Версія для друку

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи потрібно нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб при проведенні виплат, наприклад, таких як:

щомісячної стипендії особам похилого віку, яким виповнилося 100 і більше років та особам з числа інвалідів війни та учасників бойових дій, яким виповнилось 90 і більше років;

надання допомоги учасникам АТО до свята дня Захисника України;

надання одноразової матеріальної допомоги учасникам АТО, яким встановлено статус «інвалід війни»;

виплата матеріальної допомоги на поховання сім’ям, в яких померлі на момент смерті були працездатного віку і ніде не працювали, та тих, від яких відмовились рідні та близькі;

виплата матеріальної допомоги на лікування;

виплата одноразової матеріальної допомоги членам сім’ї жителів <…> на поховання учасників бойових дій (учасників АТО, ООС);

надання одноразової матеріальної допомоги постраждалим внаслідок пожежі чи іншого стихійного лиха;

надання одноразової матеріальної допомоги сім’ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах;

надання одноразової матеріальної допомоги військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом та членам їх сім’ї на поліпшення житлово-побутових умов проживання, що мають зареєстроване місце проживання на території <…>;

надання одноразової матеріальної допомоги військовослужбовцям, мешканцям <…>, які проходять службу: в ЗСУ; силах ТРО ЗСУ;

мешканцям <…>, які є членами інших ДФТГ (або члену їх сім’ї при неможливості отримання допомоги самостійно);

надання одноразової матеріальної допомоги мешканцям (…), членам сімей військовослужбовців ЗСУ, ДФТГ і ТРО ЗСУ, які загинули під час бойових дій в Україні;

матеріальної допомоги на транспортування на територію України тіла особи, яка померла на території іншої держави;

надання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які проходять службу в ДФТГ <…>?

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон № 280) органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування (п. 22 ст. 26 Закону № 280).

Статтею 34 Закону № 280 визначено повноваження органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення.

Пунктами 1 та 4 ст. 61 Закону № 280 передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені ст. 165 Кодексу.

Підпунктом 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартість соціальних послуг та реабілітаційної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом, а також вартість соціальної допомоги в натуральній формі малозабезпеченим сім’ям, що отримана від надавачів соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги».

Водночас п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2-167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи зазначене, якщо селищною радою здійснюється надання державної допомоги на користь фізичних осіб відповідно до затверджених програм соціально-економічного розвитку за рахунок місцевого бюджету, то сума такої допомоги може бути віднесена до доходів, зазначених у п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, тобто не оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, якщо селищною радою надається адресна матеріальна допомога, яка не зазначена у п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, то сума такої допомоги включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків з відповідним оподаткуванням.

Враховуючи вищенаведене, державна допомога, що надається фізичним особам за рахунок міського бюджету, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за умови виконання міською радою затвердженої програми соціально-економічного розвитку чи цільової програми з питань діяльності місцевого самоврядування, в якій передбачено надання такої допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету (з конкретним визначенням її напрямів, умов надання та кошторисом).

Водночас зауважуємо, що для уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань.

Зауважуємо, що відповідно до п. 528 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, ст. 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно із п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, з 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.