12.02.2026 Нерезидент відкриває рахунок в Україні: чи призведуть операції з цінними паперами до визнання постійного представництва?

Розглянемо таку бізнес-ситуацію: компанія-резидент Німеччини планує відкрити рахунок у гривні в Україні та здійснювати операції з купівлі та продажу цінних паперів.

Відповідно, виникає логічне питання: чи може така діяльність вважатися постійним представництвом нерезидента в Україні, відповідь на яке ми і розкриємо у даній статті.

 

Відповідно до пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ) постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пп.14.1.244 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Отже, для цілей оподаткування цінні папери є товаром і торгівля ними призводить до виникнення в нерезидента господарської діяльності.

Однак, вважаємо, що зазначеного недостатньо для розуміння виникнення в нерезидента постійного представництва.

Представництво не виникає з нічого. Має бути певне місце чи особа, яка створюватиме представництво.

Якщо звернутися до п.6 ст.5 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (далі – Угода), то підприємство  не  розглядається  як таке,  що має постійне представництво в  Договірній  Державі,  лише  якщо  воно  здійснює  комерційну діяльність у цій Державі через брокера,  комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом  за  умови,  що  ці особи діють у межах своєї звичайної комерційної діяльності.

Тобто, якщо в нерезидента відсутнє місце діяльності в Україні (місце управління; філіал; офіс) і торгівля цінними паперами здійснюється із залученням професійного торговця, вважаємо, що постійного представництва не виникає.

Дохід нерезидента від торгівлі цінними паперами має оподатковуватися у порядку, визначеному ст.141 ПКУ.