Версія для друку
<…> Відповідно до положень статей 2–3 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посадами в органах місцевого самоврядування є:
виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;
посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Абзацом п’ятим частини першої статті 10 Закону встановлено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Таким чином, норми абзацу п’ятого частини першої статті 10 Закону стосуються осіб, які з призначенням на визначені посади набувають статусу посадової особи місцевого самоврядування.
Разом з тим частиною п’ятою статті 10 Закону передбачено, що на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом).
Тобто при потребі виконання роботи тимчасово відсутньої посадової особи (довготермінове відсторонення від посади, хвороба, відпустка тощо) на час її відсутності (крім виборних посад) може бути прийнята інша особа на умовах контракту.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.
Згідно із Методичними рекомендаціями щодо особливостей прийняття (обрання) на службу посадових осіб органів місцевого самоврядування (додаток № 1 до листа Головдержслужби від 6 лютого 2002 року № 42/621) особи, прийняті на роботу на умовах контракту в органи місцевого самоврядування, не набувають статусу посадових осіб місцевого самоврядування, вони не складають Присяги, їм не встановлюються ранг і період роботи за контрактом не зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування чи стажу державної служби.
Отже, особи, прийняті до органів місцевого самоврядування на умовах контракту, не проходять службу в органах місцевого самоврядування та не мають статусу посадової особи місцевого самоврядування, а отже прийняття цих осіб на посади до органів місцевого самоврядування не потребує проведення конкурсу.
Враховуючи викладене, прийняття на роботу особи за строковим трудовим договором (контрактом) можливе без проведення конкурсу і лише на час відсутності посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень. <…>
Голова К. Ващенко
