Кінець строку та «до», «по», «включно»: правила від Мін’юсту

Версія для друку

04 серпня, 2020

Тема: Оплата праці Відпустки

Статтю взято з газети "Зарплата та кадрова справа" № 13

Дар’я Попова, юрист газети «Зарплата та кадрова справа»

Одвічне питання: «До 31.08.2020 р.» означає включно з кінцевою календарною датою (у цьому випадку 31.08.2020 р.) чи ні? Відповідь на це запитання важлива при написанні заяв на відпустку, складенні наказів про відрядження, тлумаченні нормативних актів із зазначенням терміну тощо. Поки законодавець мовчить, наша редакція звернулася із запитом до Мін’юсту. Розглянемо, які роз’яснення нам надали.

Вживання «до», «по» з датою Із роз’яснення Мін’юсту можна зробити висновок, що кінцева дата входить до строку і при вживанні прийменника «по», і при вживанні прийменника «до». Тобто якщо вказується календарна дата після прийменника «до» або «по», то ця дата входить до зазначеного строку. Наприклад, працівник просить в заяві надати відпустку з 10.08.2020 р. до 21.08.2020 р. У цьому випадку останнім днем його відпустки буде 21.08.2020 р. Такий висновок Мін’юст аргументував за допомогою наукової літератури1. Так, прийменники «до» і «по» визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого-небудь.

Проте є непоодинокі випадки вживання слова «включно» поряд з цими прийменниками. Таким чином, особа, яка складає документ, бажає звернути увагу на те, що остання дата входить до строку. Але в коментованому листі словосполучення «до [календарна дата] включно» зазначається як недоречне. Такий вислів буде вважатися тавтологією, оскільки кінцева календарна дата при написанні з «до» або «по» вже входить до строку, тож таке написання можна порівняти зі словосполученням «вільна вакансія».

Тепер перейдемо до відмінностей прийменників «до» та «по». Як виявилося, ці прийменники не замінюють один одного, як наприклад, сполучники «і», «та», «й». Різниця полягає в тому, що прийменник «до» в українській мові закріплений за офіційно-діловим стилем, а «по» — за розмовним. Тож у заявах, наказах та інших офіційних документах, зважаючи на роз’яснення Мін’юсту, доцільно писати прийменник «до». Проте на наше запитання, чи будуть юридичні наслідки вживання прийменника «по» в документах, Мін’юст не відповів, тому вважаємо, що на таку помилку поки що можна заплющити очі.

Остання дата карантину МОЗ у листі від 23.06.2020 р. № 26-04/17444/2-20 зазначає, що зараз карантин діє до 31.07.2020 р. на всій території України з урахуванням епідеміологічної ситуації в регіоні. Рішення про продовження строку дії карантину після 31.07.2020 р. буде залежати від епідемічної ситуації.

ЦИТАТА. «Рішення про продовження строку дії карантину після 31 липня 2020 р. буде залежати від епідемічної ситуації, пов’язаної з поширенням COVID-19, на території України та країн Європейського союзу з урахуванням етапів послаблення протиепідемічних заходів, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів»».

(витяг з листа МОЗ від 23.06.2020 р. № 26-04/17444/2-20)

Тобто можна зробити висновок, що МОЗ вважає, що 31.07.2020 р. входить до строку карантину, а чи буде подовжено карантин уже після цієї дати, ще невідомо. Тож аналізуючи лист МОЗ від 23.06.2020 р. № 26-04/17444/2-20 та лист, що коментується, робимо висновок, що кінцева дата «ковідного» карантину буде та, що зазначається після прийменника «до» у відповідній постанові Кабміну, а не та, що їй передує. Наразі відповідно до п. 1 постанови КМУ від 20.05.2020 р. № 392 (далі — постанова № 392) в редакції постанови КМУ від 17.06.2020 р. № 500 період карантину становить «з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р.». А тому можемо зробити висновок, що останньою календарною датою карантину є 31.07.2020 р. З’ясуймо строки усього періоду «ковідного» карантину з урахуванням роз’яснень Мін’юсту щодо віднесення календарної дати до строку при вживанні з прийменником «до» та листа МОЗ від 23.06.2020 р. № 26-04/17444/2-20.

Кінцева календарна дата «ковідного» карантину

Вживання «до» з числівником у тривалості відпусток Ще одна неоднозначність при вживанні прийменника «до» — це його поєднання з тривалістю відпусток. Як приклад, візьмемо п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки, а саме тривалість відпусток без збереження зарплати для пенсіонерів за віком та осіб з інвалідністю III групи. Як вказано у цій нормі, така відпустка може надаватися тривалістю до 30 к. дн. щорічно.

Яка максимальна тривалість відпустки для цих працівників на рік — 30 чи 29 к. дн.? На це питання Мін’юст у коментованому листі відповіді не дає, відсилаючи нас до Мінекономіки як органу, що роз’яснює норми трудового законодавства. Але звертаючись до тієї наукової літератури, що й Мін’юст, можемо знайти таке. Прийменник «до» в поєднанні з числівниково-іменниковою формою в українській мові виражає два кількісних значення: приблизну кількість кого-, чого-небудь; крайню кількісну межу чого-небудь2. При позначенні крайньої кількісної межі чого-небудь (наприклад, до 30 к. дн.) прийменник «до» рівнозначний похідному прийменнику «не більше ніж». Тож, якщо трактувати в п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки «тривалістю не більш ніж 30 к. дн.», то маємо максимальну тривалість відпустки для цих працівників на рік — 30 к. дн.

До речі, свого часу на сторінках нашої газети (№ 11/2016, с. 39) ми публікували позицію спеціаліста Мінсоцполітики, як відомства, яке на той час роз’яснювало норми трудового законодавства. За роз’ясненням максимальна тривалість на рік такої відпустки складає 30 к. дн. для інваліда групи ІІІ та 60 к. дн. для інваліда І чи ІІ групи. Отже, і фахове відомство було за те, що «до 30 календарних днів» означає саме 30 к. дн.

Судова практика не допомагає А от на практиці зустрічаємо різні варіанти тлумачення кінцевих термінів з «до» і «по»3. Про це згадує і Мін’юст в листі, що коментується. При цьому судова практика останніх років включає кінцеву дату з прийменником «до» у строк. У деяких постановах ВСУ4 прямо цитується згадана вище наукова література, а саме: «дата закінчення поєднана з прийменником “до“ — прийменникова конструкція в українській мові, що прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь».

Крім того, ВСУ у постановах від 25.04.2018 р. у справі № 803/350/17 та від 25.04.2018 р. у справі № 815/4720/16 проводить аналогію з Європейською конвенцією про обчислення строків від 16.05.1972 р. (далі — Конвенція). За змістом ст. 2 цієї Конвенції термін «dies ad quem» означає день, у який строк спливає. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Конвенції, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo.

Тобто ВСУ проводить аналогію між «dies ad quem» і «до», тому вважає, що при поєднанні прийменника «до» з календарною датою, така дата входить до строку.