд. ІІ НС 135 «Витрати»), і згідно з п.п. 2.5 розд. ІІ НС 124 «Доходи» однією з вимог визнання доходів від реалізації є можливість достовірно визначити витрати, пов’язані з продажем. Тож у тому періоді, в якому була здійснена реалізація, доречно було б визнати витрати, понесені для отримання доходу.

По-третє, згідно з п.п. 2.2 розд. ІІ НС 124 «Доходи» визнаний дохід не може коригуватися на ту його частину, яка не оплачена покупцем, — ця частина визнається витратами. Тобто якщо на момент оприбуткування визнано дохід на більшу суму, ніж виявилась в результаті ціна реалізації, то коригування його на різницю, як пропонує низка фахівців, суперечить положенням НС 124 «Доходи». Отже, на нашу думку, другий підхід є більш обґрунтованим, але кого дослухатися у підсумку — вирішувати вам.

Утилізація відходів

Відповідно до пп. «д» і «є» ст. 17 Закону про відходи установи зобов’язані:

а) забезпечувати збирання, зберігання та не допускати знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія з екологічної безпеки;

б) здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передання їх іншим особам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Так, наприклад, існує технологія утилізації чи переробки автомобільних шин, відходів електричних та електронних вузлів, що містять акумуляторні батареї, ртутних відходів, скла від електронно-променевих трубок тощо.

Відходи, що потребують утилізації, не мають потенціалу корисності чи майбутніх економічних вигід, тому їх на баланс зараховувати не потрібно. Вартість послуг з утилізації, які сплачує установа, є витратами поточної діяльності. Чітких рекомендацій щодо того, на який рахунок відносити ці витрати, немає. Вважаємо, що тут потрібно відштовхуватися від того, в якій діяльності установи використовувався об’єкт:

• якщо для виконання бюджетних програм і забезпечення функціонування установи, то витрати на його утилізацію визнають матеріальними витратами, що обліковуються на субрахунку 8013 (наприклад, службовий автомобіль керівника установи);
• якщо для надання платних послуг, виготовлення продукції, виконання робіт, то витратам на його утилізацію відповідає субрахунок 8113 (наприклад, трактор, який використовувався для обробки сільгоспугідь, на яких установа вирощує на продаж продукцію).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Витрати, пов’язані з ліквідацією об’єкта ОЗ, а також матеріальні цінності, які надійшли від розбирання, демонтажу, зазначаються в розділі акта на списання основних засобів (часткової ліквідації) або акта списання транспортних засобів «Розрахунок результатів списання об’єкта».

Приклад. Установа (неплатник ПДВ) отримала рішення від уповноваженого органу про ліквідацію автомобіля ВАЗ 2110, первісна вартість якого становила 90000,00 грн, а нарахований знос на дату вибуття об’єкта — 60000,00 грн. Відповідно до технічного висновку фахівців ухвалено такі рішення:

• акумулятор є придатним до використання, тож його залишають для потреб установи;
• шини повністю зношені та підлягають утилізації;
• брухт слід реалізувати як вторсировину.

Згідно з актом оцінки акумулятор коштує 1000,00 грн, брухт — 5000,00 грн. Згодом метал було реалізовано за 4500,00 грн, а вартість послуги з утилізації шин становила 300,00 грн. Суми наведено умовні.

Розглянемо, як усі ці операції буде відображено у бухобліку установи.

Бухоблік ліквідації автомобіля та оприбуткування різних активів від його ліквідації