Нещодавно Міністерство фінансів оприлюднило проєкт змін до Закону про бухоблік, які пов’язані із запровадженням звітності зі сталого розвитку за стандартами Європейського Союзу.
Як ви оцінюєте таку ініціативу?

Т. К.: Цю законодавчу ініціативу я оцінюю позитивно, бо вона наближає Євроінтеграцію України та сприяє розвитку компаній. Уже проведено тисячі досліджень, які підтверджують позитивну кореляцію сталої звітності з ефективністю бізнесу, зростанням продуктивності, зниженням витрат, збільшенням інвестицій тощо. Рано чи пізно це все одно сталося б, і ми давно попереджали про неминучість звітування за стандартами ЄС. Ті компанії, які добровільно заздалегідь почали оприлюднювати ESG-звітність, пройдуть нові процедури безболісно, іншим доведеться провести глибоку реорганізацію корпоративних процесів. Залишається тільки сподіватися на розуміння контролюючих органів у цей перехідний період.

Якщо ці зміни затвердять, то вже з 2026 року великі підприємства, середня кількість працівників яких за рік, що передує звітному, становить понад 500 осіб, мають почати звітувати. До цього нефінансові показники деякі компанії розкривали хіба що у звіті про управління (у довільній формі). Чи могли б ви розказати, чого очікувати від Європейських стандартів звітності про сталий розвиток (ESRS)?

Т. К.: Не треба боятися нефінансової звітності, адже вже опубліковано приклади звітів згідно з ESRS від провідних компаній світу, а також підготовлено багато рекомендацій та роз’яснень. Водночас варто розуміти, що до звітування мають бути залучені майже всі департаменти компанії, яким необхідно надати відповідні дані про екологічні, соціальні та управлінські аспекти своєї діяльності. Причому ключову роль відіграватиме фінансовий відділ, адже все врешті-решт зводиться до цифр. Це додаткова робота для всіх, ані часу, ані грошей не стає більше, тому люди вже заздалегідь починають обурюватися. Водночас упорядкування даних зазвичай приводить до вдосконалення процесів діяльності компанії, тому позитив тут очевидний. «Знеболювальним засобом» під час переходу до сталої звітності може стати розширення штату працівників або залучення сторонніх консультантів.

При цьому, згідно з останніми даними, власне Єврокомісія сьогодні планує відтермінувати головний масив вимог щодо подання сталої звітності. На момент підготовки нашого інтерв’ю обговорюють 2030 рік.
Як думаєте, із чим пов’язаний такий розсинхрон?
І чи дійсно Україна зможе запровадити стале звітування раніше від Європи?

Т. К.: Як завжди в перехідний період, виникає багато запитань і не вистачає спеціалістів, тому деякі західні компанії в цьому році вважають, що їм дешевше заплатити штраф, ніж підготувати доладну нефінансову звітність. Одразу зазначу, що це призведе до незворотних репутаційних ризиків, які можуть безпосередньо вплинути на фінанси. А Україна дійсно може стати флагманом сталого звітування, бо війна переконала нас, що важливо відстежувати ланцюги постачання. Просто не буде. Уже зараз виникає безліч складних запитань. Наприклад, чи може компанія використовувати фізіотерапевтичне обладнання білоруського виробництва для реабілітації наших воїнів? Або як оцінювати нейтралітет швейцарської компанії, яка забороняла постачати зброю зі своїми деталями в Україну, коли потім швейцарські деталі знаходили в російських ракетах, які вбивали українців? ESRS-звітність для України під час війни — це питання виживання.

ESRS містять тематичні стандарти щодо довкілля (група ESRS-E).
Як думаєте, на що тут слід звернути увагу українським компаніям?

Т. К.: Українські компанії мають зрозуміти, що всі вони прямо або опосередковано впливають на довкілля. Треба мислити категоріями повного життєвого циклу товарів та послуг, щоб зрозуміти, де саме відбувається цей вплив. А мені навіть від будівельників доводилося чути, що вони ніякого стосунку до вуглецевих викидів не мають. Не кажучи вже про ІТ-компанії, які переконані, що вони «ефірні створіння» і їхня діяльність ніяк не може шкодити довкіллю. Водночас інші ІТ-компанії вже підготували не тільки ESG-звіти, а й програмне забезпечення, яке полегшує впровадження ESRS. Найбільше ускладнень виникає під час калькуляції викидів за Scope 1 (прямі викиди від активів компанії), Scope 2 (непрямі викиди від енергозабезпечення компанії) та Scope 3 (викиди, на які компанія опосередковано впливає в ланцюгу створення вартості товарів та послуг). А вже подейкують про Scope 4 й 5… Але наразі обов’язковим є звітування щодо викидів за Scope 1, тобто тільки щодо тих об’єктів і засобів, які безпосередньо у власності компаній.

У сфері ваших професійних інтересів є військова екологія.
Чи могли б ви детальніше розповісти про це?
Як відрізняється розкриття інформації у звітності компаній в умовах війни?

Т. К.: Військовою екологією ми займались у мирні 2004–2008 роки. Цей напрям виник у країнах НАТО, коли з’ясувалося, що на закритих військових полігонах збереглося більше біорізноманіття, ніж на більшості інших територій. Під тиском громадськості в багатьох країнах Європи до полігонів відкрили обмежений доступ для рекреаційних і дослідницьких цілей, а при міністерствах оборони створили відділи військової екології. Українську армію тоді розвалювали з усіх боків, і ми сподівалися, що співпраця з міністерствами оборони Європи хоча б у сфері військової екології допоможе зберегти нашу армію та наблизить Україну до вступу в НАТО.

І наостанок. Поділіться порадами щодо головних аспектів, на які мають звертати увагу компанії під час формування звітності.

Т. К.: Почніть із ретельного ознайомлення з ESRS і виберіть ті аспекти, які стосуються діяльності саме вашої компанії. Ви здивуєтеся, наскільки багато їх виявиться. За кожним аспектом розберіться з подвійною суттєвістю, тобто як діяльність вашої компанії впливає на світ і водночас як навколишнє середовище в широкому сенсі може вплинути на певний аспект діяльності вашої компанії. Компанії допоможе розвиток корпоративної культури в напрямі стимулювання збору й аналізу даних щодо ESG-показників. Це стане початком довгої захопливої подорожі, яка неодмінно приведе вас до успіху.