Висловлені погляди є думкою автора та не обов’язково є позицією EY

Зараз активно дискутують щодо перегляду критеріїв визнання внутрішньо створених НМА на балансі компаній. Критики наявного підходу відзначають, що такі активи відіграють дедалі більшу роль у діяльності компаній, але належно не відображаються у звітності. Як вважаєте, чи підходимо ми до «революції» в обліку нематеріальних активів? Як у вашій практиці та нинішніх умовах визнання компанії намагаються зробити акцент на цій інформації?

А. Т.: Я вважаю перегляд стандартів і випуск нових стандартів, які можуть істотно відрізнятися від попередніх, нормальною і в деяких випадках необхідною практикою. Багато стандартів застаріває через те, що середовище бухгалтерського обліку постійно змінюється та ускладнюється. Способи обліку, що їх використовують зараз і ми вважаємо стандартними, були складні або немислимі кілька років тому. Достатньо згадати МСФЗ 16 «Оренда», який зробив революцію в обліку лізингових операцій. Під час перших обговорень цього стандарту облік майбутніх зобов’язань з оренди й тим паче права використання активу на наступні періоди здавався чимось неймовірним та абсолютно нелогічним. Проте зараз такий підхід здається цілком прийнятним і дає змогу краще оцінити, якими активами володіє компанія на цей момент і які це спричинить зобов’язання в майбутньому. Підхід до обліку повністю змінили, відштовхуючись від повсякденних реалій. Тому я припускаю щось схоже стосовно капіталізації НМА, розроблених власними силами. Компанії стикаються з великими труднощами, коли аналізують критерії визнання внутрішньо створених НМА, і поточна версія стандарту істотно обмежує компанії у визнанні таких НМА. У зв’язку із цим мені здаються цілком можливими перегляд стандартів і «революція» в обліку нематеріальних активів.

Як вважаєте, чи має професія бухгалтера підлягати ліцензуванню?

А. Т.: Я не вважаю, що професія бухгалтера в тій формі, у якій вона зараз існує, має підлягати ліцензуванню. Аж надто широко затребувана професія. Та й очікувана якість виконуваної роботи залежить радше від роботодавця та компанії. Фактично бухгалтери виконують роботу, яку від них вимагає менеджмент компанії, і фінансова звітність низької якості говорить радше про незацікавленість у ній менеджменту або недостатній рівень знань фінансової сфери. Якщо менеджмент зацікавлений у залученні більш кваліфікованих кадрів, то вимога сертифікації на певні позиції може допомогти в цьому питанні. Я не бачу, які плюси можна отримати від уведення ліцензії, тому сприймаю ліцензування як непотрібний додатковий крок у здобутті професії. Якщо й розглядати ліцензування для бухгалтерів, то радше це можна запровадити лише для окремої групи, щоби була впевненість, що, досягнувши певного рівня в кар’єрі, бухгалтер має необхідні знання. Цей підхід нагадує ліцензування аудиторів. Фактично більшість працівників аудиторських компаній не має аудиторської ліцензії, вона потрібна лише на певному етапі кар’єри.

В Україні бухгалтерська спільнота не надто шанує процес дисконтування. Чи є проблемні ділянки обліку в Чехії?

А. Т.: За останні кілька років я декілька разів стикався з неправильним обліком факторингу. Існують два типи факторингу (фінансування дебіторської заборгованості з регресом і факторинг без права регресу), і залежно від умов договору облік і презентація цих операцій у фінансовій звітності сильно відрізняється. Принципи обліку факторингу не прописані докладно в національних стандартах, і для правильного обліку необхідно керуватися додатковими інтерпретаціями регулятора. Якщо компанія не має великого досвіду з операціями факторингу, бухгалтери часто не заглиблюються в суть умов, зазначених у договорі, та відображають операції факторингу на підставі власного судження, яке не завжди виявляється правильним.

Я б ще зауважив, що бухгалтери можуть обмежуватися лише функціями ведення бухгалтерського обліку. Для мене професія бухгалтера передбачає також готування фінансової звітності, включаючи розкриття, як наступний крок і результат бухгалтерського обліку. Тут навіть краще підходить англійське слово «accountant», яке всеосяжне за своєю суттю. Однак я часто стикаюся з тим, що бухгалтери вважають своїм основним завданням правильне відображення первинних документів в обліку, не замислюючись про те, як це буде презентовано у фінансовій звітності. Я дотримуюся тієї думки, що фінансова звітність має надавати дані про фінансовий стан компанії на певну дату та за певний період і сутність має бути вища за форму. Це стосується, зокрема, і процесу дисконтування, який допомагає показувати у звітності заборгованість на поточний момент з урахуванням вартості грошей. Крім цього, бухгалтери не приділяють достатньої уваги якості підготовки розкриттів до фінансової звітності. Деякі обов’язкові розкриття можуть бути пропущені та надавати не всю інформацію, вказану як вимога в стандартах.

Чи реально працювати бухгалтером / аудитором у Чехії, знаючи англійську, але не знаючи чеської? Які професійні сертифікації поширені?

А. Т.: Це запитання стосується мене безпосередньо, адже я саме та людина, яка переїхала працювати в Чехію аудитором, не знаючи ні слова чеською. Насправді, щоби повноцінно відповісти на це запитання, потрібно пояснити умови, за яких працює ринок праці в Чехії. Усіх іноземців можна розділити на 2 типи:

1. Колишні студенти — ті, хто приїхав навчатися у виші та, закінчивши його, залишився в країні. У Чехії вища освіта чеською мовою безкоштовна абсолютно для всіх, включаючи іноземців. Достатньо лише скласти вступні іспити та отримати навчальну візу. Тому в Чехії навчається багато іноземних студентів, особливо з країн пострадянського простору. Відповідно, такі люди після 5–7 років навчання у виші знають чеську мову досить добре.
2. Іноземці, які приїздять до Чехії після закінчення вишу та з певним досвідом роботи. Найчастіше ці люди не знають чеської мови і володіють лише англійською, хоча й це буває не завжди.

Чехія кілька років поспіль лідирувала в списку країн із найнижчим рівнем безробіття в Євросоюзі, що спрощує пошук роботи для шукачів. При цьому рівень зарплат та оренди офісних приміщень не такий високий, як у країнах Північної та Західної Європи, що робить Чехію привабливою країною для роботодавців. У Європі поширені так звані Shared Service center (далі — SSC). SSC — це виділений підрозділ організації, що займається наданням однієї або декількох послуг, які не є основним бізнесом компанії. Великі міжнародні компанії створюють SSC у країнах з відносно низькими витратами, щоб заощаджувати на витратах, і часто під цю категорію може потрапляти бухгалтерія або фінансовий відділ. SSC надає послуги для підрозділів однієї компанії в низці країн, тому спілкування щодо робочих питань відбувається здебільшого англійською мовою і знання чеської найчастіше схвалюють, але це не обов’язково. Водночас є приклади навіть SSC російських компаній, які розташовані в Чехії, і всередині компанії спілкуються переважно російською мовою. Є бухгалтери, в обов’язки яких не входить спілкування з колегами з інших офісів, крім російських, у такому разі достатньо знати лише російську мову. Однак у разі взаємодії з іноземними офісами знання англійської обов’язкове, але чеська мова при цьому не потрібна.

Що стосується роботи аудитора, то Big4 теж готові приймати без знання чеської мови. Але при цьому слід розуміти, що якщо ти хочеш розвиватися в професії, рухатися по кар’єрних сходах і відчувати себе комфортніше, то чеську мову доведеться вчити.

Низький рівень безробіття і брак робочої сили змушує роботодавців знижувати критерії пошуку працівників, тому незнання чеської на початкових етапах роботи може не бути таким важливим критерієм, як кілька років тому, що створює додаткові можливості для іноземців, які бажають переїхати до Чехії.

Щодо сертифікації ситуація схожа, як в Україні: серед аудиторів поширена АССА. Наприклад, в EY, щоб отримати підвищення, необхідно мати певну кількість складених іспитів. Крім цього, якщо працівник планує довгостроково будувати кар’єру в аудиторській компанії, варто замислитися над отриманням локальної ліцензії аудитора, що дає можливість підписувати аудиторський висновок. Для роботи не в аудиті в разі вимоги сертифікації найчастіше звертають увагу на наявність АССА, але перевагою будуть й інші сертифікації (наприклад, СРА).